Діана ШТРОФОВА: членство в НАТО має бути суспільною метою, але відповідальність за це рішення лежить на політиках

Тривалий період Словацька Республіка мала доволі прохолодні відносини з НАТО і ЄС. Однак словацькому уряду вдалося за доволі короткий період часу переконати населення в доцільності вступу країни до Північноатлантичного Альянсу. Результатом активної позиції словацького уряду і політичної еліти став одночасний вступ Словаччини до НАТО і ЄС у 2004 році. Яким чином удалося Братиславі досягти такого успіху на шляху євроатлантичної інтеграції? Що означало для Словаччини приєднання до НАТОвського і ЄЕСівського клубу держав і чому вона відкинула ідею здобуття нейтрального статусу? Який словацький досвід може бути корисним для України, яка прагне інтегруватися в євроатлантичні структури? Що має робити Україна, щоб переконати старі європейські держави в необхідності надання їй перспективи членства в ЄС? Чи може загрожувати Росії розширення НАТО на схід? Про це в ексклюзивному інтерв'ю «Дню» державного секретаря міністерства закордонних справ Словацької Республіки Діани ШТРОФОВОЇ, яка взяла участь у міжнародній конференції «Нова Україна в новій Європі», що проходила минулої п'ятниці в Києві.

— Яким чином керівництву вашої країни за досить короткий період часу вдалося переконати словаків у необхідності вступу до євроатлантичних структур? Які стимули переконали народ Словаччини піти на такі радикальні зміни курсу країни?

— Це дуже добре запитання. Але спершу я хочу сказати, перш ніж заручитися громадською підтримкою на користь членства в ЄС і НАТО, хоча це, здавалося, має бути питанням громадськості, політична еліта має прийняти рішення, підтримувати цю ідею чи ні. Це найголовніше питання, оскільки політики беруть на себе відповідальність за прийняття рішення. Вони стають власниками цієї ідеї і носіями всіх дій, які вони робитимуть у майбутньому. Відтак, перший крок полягав у тому, щоб політики дійшли великого консенсусу з цього питання. Другий крок полягав у розробці всеохоплюючої медіа стратегії. Політики разом із провідними особистостями із усіх сфер культурного, економічного, академічного, спортивного і суспільного життя підтримали цю ідею. Вони розмовляли з людьми під час різноманітних громадських заходів, ділилися своїми поглядами. В Словаччині організовувалися заходи і конференції, подібні до тієї, яка відбулася у п'ятницю в Києві. Вони говорили одним голосом як одна нація. Але навіть за таких обставин інтеграція в НАТО не була легкою і забрала немало часу.

— Існує думка, що громадськість має бути поінформованою перш ніж буде ухвалюватися таке серйозне рішення, як вступ до НАТО. Але, на вашу думку, чи потрібно проводити в країні референдум з таких питань, як гарантування безпеки чи оборони країни? Чи це має лишатися виключно в компетенції уряду?

— Я не заперечую, що членство в НАТО має бути суспільною метою, але відповідальність за це рішення лежить на політиках.

Саме тому має ухвалюватися політичне рішення. Але, якщо ви маєте на увазі і хочете запитати про необхідність консультування з громадськістю щодо цього питання, то дійсно у нас була ідея провести референдум щодо вступу до НАТО, але я не думаю, що така ідея була б корисною. Багато людей досі не усвідомлює всіх наслідків, які несе за собою таке рішення.

— Зважаючи на поточну ситуацію в Україні, коли членство в Північноатлантичному Альянсі підтримує не більше чверті населення, чи може знадобитися нашій країні словацький досвід інтеграції в НАТО?

— Важко сказати. Адже, якщо ми мали щось спільне і хотіли поділитися своїм досвідом, то ми провадили зміни і ухвалювали рішення в зовсім інших умовах і атмосфері, яка панувала в Європі і світі. Слід брати до уваги, що Україна навіть за своїми розмірами є відмінного від Словакії країною. Але духовно ми дуже близькі один до одного. На початку навіть наш народ не дуже був налаштований на членство в НАТО. Подібна налаштованість була викликана колишньою пропагандою. Однак, пізніше населення сприйняло ідею вступу до ЄС і НАТО, тому що ми відчували, що цінності і ідеали народів, які жили в країнах-членах ЄС і НАТО були дуже близькими до наших. А якщо ми маємо однакові цінності, однакові цілі в сфері стратегічної безпеки та економіки, чому б нам не сісти за один стіл? Якщо ми хочемо поділяти відповідальність і наші погляди з питань світової безпеки по Іраку, Афганістану чи будь-якій іншій країні, важливо приєднатися до клубу, щоб мати свій голос. Адже саме за столами ЄС і НАТО ухвалюються рішення. Ось чому, я думаю, в Україні суспільство мусить зрозуміти, що мова йде про однакові цінності. Якщо ви запитаєте своїх людей, якими є їхні бажання щодо майбутнього дітей, то це будуть такі самі бажання, як у громадян ЄС і НАТО. Відтак, не треба забувати про план дій щодо набуття членства в НАТО, який служить як підготовчий проект, і який країна може використати як каталізатор для підготовки до членства. Це може бути дуже корисним для людей. І завдяки такому плану люди краще зрозуміють, що означає членство в НАТО.

— Ви говорили на конференції, що США і НАТО запропонували Словаччині спільні цінності, і словаки їх сприйняли як свої. Чому, на вашу думку, українці не готові поділяти такі ж самі цінності, які є спільними серед країн-членів НАТО?

— Нелегко дати оцінку, чому українці не хочуть сприймати цінностей. Я спробую пояснити це на нашому досвіді. На початку наші люди не повністю ідентифікували себе з такими ідеями. Можливо, це через те, що вони не знали справжніх проблем, і що вони можуть принести. Потім у нас відбулася презентація Європейського Союзу — нам сказали, що ми маємо відповідати критеріям членства. Після цього відбулася презентація НАТО — нам сказали, що треба виконати певні умови: побудувати громадянське суспільство, розвинуту демократію, здійснити економічні перетворення. У нас це викликало головний біль, оскільки це означало багато змін у законодавстві, багато жертв, змін у суспільстві в цілому. Коли ви бачите, що вам треба зробити таку велику домашню роботу, ідея не виглядає такою привабливою. Сказавши «А», ви змушені сказати «Б». Ви маєте пояснити, що все це означає проведення реформ суспільства, країни. Це є доданою вартістю для народу, оскільки суспільство буде швидше рухатися вперед, буде більше заохочень для підприємців, створяться кращі можливості для зайнятості, що може привернути більше інвестицій, розширити співробітництво, дати поштовх розвитку багатьох сфер щоденного життя. Це може статися лише у тому випадку, якщо ви будете співпрацювати один з одним як партнери і зможете гарантувати своєму партнеру, що ви є стабільними і не рухаєтесь у іншому напрямку. Отже, повинно існувати взаємопорозуміння. А це є можливим лише тоді, коли ви поділяєте ті самі цінності. Я впевнена, що ви і ваш народ їх поділяєте.

— Чому, на вашу думку, українська політична еліта, при єдності поглядів щодо вступу України в ЄС, не поділяє ідеї вступу до НАТО?

— Важко щось сказати з приводу рішення, у якому напрямку має рухатися Україна. Це рішення має бути прийнято суспільством, громадськістю, політиками, як я вже сказала на початку. Ми не можемо тиснути на вас, а лише давати вам поради і розповідати про власний успішний досвід. І, можливо, через це настановити вас на шлях, який може бути дуже важливим для майбутнього вашої країни. Те, що політики не мають спільних поглядів, може пояснюватися політичною боротьбою. Але політики мають зрозуміти: якщо вони не досягнуть консенсусу з цього питання, то люди — тим більше. Якщо політики хочуть сприяти розвитку своєї країни, вони мають проявити сприйняття і розуміння.

— Яке у вас відношення щодо можливого нейтрального статусу України, який підтримують деякі українські політики?

— Нейтральність… Коли Словаччина розмірковувала про свій власний шлях, існували люди, які говорили про можливість Словаччини стати нейтральною країною, тому я знаю, як такі дискусії можуть розвиватися. Перш за все, якщо ви думаєте про те, як стати нейтральною країною, вам доведеться дати відповідь на декілька важливих питань. Перш за все, чи зможете ви гарантувати міжнародному співтовариству, що ви поділяєте такі ж цінності? Якщо так, то ви можете думати подібним чином, як австрійці чи деякі скандинавські країни-члени ЄС, які не є членами НАТО, але поділяють з НАТО спільні цінності. А вони гарантують власну безпеку і поділяють відповідальність за безпеку у світі. Це по-перше. По-друге, ще більш важливо, вам необхідно усвідомлювати, що нейтральний статус потребує багато ресурсів. Перебуваючи всередині однієї спільноти, одного сімейства країна також поділяє ресурси і відповідальність. Якщо ви одні і нейтральні, то вам доведеться робити все самим. Коли ми самі дали відповідь на такі запитання, то побачили: нейтралітет не підходить для Словаччини.

— Вам, напевне, відомо, що Україна наполягає на необхідності включення перспективи членства в ЄС у майбутню розширену угоду про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС. Чи підтримує Словаччина нашу країну щодо цього питання і чи готова вона стати адвокатом України в ЄС і НАТО?

— Ви знаєте, що Словаччина як держава має власні пріоритети, що включені в урядовий маніфест. Міністерство закордонних справ має власні пріоритети, серед яких одним із пунктів є допомога Україні. Важко сказати, чи ми хочемо стати чимось на зразок адвоката. Спершу сама Україна має здійснити необхідні реформи, щоб бути готовою до членства в ЄС і змусити інші європейські країни зрозуміти, що природно бути разом. Але, звісно, Словаччина завжди буде щасливою і готовою допомогти вам у цьому.

— Що, на вашу думку, має зробити Україна, щоб переконати старих членів ЄС в необхідності дати перспективу членства в ньому?

— Сьогодні Україна вважається партнером ЄС, однією із країн, охоплених Європейською політикою сусідства. Але, як вказували деякі акредитовані в Україні дипломати, ваша країна перебуває на шляху розвитку демократичного громадянського суспільства, дієздатного економічного ринку і досягнення критеріїв, які мають відповідати вимогам Європейського Союзу. Отже, саме тому я б рекомендувала вам взяти на себе зобов'язання і розпочати реформи. Вам, також, потрібно показувати терпіння, волю і довіру, сталість і стабільність політичних інститутів, а також усього суспільства. А що стосується європейців, партнерів по НАТО, дуже важливо зрозуміти, що країна, яка хоче приєднатися до цих структур, має бути передбачуваною в тому, що вона планує чи береться робити.

— На вашу думку, Україна є передбачуваною на даний момент?

— Спершу знайдіть політичний консенсус, а також консенсус у суспільстві.

— Яке відношення Словаччини до розміщення елементів американської ПРО на території Польщі і Чеської Республіки?

— Це дуже серйозне питання. Але, я думаю, воно матиме просту відповідь. Як член НАТО, ми розглядаємо це питання в контексті дуже серйозної і найжахливішої загрози світові — загрози існування тероризму, яка дуже непередбачувана. У деяких частинах світу відбувається розробка ядерної зброї, яка не перебуває під контролем. Навіть співтовариство НАТО має думати про можливі ситуації, що можуть статися. Це одна з причин, чому ухвалюються такі двосторонні угоди. Ми поважаємо це, оскільки все це робиться в інтересах безпеки в усьому регіоні.

— Чи вважаєте ви, що розміщення названих елементів ПРО становить загрозу Росії, як це стверджує Москва?

— Ні. Я думаю, що це допоможе російській стороні, а також усьому демократичному світу, до якого відноситься Росія. Ми повинні знайти рішення, спільний захист заради безпеки цього регіону.

— Як у вашій країні прореагували на виступ російського президента Володимира Путіна на нещодавній конференції в Мюнхені?

— Росія є суверенною державою, тож ми це так і сприймаємо. Наміри Росії мають подібні цілі, коли ми говоримо про виклики безпеки. Ось чому ми розуміємо, що у своєму виступі Путін говорив про намір звести дві частини разом. Ми не хочемо розглядати чи вважати його промову чимось на зразок Холодної війни. Зовсім ні. Але для нас дуже важливо знайти правильні слова у діалозі між двома частинами світу: західною та східною.

— Проте, Путін заявив, що розширення НАТО становить загрозу для Росії…

— Ми не вважаємо це загрозою. Навіть Росія декілька років тому стверджувала, що шукає партнерства з НАТО і країнами- членами НАТО і, я думаю, саме з такими намірами вона співпрацює з ними. Ось чому я не вважаю загрозою розширення НАТО на схід.

— У відношенні до ЄС в Україні є два «табори» прихильників: євроромантики і європрагматики. Щоб ви хотіли побажати їм?

— Я б їм побажала терпіння. Оскільки романтики, зазвичай, є нетерпеливими, а прагматики надто реалістичними і навіть дещо скептичними. Весь процес інтеграції є дуже довгим і може принести людям розчарування. Тому я їм побажала б терпіння і сталості у досягненні прогресу. Оскільки в майбутньому ми будемо не лише друзями і сусідніми країнами, але й партнерами за одним столом.

Тому було б добре, якби промислова еліта у вашій країні зрозуміла, що інтеграція в ЄС і НАТО також відповідає їхнім інтересам і дуже сприятиме поширенню інформації та зміні атмосфери в країні. Саме так було в Словаччині, коли в один момент словацькі бізнесмени зрозуміли, що для них краще бути частиною Європи. У цьому полягає ключовий момент.