«Дохла кішка» від Путіна

Ідея Президента України Петра Порошенка про розміщення миротворців ООН у зоні конфлікту на сході України отримала відповідь від російського агресора. Але, як завжди, у спотвореному варіанті.

Нагадаємо, 22 серпня Порошенко заявляв, що «питання миротворчої місії ООН та озброєної місії ОБСЄ просувається досить важко. Все впирається в категоричне небажання РФ встановити мир на Донбасі, ба більше — категоричне небажання дати Україні спокій. Але я впевнений, що вода камінь точить, тому ідеї з миротворцями я збираюся наступного місяця представити в Нью-Йорку на сесії Генеральної асамблеї ООН».

Однак Кремль знову зіграв на випередження. Володимир Путін заявив, що згоден на розміщення миротворців ООН, але тільки на лінії розмежування на Донбасі, щоби гарантувати безпеку спостерігачів Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, і доручив МЗС РФ внести відповідну резолюцію на розгляд Ради безпеки ООН. «Я багато разів говорив про те, що я підтримую ідею озброєння місії ОБСЄ, але сама організація — ОБСЄ — відмовляється від озброєння своїх співробітників, оскільки не має ні відповідного персоналу, ні досвіду подібної роботи. Розміщення миротворців ООН або людей, які повинні гарантувати безпеку місії ОБСЄ, є цілком доречним. Друге: ці сили мають перебувати на лінії розмежування, а не на якихось інших територіях. Третє: вирішення цього питання має відбутися не інакше як після розведення сторін та відведення важкої техніки», — заявив Путін. За його словами, це не може бути вирішено без прямого контакту з представниками проросійських бойовиків на Донбасі.

«Путін... у кращих традиціях гібридної війни намагається спотворити ідею українського керівництва щодо миротворців на Донбасі, перевернути все з ніг на голову. Він доручає своєму вірному міністрові Лаврову подати резолюцію в Радбез ООН щодо миротворців на лінії зіткнення, — написала у FB перший заступник голови Верховної Ради, представник України на переговорах у Мінську Ірина ГЕРАЩЕНКО. — Хвилиночку: лінія зіткнення стала лінією зіткнення через російську агресію. Для нас це лінія дотику, дотику з тимчасово окупованими мордором територіями, які ми обов’язково повернемо. Це лінія, яка має зникнути назавжди з української землі в день повернення контролю над кордоном. Це не український кордон, тому не може бути й мови про миротворців виключно вздовж лінії дотику. Кремлівські сценарії та спроба підміни понять, спотворення самої ідеї миротворців не пройдуть. Миротворці мають бути введені на всю окуповану росіянами територію, аби моніторити безпекову ситуацію і демілітаризацію, їхній мандат має закінчуватися на українсько-російському кордоні. А це Ізваріно та інші пункти перетину державного українського кордону, а не Станиця Луганська чи Мар’їнка, як того дуже хочеться кремлівському вождю».

На думку екс-міністра закордонних справ України Володимира Огризка, «заява Путіна щодо миротворців ООН на Донбасі — це незграбний спосіб прореагувати на те, що вже висить у повітрі». «Замість реалізації тієї ідеї, яка могла б допомогти в розв’язанні ситуації, Путін намагається підсунути «дохлу кішку». — коментує «Дню» авторитетний дипломат. — Адже що значить — сили миротворців мають перебувати на лінії розмежування, а не на кордоні України і РФ? Це означає визнання Україною окупаційної влади як суб’єкта. Тобто доведеться брати участь у перемовинах з представниками цих псевдоутворень. Такий розклад не може бути прийнятий. Фактично Путін в такий спосіб намагається просунути свої наміри, які він переслідує з самого початку, — легалізувати бандитські утворення. Це черговий піар-хід Путіна, який розрахований на те, щоб у себе вдома продемонструвати начебто готовність до компромісів, а зовні гратися з тими, хто буде хапатись за цю ідею. Реального результату тут не буде. Оскільки Путін тепер не ризикує їздити на міжнародні форуми, бо там з ним ні про що говорити, то він дає доручення Лаврову внести резолюцію до Ради безпеки ООН. Дуже шкода, що ми в цьому плані не дуже багато резолюцій відповідного змісту внесли за два роки нашого перебування в Радбезі ООН».

Але потрібно розуміти, що питання миротворчої місії ООН із самого початку є дуже непростим. На це звертає увагу керівник групи з питань безпеки від України в Тристоронній контактній групі в Мінську Євген МАРЧУК. Ще до заяви Путіна, у себе в «Фейсбуці» він детально описав, що потрібно враховувати в цьому питанні:

«По-перше, запрошення іноземних військових підрозділів зі зброєю на територію України відповідно до нашого законодавства можливе лише за згодою Верховної Ради. Миротворці ООН — це озброєні люди, причому не тільки стрілецькою зброєю, а й, як мінімум, бронетранспортерами. Рівень озброєності цієї місії буде детально виписаний у мандаті.

Друге. Країна, яка ініціює направлення такої місії, повинна дуже докладно аргументувати свою пропозицію. Для нашого випадку це буде не зовсім просто. Якщо ми вкажемо на агресію Росії, то це означатиме війну двох держав. Миротворці, як правило, в таких випадках не беруть участі. Якщо ми не вказуємо агресію Росії, значить, у нас внутрішній громадянський конфлікт, і тоді миротворці можуть брати участь.

Третє. Обов’язково потрібна згода сторін. Для нас ОРДЛО не є стороною. Для нас стороною є Росія як країна-агресор. Чи погодиться Росія бути стороною конфлікту та ще в рішенні ООН? Сумніваюся. Президент РФ В.Путін неодноразово висловлював позицію Росії з цього питання — «ихтамнет». Можливо, з Росією є попередня домовленість, що вона повністю виводить з Донбасу свої регулярні, але безшевронні війська, і там залишається тільки два армійські корпуси ОРДЛО. Тоді де-факто і нібито де-юре Росії там немає, і єдиною стороною або сторонами для згоди на миротворчу місію є ОРДЛО. Виходить, нам залишається домовлятися тільки з цією стороною конфлікту про миротворчу місію, офіційно визнаючи їх стороною. Тобто побічно підтверджуючи таким чином, що це внутрішній громадянський конфлікт. Не знаю, чи може сама ООН пропонувати миротворчу місію безпосередньо ОРДЛО, навіть через Росію. Сумніваюся. Ми пам’ятаємо, що заявляв Захарченко про можливе направлення на Донбас озброєної місії ОБСЄ: «Будемо стріляти». Тут потрібно буде шукати вихід. Без згоди фактично воюючих сторін миротворців у зону практичних бойових дій ніколи не пошлють.

Четверте. Голосування в Раді Безпеки, швидше за все, Росія заблокує. Голосування Генеральною Асамблеєю ООН з такого питання дуже проблематично. Хоча можливо.

П’яте. Припустимо, що всі ці проблеми вирішено позитивно для України. Тоді Радбез ООН формує передову групу фахівців, яка виїжджає на місце і дуже детально вивчає поле своєї майбутньої діяльності. Її доповідь докладно обговорюється в Радбезі і визначається чисельність Місії, її бюджет, ротація і страхування персоналу, рівень озброєності та інші деталі. Наприклад, Місія бере під контроль всю контактну лінію (426 км) і неконтрольовану Україною ділянку держкордону (406 км 700 м)? Або якось інакше? Яка тоді повинна бути чисельність і бюджет такої Місії? Майже тисяча кілометрів. Чи отримує вона на постійній основі (режим 24/7) доступ до будь-яких об’єктів і ділянок на тимчасово окупованій території?

Шосте. Якими правовими нормами, статутами, законами буде регулюватися застосування зброї членами Місії на території України, особливо на ураження (зрозуміло, буде виписано, що тільки з метою самозахисту)? В принципі, міжнародна практика є. Але як буде в українському випадку? Хто розслідуватиме факти неправомірного застосування зброї членами Місії, особливо з летальними наслідками?

Сьоме. Після вирішення всіх цих питань Радбез ООН звертається до країн-членів ООН, які, як правило, мають досвід миротворчої діяльності, виділити певну кількість військовослужбовців певних військових спеціальностей для цієї Місії з командиром. Керівництво цих країн узгоджує своє рішення з місцевим парламентом. Процедури різні, але згода парламентів обов’язкова.

Восьме. Створюється командування Місії, яке бере активну участь у формуванні контингенту Місії. Я впевнений, якщо Росія погодиться на цю миротворчу місію, вона буде наполягати не тільки залучити її контингент до складу Місії, а і ввести свого представника до складу командування Місії. Якщо Росія — не сторона конфлікту, а це, швидше за все, буде умовою згоди Росії на цю Місію, тоді ніяких аргументів для заперечення щодо включення її контингенту і представника в командуванні Місії не буде.

Дев’яте. Оскільки Місія діятиме де-юре на території України (в тому числі за лінією фронту), то Україна як ініціатор Місії повинна взяти на себе певні зобов’язання щодо забезпечення нормальної діяльності Місії. Які? А які будуть гарантії з боку ОРДЛО і в якій формі? І чи буде це означати, що ООН визнає ОРДЛО як самостійного суб’єкта цього процесу?

Ну, і десяте. Дуже проблематичним є припущення про те, що головним завданням Місії буде забезпечення виборів на окупованій території. В цій темі не менше запитань, ніж у перерахованих. А головне — коли ж вибори? І що це за вибори, коли озброєні люди, та ще іноземці, навіть з мандатом ООН, гарантують безпеку їх проведення? Що вони роблять в разі силового конфлікту на виборчій дільниці? І взагалі, як і в ролі кого вони втручаються в конфліктну ситуацію під час виборів? Все це вимагає дуже детальної регламентації. Миротворчий досвід ООН в цьому виді діяльності великий.

Загалом на поверхні висновок — без всеосяжного припинення вогню, тривалого і стійкого режиму тиші, розведення військових формувань від лінії зіткнення хоча б по 10—20 км в кожен бік під жорстким моніторингом і верифікацією СММ ОБСЄ або будь-якої структури Радбезу ООН (навіть спеціально створеної) запустити процес буде дуже складно. Не кажучи вже про те, що в таку зону увійде Донецьк та інші великі населені пункти. Що і як відбуватиметься в цій зоні розведення? Простіше кажучи, яка там буде влада? Так званих сірих зон Україна на своїй території не визнає. Буде перехідна адміністрація під патронатом ООН на якийсь час (до виборів)? Або відразу ж відновлення української юрисдикції? Загалом питань буде чимало. Навіть після прийняття політичного рішення України і Росії про початок нормалізації потрібна буде спеціальна угода, що визначає непросту технологію реалізації під моніторингом і верифікацією СММ ОБСЄ або будь-якої структури СБ ООН».