Чи вдарить падіння цін на нафту по режиму Путіна?

Кожний день приносить для російського бюджету невтішні новини. Основне джерело доходу — ціни на нафту продовжують стрімке падіння. За ними знижуватиметься й прив’язана до них вартість газу. Світова преса в більшості своїй одностайна в тому, що тренд цін на енергоресурси вдарить по російських фінансах набагато сильніше, ніж нинішні західні санкції. Як пише британська газета The Times, «це обернеться катастрофою для президента Путіна й узятої їм на озброєння моделі економічного зростання, коли доходи від продажу енергоносіїв живлять економіку споживання».

Тривога за майбутнє охоплює не лише дедалі більшу частину російського істеблішменту, а й проникає в інші прошарки суспільства. Провінція відчуває зниження обсягу трансфертів з федерального бюджету. Починається згортання найважливіших соціальних програм, витрат на освіту й охорону здоров’я. Наростають труднощі з пенсійними виплатами, хоча їх фінансуватимуть до останньої можливості. При цьому почалися розмови, що індексації пенсій та інших виплат з урахуванням інфляції, що зростає, не буде.

Про те, наскільки тривожними стали очікування в російському суспільстві, свідчить той факт, що їх спробував розвіяти сам національний лідер. Як повідомляє РІА «Новости», Володимир Путін заявив, що російський бюджет у скрутному становищі, проте «не тріскотить по швах». «Зараз усі енергоносії впали, деякі наші інші товари, тому як би нам ще не довелося, навпаки, передивлятися бюджет у бік скорочення витрат». Після настільки відвертого зізнання господар землі російської спохопився, спробував дещо пом’якшити негативне враження й додав: «Бюджет у нас не тріщить по швах. Він напружений, але збалансований і цілком реалістичний».

Наскільки реалістичний російський бюджет, ми побачимо найближчим часом. Непрямим підтвердженням того, що не все так просто з його зведенням свідчить постійне нагадування підвідомчому народові, що в України все ще гірше. Прем’єр-міністр Дмитро Медведєв в інтерв’ю CNBC заявив, що «Україна — банкрут. Україна — це держава, яка стоїть на межі фінансового колапсу. Вона не обслуговує свої зобов’язання, не платить за газ, за інші постачання».

Почнемо з того, що сказане прем’єром сусідньої країни суперечить тому, що заявив глава уряду України. Виплати здійснюються, й у повному обсязі. Але справа навіть не в цьому. Якщо Україна банкрут, то чому ви ведете з нею переговори щодо газу? Якось нелогічно виходить. Швидше за все, це розраховано на внутрішню аудиторію. У нас погано, тішитимемося тим, що у сусіда ще гірше. Прокричимо «халва», раптом солодше стане.

Повернемося до цін на нафту. Як пише британська газета The Times, «фінансові засіки Росії вже побіднішали: ще до того, як ціна на нафту впала нижче 90 доларів за барель, «Роснефть» забажала від держави 37 млрд доларів на виплату боргів».

Австрійська газета Die Presse зазначає, що «російський підприємницький бізнес охоплений депресією. Накопичилося надто багато негативних моментів, які нібито можна подолати поширеним цинізмом: у країні застій, тому що модель зростання, що базується на продажі нафти, зжила себе. Про модель зростання, що базується на інвестиціях, не йдеться, оскільки бізнес-клімат у країні знову несприятливий».

Ефект падіння цін на нафту, що об’єктивно розпочався через перевищення пропозиції над попитом на світових ринках, для Росії посилюється введенням і наслідком західних санкцій. Газета наводить слова Давида Якобашвілі, раніше одного з найбільших російських бізнесменів в аграрній галузі і тепер мільярдера, інвестора в нерухомість. Він украй песимістично налаштований. «Легко ввести санкції, але важко потім знову вибратися». Навіть завжди урівноважений президент Російського союзу промисловців і підприємців Олександр Шохін був досить різким. «Ви годуєте яструбів». І виявився правим.

Певні надії в Москві покладали на держави — члени ОПЕК, які могли б зменшити обсяги видобутку для збалансування співвідношення попиту й пропозиції на світових ринках нафти. Проте виявилася абсолютно протилежна тенденція. Саудівська Аравія, Іран, Катар почали так звану гонку цін. Їхні цілі не пов’язані безпосередньо з Росією. Зниження ціни бареля нафти має зробити нерентабельним виробництво сланцевої нафти в США й таким чином допомогти цим і іншим постачальникам зберегти вже завойовані сегменти ринку. Вони б’ють не лише по США, а й по Росії. По її ринках як у Європі, так і в Азії. Тим самим дещо примарними стають надії Москви знайти відповідь на західні санкції експансією на азійські ринки. Як виявляється, конкуренти не дрімають і б’ють навідліг.

У Європі теж оговтуються після шоку від агресії Москви проти України й прагнуть максимально зменшити свою залежність від російських енергоресурсів. І це розрахована на тривалий термін політика. Журналісти  англійської газети The Daily Telegraph узяли інтерв’ю у британського міністра енергетики Еда Дейві, в якому він закликав жителів країни «використовувати енергію у своїх будинках ефективніше», щоб обмежити вплив Путіна на Британію і Європейський союз. «Ми стоїмо перед загрозою нової холодної війни, і якщо ця загроза втілюватиметься в реальність, енергетика виявиться в центрі всього. Ми не можемо зупинити цей процес, будучи милими й надделікатними — подібне вже називається угодовством».

Найкращим виходом була б кардинальна зміна російської зовнішньої політики. Як пише вже згадана газета The Times, «у Путіна залишається ще один варіант — перетворитися з «генералісимуса», що розмовляє із Заходом з позиції сили, на Mr Nice Guy — чудового хлопця, добряка й миротворця». От тільки навряд чи такий варіант серйозно розглядається в Кремлі.

Там навпаки, нарощують свої військові зусилля, посилають додаткові війська на Донбас. Як повідомляє РІА «Новости», міністр закордонних справ Росії Лавров на зустрічі з керівництвом Асоціації європейського бізнесу підтвердив, що жодних змін зовнішньополітичного курсу для зняття й навіть пом’якшення санкцій не буде. «Розглядаємо введені ЄС рестрикції як неправомірні дії, що не сприяють ні деескалації конфлікту, ні захисту прав населення України. Само собою, ми не збираємося обговорювати деякі критерії зняття санкцій, хто їх ввів, той їх і має скасовувати. А виконувати чиїсь притягнуті за вуха вимоги ми не збираємося».

За період високих цін на нафту Росія накопичила певні кошти, яких, як вважають у Москві, вистачить на рік-два. З погляду агресивної політики Путін і його оточення яструбів квапляться закріпитися на досягнутих рубежах. Головна надія на те, що нинішнє падіння вартості енергоресурсів не триватиме більше року, Європа вийде з періоду падіння ВВП і збільшиться попит на світових ринках нафти. Тоді Москва сподівається вести переговори з позиції сили. У першу чергу щодо України.

Відбувається така собі гонка з часом. Що станеться раніше. Або глибина падіння цін на енергоресурси буде настільки значною, що російські фінансові запаси виснажаться досить швидко й бюджет просто неможливо буде звести, або Кремлю пощастить і падіння зупиниться на відносно прийнятному для нього рівні. У будь-якому разі Україні слід розраховувати на власні сили у протистоянні агресії, а не чекати біля моря погоди на світових ринках енергоресурсів.

«У РОСІЙСЬКОГО РЕЖИМУ ЗНАЧНО БІЛЬШЕ ПРОБЛЕМ У ПОЛІТИЧНІЙ СФЕРІ, НІЖ У ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІЙ»

Микола ПЕТРОВ, політичний аналітик, Москва:

— Оскільки Росія отримує значну частину своїх доходів від продажу нафти й газу, то це має серйозне значення. Але воно не пов’язане з тим, що сьогодні падають ціни й завтра бюджет Росії опиниться в небезпечному становищі. У Росії є накопичена фінансова подушка. Природно, якщо падіння цін на нафту буде довготривалим, то для стану фінансів це буде погано. Але на найближчі 2-3 роки великих проблем для російського бюджету це не становите. Доведеться передивлятися його перспективу, й він стане дефіцитним, напруженим.

На мій погляд, у російського режиму значно більше проблем у політичній сфері, ніж у фінансово-економічній. У нас є міжнародна команда, яка працює над сценаріями розвитку. Економічний блок цієї команди в один голос говорить, що з фінансово-економічної точки зору у влади є чималий запас міцності. Тому найближчі 2-3 роки режиму Путіна нічого не загрожує, навіть якщо економіка не зростатиме, а падатиме й ціни на нафту збережуться.

«2017 РІК — ОРІЄНТИР ДЛЯ РОСІЙСЬКОЇ КАТАСТРОФИ»

Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм Центру «НОМОС», Київ:

— Падіння цін для Росії є негативним, оскільки основна частина валютних надходжень для Росії формується за рахунок вуглеводнів, передовсім нафти і нафтопродуктів, а потім — газу. Якщо в цифрах, то   2012-го та 2013-го рр. Росія отримала $183 млрд за рахунок експорту нафти. Це було в умовах, коли ціна на нафту балансувала близько $110 за барель. Тепер вона знижується. Якщо ця тенденція збережеться на наступний рік, то для Росії настануть складні часи.

Негайної катастрофи для Росії через зниження світових цін на нафту не буде. Але запас міцності Росії навряд чи перевищить три роки за умови збереження таких тенденцій і низьких цін на нафту — коли вони сягнуть рівня $60 за барель. Для Росії цей рівень фактично є вбивчим.

Утім, катастрофи для Росії не настане в один момент, коли на додаток до цього чинника додадуться проблеми фінансового характеру. Наприклад, на світових фінансових ринках для Росії будуть ще більші фінансові обмеження. Вони й так зараз мають серйозні труднощі із запозичення необхідних коштів.

Такі системні явища, як крах економіки тієї чи іншої великої країни, — багатофакторне явище. Якщо до цього додадуться інші фактори, то Росія може колапсувати й раніше. Але 2017 рік — орієнтир для російської катастрофи. А якщо вона продовжить й надалі агресивну зовнішню експансіоністську політику, яка пожирає ресурси, що зменшуються, то інших ресурсів у неї не буде. За роки СРСР Росія не диверсифікувала свою економіку — це й є її вразливість.

Чи обмежує це поточну діяльність Росії? Лише до повної міри. Усі санкції щодо Росії та негативна динаміка цін на нафту — це все, що має обмежуючий, але  не стримуючий характер. Росія використовує принцип: «за мной не заржавеет» — заради досягнення геополітичних цілей, пов’язаних із реконструкцією та зміною світового порядку.

Підготували Юрій РАЙХЕЛЬ, Ігор САМОКИШ, «День»