ДАЙДЖЕСТ «Дня»

Пил ще не зовсім осів після українських загальних виборів. Але є всі підстави твердити, що партії, близькі до Президента Леоніда Кучми, авторитарного керівника країни, зайняли домінуючу позицію після недільного голосування. Віктор Ющенко, колишній прем’єр-реформатор, зробив достатньо, аби показати, що він найбільш популярний політик в Україні. Але він не спромігся ослабити кліку корумпованих українських бізнесменів і бюрократів, що оточують Кучму. А це віщує як хворобливість демократії в Україні, так і проблеми в її економічній модернізації. Втім, після підрахунку майже всіх голосів, очевидно, що помічникам Кучми не вдалося вибороти парламентську більшість. Справжній наступ проти демократії в Україні полягає не в бажанні державної адміністрації зманіпулювати голосуванням, а в її всеохоплюючому впливі на життя в країні. Захід має поводитися обережно. Західні спостерігачі на українських парламентських виборах повинні якнайсуворіше засудити порушення, що мали місце. Західні лідери мають надавати підтримку демократії в Україні. Але вони не повинні надто зближуватися з антикучмівським табором, щоб не скомпрометувати Ющенка. Євросоюз, зокрема, зацікавлений у демократичній та процвітаючій Україні, з якою він матиме кордон, тільки-но Польща, Словаччина та Угорщина приєднаються до ЄС. Але вирішувати, чи боротися за зміну керівництва — категорично справа самих українців.

Попередні результати парламентських виборів в Україні показали, що Президент Кучма не зміг досягти своєї мети отримати більшість у парламенті. Якщо показники особливо не зміняться, це буде означати збереження політичного статус-кво, за якого розхлябане центристське угруповання під проводом Кучми буде головною силою, але йому бракуватиме парламентських місць для повної консолідації влади. Зовнішня політика буде коливатися між прозахідними та проросійськими настроями, в той час як економічна політика й надалі потуратиме українським та російським фінансовим групам.

Москва явно підтримала прозахідний блок «Наша Україна» колишнього прем’єр-міністра Віктора Ющенка на недільних парламентських виборах в Україні. Так само зрозуміло, що Кремль вирішив не підтримувати проросійські партії та організації, згруповані довкола Президента Леоніда Кучми. Блок Ющенка було піддано безпрецедентній кампанії обливання брудом на державних каналах ОРТ та РТР в останні тижні перед виборами. Досвід показує, що немає ліпшого шляху зробити рекламу політику, як поливати його брудом на державному телебаченні. А на пострадянському просторі немає ліпшого способу зіпсувати імідж політика, як хвалити його на московських телеканалах. Останнє втручання Москви в електоральний процес в Україні з допомогою проросійських місцевих політиків було безпрецедентним у своїй безпринципності. Вірю, що російським державним телебаченням керують люди, які знають, що роблять. Вірю, що ці люди в Кремлі та Останкіно переслідують хитру стратегію. Тільки одна річ ставить під загрозу плани Кремля. В Україні, як і в Росії, контроль за виборчими дільницями — головний ключ до перемоги на виборах.

Голосування в неділю протікало в страшенному розгардіяші. Окрім того, що явка виборців була меншою, ніж чотири роки тому (65 відсотків), люди перед виборчими комісіями мусили чекати у великих чергах. На думку опозиції, організатори дбали про те, щоб знеохотити до голосування молодь і середній клас, які не підтримують владу. Який молодик або бізнесмен стоятиме в черзі дві, три години, щоб віддати свій голос? А пенсіонери, які голосують за комуністів або владу, вистоять, — говорить один з закордонних спостерігачів. Балаган був і в списках виборців. Деякі люди замість себе знаходили в списках, наприклад, родичів, які померли кілька років тому. У першій заяві спостерігачів ОБСЄ та Ради Європи стверджувалося, однак, що «покращилася прозорість виборів, хоча потрібно ще багато зусиль, щоб люди мали більше занепокоєння результатами». Багато спостерігачів визнавало теж, що «Україна — то не Зімбабве, і вибори треба визнати такими, що відбулися».