До Білорусі повернеться ядерна зброя?

Минулої п’ятниці Генеральний секретар Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) Микола Бордюжа оголосив про створення на західних кордонах країн договору нової військової структури. Дана структура має стати «асиметричною відповіддю» на розміщення систем протиракетної оборони в Чехії і Польщі. «Я би хотів сказати, що це один з елементів тієї роботи, яку сьогодні проводять на кордонах держав — членів ОДКБ, зі створення нової військової інфраструктури і відновлення деяких її елементів часів Радянського Союзу»,— признався російській «Газете»Бордюжа.

Нагадаємо, що єдиним членом ОДКБ, крім самої Росії, на західних кордонах є Білорусь.

Перший віце-президент Академії проблем безпеки, оборони і правопорядку генерал-полковник Віктор Єсін пішов далі свого колеги і повідомив «Газете», що йдеться про можливе базування в Білорусі ракетних комплексів «Іскандер-М», які зможуть вражати елементи ПРО в Чехії: «Якщо буде прийнято рішення розмістити «Іскандери» в Калінінградської області, в їх зоні ураження будуть тільки об’єкти ПРО в Польщі, а якщо їх поставити в Білорусі, то вони діставатимуть і до радара в Чехії». Більше того, Єсін пригадав, що в радянські часи на білоруській території базувалися мобільні ракетні комплекси з ядерними боєголовками «Тополь-М».

Тим часом, перша інформація про російську ядерну зброю на території Білорусі з’явилася якраз тоді, коли стало остаточно ясно, що США однозначно будуть задіяні системи ПРО в Чехії і Польщі. І тоді в білоруський медіа-простір була вкинута версія про ймовірне розміщення вже цією осені дивізіону ядерних ракет «Тополь М» середньої дальностіна білоруській землі.

Тоді до неї поставилися досить прохолодно — дуже вже неймовірною здавалася і здається сама ця ідея. Проте російські генерали і чиновники такого рівня навряд чи самі по собі будуть озвучувати настільки сміливі плани. Правда, російський міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив про відсутність планів розміщення російської ядерної зброї в Білорусі, але ця заява прозвучала ще торік.

Зі свого боку депутат Палати представників Національних зборів Білорусі Сергій Костян публічно каже в унісон російським «яструбам»: «Повернення російських ракет не тільки можливе, але обов’язково потрібне, щоб знали ті, хто дає можливість розміщувати американські ракети на території Чехії, Польщі і Литви, що удар у відповідь вони отримають, не очікуючи. Це мають знати, передусім, народи цих держав. Вони мають повстати і взяти за горло свої уряди і сказати: ні, жодних чужих ракет на нашій території! Щоб ми жили спокійно. А російські ракети ми обов’язково поставимо у себе і в Калінінграді».

Єдиний кандидат від демократичних сил Білорусі на президентських виборах 2006 року Олександр Мілінкевич вважає, що білоруський депутат навряд чи озвучує свої думки щодо «ядерних планів».

Вища ж виконавча влада країни поки зберігає мовчання щодо цієї, треба сказати, дуже болючої для Білорусі теми. Тільки Олександр Лукашенко час від часу висловлює велику заклопотаність з приводу блоку НАТО, що наблизився до білоруських кордонів і майбутнього розміщення американських систем ПРО в Чехії і Польщі.

Варто нагадати, що від впливу атома, хай і мирного, білоруси більше всіх постраждали після вибуху на Чорнобильській атомній станції. Тому не дивно, що, згідно з нещодавнім Національним опитуванням НІСЕПІ (Вільнюс), проти планів будівництва АЕС на території Білорусі висловлюється більше половини опитаних. Гадається, що з розміщенням ядерної зброї на білоруській землі незгідних нараховується куди більше.

Та й юридичних підстав поки для такого рішення поки немає. Білорусь свого часу добровільно взяла на себе зобов’язання з виведення ядерних ракет. Відповідні угоди були підписані Білоруссю і провідними ядерними державами 1992 року. Через два роки в новій Конституції було закріплено без’ядерний статус країни. Виведення тактичної ядерної зброї було здійснено в найкоротші терміни, стратегічного — до 1996 року.

Чисто технічно, на думку колишнього міністра оборони РБ Павла Козловського, встановити тут ядерну зброю не є дуже складним завданням: «Теоретично поставити в Білорусь тактичну ядерну зброю нескладно. Але є питання у створенні потрібної інфраструктури. Насамперед, йдеться про підземні сховища для ядерних боєголовок, які у нас були свого часу, але потім стали непридатними. На позиціях же зберігати такі боєголовки довго не можна з багатьох причин. Якщо кинути дуже серйозні ресурси на обладнання таких сховищ, то, звичайно, це можна зробити в дуже короткі терміни. Тільки ось навіщо?»

Підполковник КДБ у відставці Валерій Костка поділяє дану думку і нагадує, що у разі виникнення воєнних дій, першими уражають якраз такі країни і області, де безпосередньо розміщена найбільш небезпечна і потужна зброя: «У разі розміщення тут ядерної зброї заручником стає цілий білоруський народ. Гадаю, нашому керівництву вистачить політичної мудрості не допустити такого розвитку подій».

До речі, окремі російські аналітики вважають, що встановлювати ядерні ракети на білоруській землі — значить, йти на доволі необачний крок. Мовляв, білоруський лідер неодноразово демонстрував упертість і непередбачуваність у відносинах з Російською Федерацією.

Білоруський політолог Віктор Чернов вважає, що «у вищому російському істеблішменті є угруповання, яке хоче демонстративно пограти м’язами, в тому числі і ядерними, перед усім світом»: «Дехто й у нас не проти отримати ядерну палицю. Але, разом з тим, у тому ж російському керівництві загалом чудово розуміють, що розміщення ядерних ракет у Білорусі означає дестабілізацію ситуації не тільки в Європі, але й у світі. До того ж, наскільки мені відомо, що США і РФ прийшли на саміті НАТО, який пройшов у Бухаресті, до негласної угоди — розміщення елементів ПРО в Чехії і Польщі в обмін на зволікання з вступом Грузії і України до Північноатлантичного альянсу. Є ще кілька серйозних чинників, які вказують на неможливість розвитку «ракетного» сценарію в Білорусі. Остання має статус без’ядерної зони, який не так-то легко змінити. Та й новий російський лідер, як і лідер білоруський, незважаючи на певні супутні чинники, чудово розуміють усю згубність розміщення тут ядерних ракет середньої дальності».