«Дорожня карта» українських реформ
Єврокомісія та Київ завершують розробку практичного плану перетворень країниЄврокомісар з питань європейської політики сусідства і розширення Йоганнес Ган розповів днями, що найближчим часом Єврокомісія та український уряд завершать роботу над створенням «дорожньої карти» українських реформ. При цьому єврочиновник відзначив, що Єврокомісія надасть максимальну допомогу в реалізації «амбітного» плану реформ, які хоче реалізувати Україна.
«День» звернувся до директора Інституту євроатлантичного співробітництва Олександра СУШКА з питанням, у чому полягає важливість цієї «дорожньої карти» для України.
— В останні місяці ми побачили низку документів, які окреслюють план українського уряду щодо перетворень та урядової політики в ключових сферах. Ми побачили достатньо змістовну коаліційну угоду, текст програми уряду, затверджений Президентом документ «Стратегія-2020».
Під керівництвом Гройсмана, який раніше був віце-прем’єром, розробляли документ, що мав підготувати Україну до донорської конференції, представити міжнародному співтовариству проект реформ. Саме цей документ розроблять у співпраці з експертами ЄС. І «дорожня карта», про яку говорив комісар Ган, базується саме на незавершеному документі, над яким працювала група Гройсмана.
Особливістю «дорожньої карти» є те, що у ній не тільки задекларовано наміри щодо здійснення реформ, а й зазначено більш чіткі часові рамки, ресурси, які залучають, індикатори і те, як перевіряти ступінь їх виконання. Тобто цей документ більш націлений на практичне втілення.
Ця «дорожня карта» буде корисною, бо дозволить максимально консолідувати ресурси міжнародної допомоги, щоб міжнародні донори бачили перед собою чітку схему подальших реформ і могли визначитися, хто в якому обсязі і за яким напрямком надаватиме Україні підтримку.
Такий документ корисний також з точку зору моніторингу за реформами. Він дає громадянському суспільству більш ґрунтовно слідкувати за державною політикою.
Будь-яка програма реформ спирається на відповідні планувальні документи, особливо якщо це стосується європейської інтеграції. Так відбувається у більшості країн. Хоча є випадки, коли реформи здійснювали більш стихійно, спираючись на політичну волю лідера країни, як це було в Грузії. Там не було затвердженого плану реформ. Але все відбувалося в умовах дисциплінованого, напівавторитарного правління президента Саакашвілі, який віддавав накази і очікував їх виконання. Але у нас інша ситуація, тому необхідно домовлятися і фіксувати зобов’язання на папері.
