Допомога вигнанцям по-швейцарському
Отримати статус біженця у Швейцарії стає все важче. Політика країни відносно надання притулку відповідає вимогам міжнародних угод, зокрема, Женевській конвенції. При визначенні терміну «біженець» проводиться чітка відмінність між особами, котрі справді покидають свою країну у зв’язку з переслідуванням за різними мотивами, й економічними мігрантами. Економічні мотиви не можуть слугувати підставою для отримання політичного притулку у Швейцарії.
У світовій спільноті Швейцарія вважається однією з найбагатших, найнадійніших і найбезпечніших країн. Політична й економічна стабільність, високий рівень життя, переваги правової демократичної держави — багато чинників ваблять до невеликої альпійської країни все нових мігрантів. З грудня 2008 р. Швейцарія офіційно стала членом шенгенського безвізового простору, визнавши тим самим вільне пересування людей між країнами, що входять до шенгенської зони. Сьогодні у Швейцарії багато економічних мігрантів. Не через політичні гоніння, а в пошуках кращого життя. Зрозуміле бажання людей вирватися з убогості, проте маленька країна не в змозі надати всім бажаючим житло й роботу.
З метою зменшення кількості економічних мігрантів, які, як правило, подають прохання щодо політичного притулку, чимало європейських країн уже ввели низку змін до своїх законів про біженців. Порівняно з іншими країнами, що надають статус біженця, Швейцарія має найвищий відсоток осіб, які подають клопотання про надання політичного притулку, по відношенню до чисельності населення. Лише за другу половину 2008 року кількість поданих заяв збільшилася на 53% порівняно з тим самим періодом 2007 р. На думку міністра юстиції та внутрішніх справ Швейцарії, Евелін Відмер-Шлумпф, «збільшення кількості прохань про надання політичного притулку скорочує можливість політичного маневрування всередині країни, аби приймати осіб, котрі насправді зазнають переслідувань». Нагадаємо, що Швейцарія — це федеративна республіка, яка складається з 26 округів. Округи, у свою чергу, поділяються на громади. У зв’язку з цим деякі проблеми регулюються спочатку на рівні громади, потім — округу й, нарешті, самої федерації. У Швейцарії кожний округ сам вирішує, кому надавати притулок, а кому ні. Захищаючи принципи кантональної автономії, часто між округами існує велика різниця в підходах до розв’язання певних питань.
На прес-конференції на тему «Завдання міграційної політики» пані Відмер-Шлумпф розповіла про консультації, які проводить уряд із метою внести зміни до закону про біженців і до закон про іноземців. «Досвід останніх років показав, що деякі аспекти процедури отримання статусу біженця повинні бути дієвіші. Зловживання мають каратися» — підкреслила вона. Пропоновані зміни стосуються наступного: особи, які зазнають переслідувань унаслідок відмови від військової служби, з релігійно-етичних міркувань або внаслідок дезертирства, не можуть бути визнані у Швейцарії біженцями. Можливість подачі заяви до швейцарських представництв за кордоном повинна бути скасована. Будь-яка політична діяльність, що проводиться у Швейцарії та спрямована на обґрунтування або підтвердження статусу біженця, має переслідуватися в кримінальному порядку».
Голова Мін’юсту висловила схвалення з приводу дискусій, що проводяться в рамках ЄС, стосовно можливості введення системи пропорційного розподілу осіб, що клопочуться про статус біженця, між різними країнами: «Це відповідає інтересам Швейцарії, і такий захід допоможе покласти край спіралі посилювання міграційних законодавств у країнах Європи».
Населення Швейцарії становить 7,5 мільйона осіб, із яких більше 1,5 мільйона — іноземці, що становить 20,7% від загальної чисельності мешканців. У Женеві, наприклад, іноземні громадяни становлять близько 30% населення міста. За даними Міжнародної організації міграції, Швейцарія володіє однією з найбільших квот мігрантів у структурі населення в Європі.
Можна сказати, що приймати біженців — це давня традиція Швейцарії. Ще на початку XVII століття перші біженці — гугеноти, гнані з Франції за протестантизм, тікали до Швейцарії, бо ця країна довгий час лишалася єдиним островом демократії серед монархічних держав. Один із найзнаніших біженців світу Жан-Жак Руссо також знайшов притулок у Швейцарії, і тепер у самому центрі Женеви поряд із мостом через Женевське озеро стоїть пам’ятник цьому визначному вигнанцеві. Ідеї гуманізму Міжнародного Червоного хреста, створеного у Швейцарії, здійснили серйозний вплив на самосвідомість нації. Тому допомагати вигнанцям — це частина швейцарського менталітету.
