«Доктрина Джона Керрі»

У Бостоні розпочався конвент Демократичної партії, головне завдання якого — офіційна номінація пари Джон Керрі — Джон Едвардс у якості офіційних кандидатів від партії на посади, відповідно, президента й віце-президента Сполучених Штатів, а також затвердження Демократичної платформи для Америки — фактично, передвиборчої програми Джона Керрі. За повідомленнями, на партійному з’їзді присутні близько 600 гостей — дипломатів, представників різних міжнародних і закордонних організацій, журналістів. Задовго до початку з’їзду в Бостоні задіяні посилені заходи безпеки. Головний акцент з’їзду демократів — на демонстрації повної єдності партійців. Із головною промовою виступить екс-президент Білл Клінтон, якому взагалі відводиться чільна позиція в кампанії Керрі.

Передвиборча ситуація в Сполучених Штатах з одного боку, нагадує те, що відбувалося чотири роки тому. Два кандидати — чинний президент Джордж Буш і його суперник Джон Керрі займають фактично рівні позиції у симпатіях суспільства (Керрі дещо попереду — 51% проти 47% за Буша). Однак, оскільки в США існує непряма система президентських виборів, симпатії населення вирішують іще не все. Кандидат у президенти для перемоги повинен отримати не менше за 270 голосів колегії вибірників. Буш на сьогодні, за прогнозами політологів і соціологів, може розраховувати на 217 голосів (тобто, за нього можуть проголосувати 25 штатів), Керрі — на 195 голосів (14 штатів). Як і чотири роки тому, найбільш непевна ситуація — у штаті Флорида (де 2000 року навіть довелося робити перерахунок голосів, щоб оголосити перемогу Буша). У штатах Міссурі та Огайо ситуація також дуже непевна, даних різних опитувань сходяться на тому, що розрив між рейтингами кандидатів може не перевищувати статистичної похибки. Підтримка незалежного кандидата Ральфа Надера не перевищує 5%.

Ситуація Сполучених Штатів у 2004 році, тим не менш, суттєво відрізняється від ситуації 2000 року: тоді ще не було подій 11 вересня. Саме тому обидва головні кандидати у президенти в своїх виступах відштовхуються передусім від боротьби з тероризмом. Але по- різному. Якщо Буш просить співвітчизників надати йому ще чотири роки для того, щоб закінчити роботу з того, щоб зробити Сполучені Штати і світ безпечнішими, то демократи заявляють, що знають, як це зробити краще. Буш стверджує, що все йде вірним курсом. У проекті Демократичної платформи «Сильні вдома, шановані в світі», яка має бути затверджена на з’їзді в Бостоні, пропонується відмовитися від політики зневаги до світу, яку проводила адміністрація Буша. Сполучені Штати, вказано в проекті платформи, повинні започаткувати нову еру союзів для світу після 11 вересня, відродити атлантичне партнерство, ставитися з повагою до інших, діяти не на самоті, а в компанії з союзниками, до думки яких потрібно прислухатися. Щодо провідної ролі Сполучених Штатів у цій новій системі в демократів немає жодних сумнівів.

Окрім того, демократи планують започаткувати нову політику національної безпеки взагалі, краще задіяти сили й можливості розвідки, дипломатії, економічних ресурсів. Один із цікавих пунктів платформи — відмова від залежності Сполучених Штатів від близькосхідної нафти з необхідною диверсифікацією джерел постачання енергоносіїв.

Все інше у пропозиціях демократів перекликається з «традиційними американськими цінностями» і програмою, з якою чотири роки тому переміг Буш — міцна й здорова сім’я, добрі робочі місця, винагорода за важку працю, нова торгівельна політика, світові стандарти охорони здоров’я і освіти, реформа правової й судової системи, фіскальна дисципліна. Демократи лише стверджують при цьому, що вони мають чіткий план, як розбудувати сильну й постійно зростаючу економіку.

Практично все це звучало і в останніх виступах президента Буша. Щоправда, він любить акцентувати, що саме за його правління Сполучені Штати досягли найвищих темпів економічного розвитку за останні 20 років, що досягнений рівень безробіття у 4,3% —це добре, і що він виступає за те, щоб якнайбільше американців мали свої власні домівки.

Оскільки великої різниці між кандидатами в питаннях внутрішньої політики немає, тому, очевидно, і з’являються такі результати соціологічних досліджень — лише 29% опитаних американців стверджують, що добре знайомі з позицією пари Керрі—Едвардс, тоді як 67% — про подібне стосовно пари Буш—Чейні.

Буш себе вже позиціонує як «воєнний президент» — і дійсно, час його найбільшої популярності припав саме на період, коли він оголосив хрестовий похід проти тероризму. Аналітики стверджують, що в разі будь-якої надзвичайної обставини зараз (нові терористичні акти, стихійні явища тощо) популярність Буша значно виросте, і це може бути важливою запорукою для його перемоги.

Керрі при цьому вже намагається використати те, що він з війною знайомий не по фільмах і книжках, бо служив у В’єтнамі. Можливо, голоси ветеранів В’єтнаму дійсно будуть «золотою акцією» в ході підрахунку голосів. Окрім того, на користь Керрі може зіграти й те, що він виступає за світове лідерство Сполучених Штатів, але виключно за умови нормальних відносин із союзниками, і, що дуже рідкісне для американців — володіє французькою мовою.

Поки що дані соціологічних опитувань стверджують, що 35% американців вважають, що їхня країна рухається у вірному напрямку, не погоджується з цим 56%. Ці дані Пенсільванського університету теж можуть бути своєрідним індикатором передвиборчих настроїв у Сполучених Штатах. З іншого боку, американці більше уваги зважають на внутрішню ситуацію, ніж на зовнішню політику — зокрема, вважать, що головним завданням президента є покращення економічної ситуації, 41% опитаних службою Gallup.