Договір про заборону ядерних випробувань допоможе Америці

За два тижні до вступу президента Джорджа В. Буша на посаду, невизначеність, котра оточувала президентські вибори, змінилася неспокоєм із приводу того, який вплив матиме його президентство на зовнішню політику Америки. Як союзники, так і недоброзичливці Америки шукають підтвердження продовження попередньої політики або зміни її напрямку в підході нового президента. Одним із ключових тестів стануть дії нової адміністрації з питання непоширення ядерної зброї загалом і Договору про заборону ядерних випробувань зокрема.

Рік тому президент Клінтон і державний секретар Олбрайт попросили мене виступити в ролі спеціального радника стосовно Договору про заборону випробувань. Сенат Сполучених Штатів не так давно проголосував проти ратифікації цього договору. Мене попросили керувати спокійним діалогом із сенаторами, щоб розглянути в дебатах складні комплексні питання групами і подумати про те, що має бути зроблено. Із цією метою я зустрівся із сенаторами від республіканської та демократичної партій, провів консультації з вищими державними чиновниками, співробітниками лабораторій, ученими та іншими експертами з різними думками про ратифікацію. Я вислуховував їхні думки і дізнавався про їхні пропозиції.

Мої консультації дали мені впевненість у тому, що у США з боку обох партій існує широка підтримка посилення американського лідерства у всесяжному міжнародному опорі загрозам, які містяться в поширенні ядерної зброї. Більше ніж будь-коли я переконаний, що Договір про заборону ядерних випробувань є складовим (і навіть необхідним) компонентом глобальних зусиль із непоширення. Я сподіваюся, що адміністрація Буша перегляне договір у контексті його важливості для припинення поширення ядерної зброї.

Цього тижня я подав президентові Клінтону низку рекомендацій, які могли б новій адміністрації, яка розпочинає роботу, дати підставу для повернення до договору. Ці рекомендації сфокусовані на чотирьох основних проблемах, котрі порушувалися противниками договору, — питання про вартість договору для режиму непоширення; потенціал для його порушення; вплив договору на ядерне стримування США; невизначеність терміну дії договору. Мета цих рекомендацій: розширення підтримки з боку обох партій та союзників ретельно скоординованої програми непоширення ядерної зброї;

F збільшення можливостей США виявляти і запобігати ядерним випробуванням та іншим аспектам поширення ядерної зброї;

F поліпшення управління потенційними ризиками, пов’язаними з довгостроковою надійністю та безпекою ядерної заборони США;

F вирішення питання щодо невизначеності терміну дії Договору про заборону ядерних випробувань за допомогою спільного законодавчо-виконавчого аналізу чистої вартості договору для національної безпеки протягом десяти років після ратифікації і з регулярними інтервалами після цього.

Америка дiйшла висновку, що вона має величезну відповідальність за лідерство в об’єднанні світових зусиль із непоширення. Лідерство США істотне для досягнення успіху, як і Договір про заборону ядерних випробувань. Заборона ядерних випробувань зробить свій внесок в ефективну політику непоширення, що грунтується на вмілому використанні різноманітних політичних, дипломатичних та економічних засобів для розв’язання проблем поширення. Договір допоможе стримати подальший розвиток і поширення просунутої ядерної зброї і посилить політичну підтримку Договору про непоширення ядерної зброї. Він допоможе Америці та її союзникам мобілізувати міжнародну підтримку інших важливих заходів із непоширення, включаючи жорсткіший контроль над експортом та посилення охорони цивільних ядерних програм, якщо США стане частиною режиму Договору про заборону випробувань.

Без сумніву, поширення ядерної зброї є однією з найбільших загроз світової безпеки. Як ніколи раніше, поширення ядерної зброї несе загрозу посилення регіональної напруженості та спустошення в разі, якщо розпочнеться війна. Не треба шукати далеких прикладів, варто тільки подивитися на ситуацію на Близькому Сході або в Південній Азії, щоб побачити потенціал для катастрофи. Якщо ми хочемо уникнути немислимої біди в цих та інших регіонах, то Америка має взяти на себе чітке і постійне лідерство для забезпечення світової підтримки зусиль із непоширення.

У всьому світі деякі вбачають у голосуванні сенату проти Договору про заборону випробувань знак того, що США хоче відсторонитися від свого традиційного лідерства. Я впевнений, що це не так. Сенат та адміністрація Клінтона продемонстрували свою підтримку обмеження ядерних випробувань накладенням мораторію США на ядерні випробування, розпочаті 1992 року за часів президента Буша, а також участю та продовженням фінансування зусиль для завершення режиму верифікації договору. Ці зусилля мають бути продовжені новою адміністрацією.

Утім, цього буде недостатньо. Перша реакція світової спільноти на голосування сенату пом’якшена виявами того, що адміністрація та ключові сенатори вирішили підтримати питання перегляду договору з боку обох партій. Інші країни, звичайно, дадуть новій адміністрації час, щоб повернутися до цих питань. Однак вони дуже скоро захочуть побачити конкретні вияви прогресу на шляху ратифікації. Навряд чи збільшення відстрочок та затримок буде зустрінуте збільшенням толерантності. Якщо інші держави чітко побачать кінець надіям на ратифікацію договору Сполученими Штатами, то збитки для режиму непоширення із плином часу можуть стати незмірно великими.

Чи можна цього уникнути, залежить частково від того, чи вирішить адміністрація Буша продовжити виважений двопартійний перегляд договору Сенатом і чи буде договір розглядатися ізольовано або в контексті стратегії всеосяжного непоширення. Не треба чекати, що ратифікація відбудеться дуже скоро, оскільки адміністрація Буша і сенат мають пересвідчитися в тому, що переваги від впливу договору на непоширення переважують потенційні ризики.

Я впевнений у тому, що рекомендації, включені в мій звіт, становлять збалансований, відповідальний підхід до скорочення цих ризиків без повторного проведення переговорів щодо договору. Я сподіваюся, що нова адміністрація і Конгрес якомога скоріше розглянуть можливість застосування моїх рекомендацій як засобу сприяння двопартійному підходові до непоширення, переконавши міжнародне співтовариство в продовженні лідерства Америки в цій сфері.