Дев’ять днiв «миру» проти 52-рiчного конфлiкту
Вчорашнє очікування хоч якихось результатів тристоронньої зустрічі лідерів Ізраїлю, Палестини та Сполучених Штатів, яка триває в резиденції американського президента Кемп- Девіді уже понад тиждень, виявилося марним. Представники Палестинської автономії навіть заявляли, що переговори зайшли у глухий кут. Учора ж із оточення ізраїльських дипломатів стало відомо нібито про намір ізраїльського прем’єр-міністра Ехуда Барака залишити саміт через «непідготовленість до переговорів палестинської сторони». Восьмиденне намагання вирішити палестинсько-ізраїльський конфлікт довжиною у 52 роки продовжили ще на один день. Відклав свою поїздку до Токіо, де цими вихідними відбуватиметься зустріч «сімки», і американський президент Білл Клінтон. Він все ще сподівається на підписання довгоочiкуваної мирної угоди між Ізраїлем та Палестинською автономією, що прозвучало б ефектним акордом на завершення його президентської кар’єри.
Більшість аналітиків одностайнi в тому, що коли Клінтонові і вдасться досягти якихось результатів у кемп-девідській дипломатичній місії (а це для президентської адміністрації Штатів напередодні виборів як ніколи важливо), то це буде не більш ніж тимчасова мирна угода, яка не зможе внести суттєвих змін у ситуацію на Близькому Сході. На користь цієї версії свiдчить i те, що на серпень цього року заплановано ще один тристоронній палестинсько-ізраїльсько-американський саміт.
Окремі джерела, — вочевидь цілком компетентні, оскільки на них посилаються світові інформаційні агентства, — зазначають, що на восьмий день керівники Ехуд Барак та Ясир Арафат нібито домовилися про долю Єрусалима. Палестинці вважають його східну частину своєю столицею, про що вони сподіваються заявити на сесії Генасамблеї ООН разом з проголошенням своєї державності. Єрусалим відійшов до Ізраїлю унаслідок семиденної війни 1967 року і став фактичною столицею держави. За ці понад тридцять років у Єрусалимі арабів майже не лишилося. Вважається, що загалом після зайняття ізраїльськими військами Західного берега річки Йордан та Сектора Газа емігрувало близько 3,5 млн. палестинців-арабів.
У разі успіху «Кемп-Девіду- 2» ізраїльський прем’єр-міністр Барак серйозно ризикував би своєю посадою, а то й життям, адже сам факт його участі в переговорах з палестинцями викликав багатотисячні протести. Важко навіть уявити, що могло б статися зараз у разі поступок керівництва Ізраїлю палестинцям — а без взаємних компромісів угоди бути не може. Втім, ізраїльський лідер напередодні переговорів демонстрував рішучість довести справу до кінця, і можливо, це йому вдасться.
Непоступливість лідера палестинців Ясира Арафата має свої пояснення. Звичайно, для нього було б краще, коли б вдалося домовитися, він би знову був героєм дня і до того ж отримав би серйозну фінансову підтримку Заходу. Але й на інший випадок у нього вже є свої плани. Лідер палестинців уже повідомив про свій намір проголосити 13 вересня Палестинську державу, навіть незважаючи на відверто негативну позицію щодо цього Ізраїлю. Але й палестинці не можуть не усвідомлювати, що всі їхні вимоги Ізраїль задовольнити не зможе навіть під тиском Сполучених Штатів.
Тож і Білл Клінтон зберігає шанс красиво піти на відпочинок в ранзі головного світового замирювача — що, між тим, могло б посприяти Елу Гору, кандидатові від демократів, на президентських виборах.
