«Доленосне голосування»

У неділю на референдумі в Туреччині 51,37 % виборців висловились на підтримку внесення змін у конституцію, які передбачають збільшення повноважень президента. Найбільші міста Туреччини - Стамбул, Анкара, Ізмір - проголосували проти змін. Не підтримали реформи і турки, які живуть у Британії, США та Росії. Водночас турецькі громадяни, що проживають в країнах центральної Європи, проголосували за розширення повноважень президента.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган висловив переконання, що його країна ухвалила на референдумі «історичне рішення» та реалізувала "найважливішу реформу за свою історію".

"Уперше за свою історію Туреччина, відповідно до волі парламенту та народу, вирішила на користь такої важливої зміни. Вперше в історії Турецької Республіки, ми змінюємо нашу систему правління завдяки цивільній політиці", - сказав Ердоган, виступаючи в Стамбулі. Президент додав, що за поправки до конституції було віддано 25 мільйонів голосів. За його даними, це на 1,3 мільйона більше, ніж голосів проти поправок, передає інформагенція Reuters. Ердоган також оголосив, що невідкладно проведе переговори стосовно повернення смертної кари. Якщо ця ініціатива не матиме достатньої підтримки в парламенті, лідер Туреччини допускає винесення її на окремий референдум.

Виступаючи перед своїми прихильниками з балкону центрального офісу правлячої "Партії справедливості та розвитку" (AKP) в Анкарі, прем'єр-міністр Туреччини Біналі Їлдирим також наголосив, що підсумки референдуму нікого не залишили у програші, а переможцем є Туреччина. "Це рішення, ухвалене народом. Це голосування відкрило нову сторінку в історії нашої демократії", - цитує Їлдирима інформагенція AFP.

Тим часом глава МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив в інтерв’ю виданню Le Figaro, що політика інтеграції в Європейський союз залишиться стратегічним пріоритетом Туреччини. «Туреччина виконує критерії Маастрихтського договору. Однак ряд країн ЄС створюють штучні перешкоди на шляху відкриття нових пунктів переговорного досьє щодо вступу Туреччини в Євросоюз. Тобто Анкара готова до діалогу. Сторона, яка затягує процес - Євросоюз", - підкреслив глава дипломатії.

Досить стриманою є реакція світу на референдум у Туреччині. Міністр закордонних справ Німеччини соціал-демократ Зіґмар Ґабріель висловив полегшення у зв'язку з тим, що "запекла передвиборча боротьба" в Туреччині закінчилася. "Хороша порада - зберігати холодний розум і діяти розсудливо", - констатував він. Тим часом лідер Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), кандидат у канцлери Мартін Шульц наголосив на наступному: "Мінімальний розрив у підсумку референдуму показує: Ердоган - це не Туреччина. Зусилля на підтримку демократії та прав людини повинні продовжуватися".

У чому полягають зміни до Конституції

У проекті конституції йдеться про те, що наступні вибори президента і парламенту відбудуться 3 листопада 2019 року. Президент зможе перебувати на посаді не більш двох п'ятирічних термінів

- Президент зможе безпосередньо призначати міністрів та інших високопосадовців;

- Він також зможе призначити одного або кількох віце-президентів;

- Посаду прем'єр-міністра скасують;

- Президент отримає право втручатися в роботу юридичної системи, співробітників якої президент Ердоган звинувачував у зв'язках з ісламськими проповідником Фетхуллахом Гюленом. Пан Ердоган вважає, що проповідник, який наразі проживає у США, організував спробу перевороту;

- Президент зможе оголошувати надзвичайний стан

«День» звернувся до посла з особливих доручень у справах Туреччини і Кавказу Сергія КОРСУНСЬКОГО з проханням прокоментувати результати референдуму і розповісти, що означатиме турецьке президентство і як Україні треба реагувати на цей референдум.

«Результат референдуму – неочікуваний для його ініціаторів, зокрема для правлячої партії АКР і партії націоналістичного руху»

-По-перше, результат референдуму – неочікуваний для його ініціаторів, зокрема для правлячої партії АКР і партії націоналістичного руху. Не хочу персоналізувати цей референдум щодо Ердогана, бо не тільки він провидить політику щодо змін конституції. У нього величезна команда і багато інших людей, які зацікавлені у референдумі. Думаю, що обидві партії, які ініціювали цей референдум, розраховували на значно більшу кількість голосів. І вони її не отримали. А один мільйон переваги для Туреччини, це рівнозначно статистичній похибці. Адже 58 млн. турків мали право взяти участь у голосуванні, а проголосувало 50 млн.

По-друге, три найбільші міста: Стамбул, Анкара та Ізмір проголосували «проти» на цьому референдумі. І це величезний шок, бо в усіх цих містах влада повністю провладна. І те, що там люди проголосували проти, це звичайно неймовірний негативний результат для влади. Так само, якщо подивитись уважно, то усі провінції на узбережжі Середземного моря, а також покурдські провінції проголосували «проти». Це найбільш космополітичні провінції, які є відкриті до туристів і до Європи та найбільше задіяні в міжнародній торгівлі та бізнесі. Звичайно, стає очевидним, хто «за» і «проти» і як це розподіляється в суспільстві. Тому, на мою думку, цей результат показав, скоріше, розчарування у суспільстві, ніж його єднання навколо якоїсь ідеї. І це, звичайно, турбує, бо стабільна і процвітаюча Туреччина для України вкрай важливий партнер і ми, звісно, маємо поважати вибір народу. Але хотілось, щоб кроки, які влада робитиме після референдуму, здійснювались з урахуванням думки іншої частини населення.

«Якщо буде реалізовуватись європейський напрям, то країна вийде на нормальний контекст внутрішньої політики»

- До консенсусу якраз і закликає глава Єврокомісії та інші єврочиновники…?

- Наскільки я знаю, Вашингтон і Брюссель чекають звіту ОБСЄ, який має бути сьогодні опублікований пізніше. З іншого боку, знаючи про досвід роботи місій ОБСЄ на попередній виборах, можу сказати, що кількість спостерігачів дуже обмежена – 30-40 особами. І вони намагаються охопити якомога більше, але у них немає можливості контролювати більшість території. Тому, я не думаю, що звіт ОБСЄ буде суперважливим, хоча, звичайно, треба послухати  людей, які були на місцях і які бачили, як розгортався процес.

На мою думку, це було доленосне голосування. Адже змінюється конституційний лад, і референдум не був тривіальним. Але хочу зазначити, необхідність зміни конституції обговорюється у Туреччині вже дуже давно. Бо і нинішня конституція була ухвалена в 1982 році після військового перевороту. І вона далеко не ідеальна.  Про те, що її потрібно змінювати, ЄС говорив Туреччині десять років тому. І цим питанням якраз і займалась останні десять років Анкара. Було багато різних пропозицій і контекстів, чи писати нову конституцію чи вносити зміни. І все це закінчилось тими змінами, які ми бачимо сьогодні.

Цей процес уписувався в логіку політичного розвитку Туреччини. І в цьому я не бачу ніякої проблеми. Інша справа зміст цього конкретного пакету змін.

Хочу підкреслити, а я за цим спостерігав, перебуваючи на посаді посла в Туреччині, що все це відбувалось конституційним шляхом. У парламенті був представлений пакет, який обговорювався, депутати голосували за кожну статтю і потім загалом. Так, дійсно, це відбувалось в умовах надзвичайного стану, з’ясування у суспільстві після невдалого перевороту минулого року, хто у чому винен. І це, звісно, був складний процес. Але, в принципі, він відбувався в цивілізаційному полі. І я не бачу жодних підстав звинувачувати у тому, що порушені якісь закони.

Зміст цих законів чи статей може подобатись чи не подобатись. Але зараз передчасно казати, які будуть конкретні наслідки, особливо для внутрішньо політики. Що стосується зовнішньої політики, то глава МЗС  Мевлют Чавушоглу зробив дві заяви і чітко сказав, що європейський напрям як був, так і залишається стратегічним для Туреччини. Це дає надію, що все буде добре. Якщо буде реалізовуватись європейський напрям, то країна вийде на нормальний контекст внутрішньої політики.

«Туреччина значно складніша ніж Ердоган»

- Один європейський експерт Ульріх Шпек написав у себе на сторінці у Twitter «Тур-екзит зі сфери Європейського союзу». Що скажете про таку оцінку результату референдуму?

- Емоції справді зараз сильні. Навіть Сі-еН-еН заявила різко, що цей референдум -  смерть турецької демократії. Коли я чую такі речі, мені дуже хочеться зрозуміти, чи автори таких заяв знають історію Туреччини. Я дивуюсь, коли з’являються такі заяви, які дуже поверхневі. Туреччина значно складніша ніж Ердоган, значно серйозніша, ніж три-чотири партії.

Там багато партій, релігійних груп, багато процесів, які на поверхні не видно. І казати, як цією країною керувати, це треба бути надзвичайно просвітленою людиною. 

Треба згадати про чотири конституції, з яких дві були прийнято після військових переворотів. Було сім референдумів по внесенню змін до конституції. І шість разів турки підтримали, а один раз проголосували проти. Іншими словами історія дуже складна. І зараз була спроба перевороту. Тому вважаю, треба відкласти емоції і не прив’язувати посаду майбутнього президента до особистості Ердогана, хоча це важко, то, очевидним є те, що відбувається процес зміни конституції. Він може не подобатись, не відповідати певним нормам державотворення, які прийняті в ЄС. Але ми маємо це поважати, якщо все відбувається демократично. Наскільки я знаю, на сьогодні не було ніяких позовів щодо того, що пакет сформовано в неконституційний спосіб. Тому зараз передчасно робити емоційні висновки і казати: все - кінець. Туреччина завтра нікуди не дінеться.  Вона на місці. А це понад 80 млн. населення, виключно важлива країна, член НАТО, який каже, що буде йти в ЄС.

Я б зараз вважав за доцільне подивитись на конкретні кроки, які будуть здійснюватись владою. Бо ці зміни набувають чинності з 2019 року, коли буде обрано нового президента. І саме його повноважень стосується більшість статей, які підтримано на референдумі. Також відбудуться дочасні вибори до парламенту. Тому у нас є два роки подивитись спокійно, як це буде відбуватись. Якщо це відбуватиметься у недемократичний шлях, тоді з європейського боку може бути розгорнута дискусія.

Треба дивитись на конкретні кроки. На мою думку, Ердоган прекрасно розуміє, що відбулось. Майже навпіл країна розділена і попереду у нього, а це дуже важливий момент, у 2019 році будуть вибори президента і він братиме у них участь. То ж йому буде потрібне всенародна підтримка, тому що ніякі конституційні зміни не скасували нормальних виборів президента. То й питання, які зараз потрібно робити кроки Ердогану. І він має враховувати політичний процес, демократія нікуди не ділась. Тому, я думаю, все це буде враховано як у політиці партій, так і зроблено відповідні висновки.  

«Це турецьке президентство, якому немає аналогу, ні у Франції, ні у Сполучених Штатах»    

- Англійська служба BBC написала велику аналітичну статтю, у якій зокрема відзначається, що Туреччина збирається будувати французьку чи американську модель президентства. А що ви думаєте з цього приводу, яку президентську модель будують у цій країні?

- Це дуже цікаве питання. Бо справді, коли в Туреччині сформували цей пакет, то в пресі була дискусія, яка це модель. Вона найближча до американської, але сильно від неї відрізняється. Якщо така модель запроваджується в Туреччині, то має бути двопалатний парламент і має бути відповідний баланс і система противаг.  Але тут цього не зробили. Більше того, свого часу тут була стаття генерального секретаря правлячої партії АКР, який сказав: що такого аналогу, по якому пішов турецький народ, немає. Ми це називаємо турецьким президентством, яке є унікальною конструкцією, що підходить для нас, тому що ми такий народ, традицій і був такий історичний шлях». Тому я б так і називав – це турецьке президентство, якому немає аналогу, ні у Франції, ні у Сполучених Штатах. Один з радників Ердогана в одному з інтерв’ю сказав, що можливо ми зробимо федералізацію, запровадимо двопалатний парламент, то  його негайно розкритикували, наголосивши, що для Туреччини це неприйнятно. Я думаю, що аналогу не знайдемо. Це досить нетрадиційна конструкція, бо президент, дійсно, має неймовірні повноваження, які збалансовані. Є механізми імпічменту президента, оскарження його рішень, але вони дуже складні і реалізувати їх практично. Потрібен консенсус двох третин політичних сил, що президент, дійсно, порушив закон. Тож теоретично такі можливості є, але вони досить складні для практичної реалізації.

«Ердоган продемонстрував на практиці, що сформований однією партією уряд кращий, ніж будь-які коаліції»

- Чи не існує тут паралелей з Сулейманом Величним, коли Туреччина була сильною стабільною державою з великою бюрократією?

(Сміється). Приблизно теж саме кажуть прихильники цих змін. Зокрема, вона зазначають, що для Туреччини більше підходить такий устрій. І якщо подивитись на історію, коли в Туреччині був пік демократії: багато партій у парламенті. І ці партії постійно сварились між собою, постійно створювали коаліційні уряди, які не мали можливість нормально функціонувати.

Саме через цю причину Ердоган після перемоги у 2002 році заявив, що далі не буде ніяких коаліційних урядів, а однопартійний уряд, який буде монолітним і працювати як одна команда.  За десять років він потроїв ВВП. Дійсно, Ердоган продемонстрував на практиці, що уряд, який сформований однією партією як команда, кращий, ніж будь-які коаліції. Тому не мають підстав розмови про те, що одна партія монополізувала владу. Адже за 15 років Ердоган виграв усі вибори, причому як парламентські, президентські, так і місцеві.  Іншими словами партія Ердогана 15 років доводила, що вона спроможна тримати владу і реалізовувати політику. Якщо ми подивимось на Туреччину після обрання Ердогона президентом, під Босфором тунель побудовано, третій міст над Босфором побудовано, третій аеропорт будується шаленими темпами. Тобто кожен турок може подивитись і сказати: чекайте, він все це обіцяв і це робить, це правда, тому як можна його звинувачувати в тому, що він веде країну кудись не туди.

Дійсно, в Ердогана є певний пієтет перед історією Османської імперії і деякі традиції повертаються, зокрема у державному протоколі. Але я б не перебільшував значення референдуму. Турецьке суспільство дуже складне і дуже неоднорідне по своїй структурі. І для того, щоб давати поради і судити, треба дуже чітко розуміти, яка альтернатива. Нестримна  демократія у 2001 році продемонструвала жахливу економічну кризу і те, що демократичні коаліційні уряди буле неспроможні проводити політику.

Тому, я думаю, поспішати у даному випадку з висновками абсолютно не треба. Дуже легко зруйнувати контекст діалогу, але результатів це ніяких не дасть. Треба дивитись на конкретні кроки. І в Туреччині саме так треба робити, не дивитись на заяви, на якісь політичні лозунги, а подивитись, які будуть конкретні кроки і виходити з того, що реально відбувається в конкретному житті кожної людини.

«Ми маємо погодитись і привітати демократичний вибір народу і працювати далі, виходячи з цих позицій»

- Як українській владі треба сприймати результати референдуму?

- Туреччина для України настільки важлива, що ми не маємо розкоші дискутувати на тему демократії чи не демократії у цій країні. Думаю, що якщо міжнародним співтовариством буде визнано, нехай з критикою, з якимось застереженнями, результати референдуму, то у нас немає жодних підстав якось міняти свою політику. Туреччина для нас стратегічний партнер, вона нікуди не дінеться, нам потрібна її підтримка. Україна для них теж важливий напрямок торгівлі і політичного діалогу, тому, думаю, ми маємо погодитись і привітати демократичний вибір народу і працювати далі, виходячи з цих позицій.

«Референдум легітимізував прагнення Ердогана формально закріпити зростання своєї влади»

Марина ВОРОТНЮК, експерт університету Коменського в Братиславі:

Референдум не став впевненою перемогою Ердогана, він переміг з перевагою, менше, ніж 3 відсотки. 25 млн. 200 тис. виборців проголосували за підтримку конституційних змін, а 23 млн. 800 тис. – проти. Туреччину очікує непевне майбутнє тому, що національних консенсус в таких умовах побудувати складно. Ердоган втратив великі міста Стамбул та Анкару (також Ізмір, але він ніколи не голосував за Ердогана та партію ПСР). Президентська система, винесена на голосування, є гібридним турецьким нововеденням. Вона передбачає ліквідацію поста прем‘єр-міністра, збереження президентом партійної приналежності, здатність президента контролювати всі гілки влади через ключові призначення. Поправки були прописані так, щоб забезпечити подальшу монополізацію Ердоганом та його найближчим оточенням всіх політичних процесів. Можна передбачати, що політика стане ще більш закритою, а демократичні інститути та механізми будуть поступово демонтуватись.

Референдум легітимізував прагнення Ердогана формально закріпити зростання своєї влади, вивести його в правове поле

Політичні процеси в Туреччині, можливо, не мають безпосереднього впливу на Україну; скоріше, турецькі внутрішні процеси матимуть вплив на її зовнішню політику по відношенню до ключових партнерів – ЄС, США, Росії, а також НАТО, членом якого Туреччина є. Все, що би підривало прозахідну орієнтацію Туреччини – не в українських інтересах. Туреччина декларує проєвропейську та євроатлантичну орієнтацію як свої пріоритети, тож, важливо, щоб внутрішньополітична консолідація влади не призвели до кардинальних переглядів цих напрямків.