Друга кнопка Лукашенка
Свободи слова в Білорусі скоро стане ще більше, пообіцяв офіційний Мінськ, розсерджений постійними заявами опозиційних партій та журналістів про посилення політичного тиску на незалежні ЗМІ після перемоги Олександра Лукашенка на президентських виборах у минулому вересні. Про свободу преси подумав сам Гарант білоруської Конституції і розпорядився відкрити до 1 травня Другий загальнонаціональний телеканал. Таким чином, Міжнародний день трудящих стане для білорусів подвійно святом: ті, кому набрид єдиний національний канал, що веде мовлення в країні, зможуть ознайомитися з альтернативним святковим ефіром.
Існування в Білорусі лише одного національного каналу змушує Захід говорити про монополізацію електронних ЗМІ білоруським урядом, а самих білорусів, певна річ, скаржитися на одноманітність національного ефіру. Отже, аргументуючи рішення про відкриття Другого національного, Мінськ запросто може заявити, що діяв не під тиском Заходу, а «на численні прохання телеглядачів».
У закритому акціонерному товаристві, яке отримає право вести мовлення на другій кнопці, державі належатиме контрольний пакет — 51% акцій. Порівняно зі стовідсотково державним Першим каналом, це безумовний прогрес. Інші 49% акцій Другого національного отримають, швидше за все, великі державні підприємства. Як пояснив «Дню» віце-президент Білоруської асоціації журналістів Едуард Мельников , у країні немає великих приватних власників, здатних брати участь у цьому проекті.
Для того, щоб відкрити Другий канал телебачення, Білорусі доведеться перекрити частоти однієї з російських телекомпаній, що віщають на її території — ГРТ, РТР або НТВ. Як передає Рейтер, міністр преси Білорусі Михайло Подгайний заявив, що в Мінську поки що не вирішили, якою російською телекомпанією пожертвувати заради національного виробника. Опозиційні білоруські журналісти також не можуть передбачити, на чиїх частотах вийде Другий національний. Так само, як і не можуть поки що підтвердити інформацію, що з’явилася, про велику зацікавленість Громадського російського телебачення в участі в розробці концепції нового білоруського каналу. За словами міністра Подгайного, ГРТ запропонувало білорусам транслювати свої програми на пільгових умовах.
Білоруські опозиціонери не сумніваються, що незалежно від міри участі ГРТ у білоруському Другому національному, новий канал буде ідеологічним клоном першого, хіба що з більшою часткою різноманітності розважальних програм (якими знаменита команда Костянтина Ернста). «У Білорусі, де національна телерадіокомпанія є не тільки державним підприємством, але й органом державного управління, де всі мислять гранично державним чином, — іронізує Едуард Мельников, — Другий канал швидше за все буде схожий на Перший. Кажуть, що на новому каналі буде більше демократії. Але виникає питання: що заважає розвивати цю свободу на вже існуючому каналі?».
Демократія та свобода слова розвиваються і панують як на Першому національному, так і у всіх ЗМІ Білорусі, відповідає у цій заочній полеміці міністр преси Подгайний. За його версією, «немає жодної нерозв’язної проблеми в галузі ЗМІ, яку треба було б виносити за межі країни. Всі вони перебувають у стадії переговорів і обговорення». А заважають, на думку Подгайного, саме журналісти, які повадились виносити сміття із хати. Так нещодавно Білоруська асоціація журналістів ініціювала слухання в ПАРЄ про стан свободи ЗМІ в Білорусі. Офіційний Мінськ погодився з пропозиціями європейських експертів провести міжнародну експертизу змін, що готуються до закону про пресу. «Нова редакція цього закону — набагато ближче до європейських норм, — заявив Подгайний, — і ми готові прийняти нові пропозиції». Водночас оглядачі зазначають, що нова редакція закону, зокрема, передбачає посилення контролю за інтернет- виданнями при їх обов’язковій реєстрації.
Ані в питанні доступу опозиції до ефіру, ані в питанні зниження тарифів на доставку для незалежних газет міністерство преси Білорусі йти на поступки не хоче. «Якщо з вас заламує гроші державна система доставки газет — створіть свою, це не заборонено», — радить Михайло Подгайний. А що стосується опозиційних політиків, то «жодні ЗМІ не зобов’язані давати ефір тому, хто їм не цікавий. Якщо редактору буде цікавий якийсь політик, якому дійсно є що сказати, то він його запросить».
Однак координаційну Раду опозиційних партій Білорусі аргументи голови мінпреси не влаштовують. Рада звернулася до громадських організацій, білоруської влади та західних парламентських структур із пропозицією провести громадські слухання про становище білоруських ЗМІ.
