Директиви проти зухвалостi

Суперечності між Президентом та урядом унаслідок недосконалої конституційної реформи, схоже, мають лише тенденцію до загострення. Причому такі суперечності починають виявлятися у сфері зовнішньої політики нашої держави. Адже саме в зовнішній діяльності особливо важливо, щоб Україна говорила одним голосом. Однак досі не видно ознак того, щоб Президент і уряд діяли злагоджено при реалізації зовнішньої політики. І це попри підписання Універсалу національної єдності в серпні цього року Президентом України Віктором Ющенком і лідером Партії регіонів Віктором Януковичем, якому підпис під цим документом відкрив дорогу до прем’єрства. Протистояння між гілками влади полягає в відродженні механізмів та інструментів, які існували раніше, але чомусь всі забули про них. Першим крок у цьому напрямку у задіянні інституту контрасигнації зробив нинішній міністр юстиції Олександр Лавринович, ще перебуваючи на посаді першого заступника міністра Кабінету Міністрів, керівника правового управління уряду. Відповідь не забарилася — у Секретаріаті Президента згадали про інститут директив, які має право видавати глава держави. Поки що ніхто не може передбачити, як буде розвиватися протистояння між двома гілками влади. Досить тривожним сигналом є заява першого віце-спікера парламенту Мартинюка, що під час поїздки до США український прем’єр-міністр має відображати погляди антикризової коаліції.

Яким чином можна досягти злагодженості між гілками влади у реалізації зовнішньополітичної діяльності України? Чи можливо це здійснювати в рамках нинішньої, підправленої в результаті пакетного голосування в грудні 2004 року, Конституції? Відповіді на це питання намагалися знайти колишні міністри закордонних справ України на міжнародній конференції «Зовнішня політика України в умовах нового формату влади: стан, перспективи та пріоритетні міжнародні організації», яка відбулася днями в Києві.

Колишній міністр закордонних справ Геннадій Удовенко вважає, що розбіжностей у зовнішньополітичнiй діяльності між Президентом і прем’єр- міністром можна уникнути шляхом затвердження директив чи вказівок. Саме таким чином, на його погляд, голос України на зовнішній арені може бути єдиним. Він нагадав, що прем’єр-міністра Віталія Масола свого часу було звільнено саме за порушення директиви. Український прем’єр без узгодження з МЗС і президентом підписав «нульовий» варіант і був за це звільнений.

Саме такої тактики — видачі директив у сфері зовнішньої політики — став вдаватися нинішній Президент. «На сьогодні ми цю практику відновили, яка завжди існувала в Україні і в тій чи іншій мірі діяла, хоча й була втрачена певна культура», — пояснив заступник голови Секретаріату Президента України Олександр Чалий. За його словами, Президент реалізує свої конституційні повноваження у сфері зовнішньої політики дружно і корпоративно. «Ми вирішили, що будемо діяти, принаймні, на першому етапі через форму Указів Президента України. Тому що нiхто сьогодні не має сумніву, що Указ — нормативний акт, який обов’язковий для всіх гілок влади до виконання на території України», — сказав він. За його словами, за останній період Президент випускає Укази, в яких вимагає від урядовців надати відповідні пропозиції щодо директив, складу делегацій і інших ключових питань, які пов’язані з тією чи іншою зовнішньополітичною діяльністю української держави.

О.Чалий також зазначив, що, приймаючи те чи інше рішення, Президент має зважати на ситуацію в парламенті, чи є більшість з того чи іншого питання і враховувати позицію уряду. Водночас він наголосив, що Президент вправі прийняти будь-яке зовнішньополітичне рішення, яке не порушує закон і Конституцію. «Інші гілки влади, які з ним не згодні, мають право оскаржувати це рішення у встановленому Конституцією порядку», — підкреслив заступник голови Секретаріату Президента.

Позицію Секретаріату Президента не зовсім поділяють у апараті прем’єр-міністра. Зокрема, радник прем’єра, екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко заперечує, що зовнішньополітична діяльність є виключною компетенцією Президента, аргументуючи, що такого слова, як «виключна» немає в Конституції.

«Скажіть, де зараз є суто зовнішньополітична діяльність і де провести це розмежування, коли практично під кожну зовнішньополітичну акцію необхiдно вирiшувати питання бюджетного фiнасування», — зазначає Грищенко. Він також додає, що для забезпечення такої діяльності треба вирішувати питання бюджетного фінансування. І тому, вважає радник прем’єра, у даному випадку політичну відповідальність несе той, хто виділяє кошти і проводить це через парламент.

Відтак він радить сторонам відпрацювати порядок взаємодії, який відповідає сучасному конституційному полю, розподілу повноважень і широкої домовленості, яка має бути між Президентом і прем’єр-міністром, до якої прагне прем’єр-міністр і де буде зрозумілим, в якій площині сторони будуть узгоджувати свої позиції. «Тут не може бути ніяких виключень чи виключених повноважень. Тут має бути система вироблення певного консенсусу», — наголосив радник прем’єра. Крім того він додав, що зараз «існує нагальна потреба вироблення такого механізму, який базувався би на порозумінні, на усвідомленні того, що жодна з гілок влади не може нав’язати свою політичну волю іншій і що ми маємо працювати разом, щоб отримати підтримку в парламенті, без цього підтримки в парламенті просто не буде».

О.Чалий погодився, що сторонам потрібно шукати консенсус. Водночас він наголосив, що на сьогодні у зовнішній політиці один бог — Конституція і закон. Крім цього, додав він, існують діючі Укази Президента, і тому уряд має можливість діяти відповідно до Конституції. «У правовій державі всі мають виконувати закони. Якщо хтось не згодний, то повинні їх оскаржувати», — підкреслив заступник голови Секретаріату Президента. Він також нагадав, що контрасигнація в зовнішній політиці стосується однієї форми указу — про призначення і відкликання послів, а всі інші укази контрасигнації не потребують.

Різноголосся у зовнішній політиці тривожить і метра української дипломатії, екс- міністра закордонних справ Анатолія Зленка. Він також визнав, що до ухвалення нової Конституції існував механізм формування зовнішньої політики і прийняття зовнішньополітичних рішень. За його словами, зараз цей механізм порушений до певної міри і дає підстави для різних тлумачень.

На думку Зленка, директиви мають право на існування, але вони мають визначати стратегію зовнішньополітичного курсу України. Як зразок він вважає директиву 2002 року — Указ про стратегічне партнерство з НАТО з кінцевою метою вступу України до НАТО. Тому, на його думку, не можна скочуватися до того, щоб випускати директиви стосовного поїздок прем’єр-міністра.

Однак в Секретаріаті Президента так не вважають. О.Чалий закликав колег із команди прем’єр-міністра виконувати закони. «Якщо ми будуємо демократичну правову державу, то треба стояти виключно на позиціях законодавства», — наголосив він. За його словами, за невиконання директив можуть послідувати санкції з боку Президента. «Українське законодавство дає можливість запитати у будь- якої державної особи чи посадовця як у сфері дисциплінарної відповідальності, так і інших видів, включно з політичною. Президент України дуже чітко володіє цим інструментарієм. Тому я б просив усіх вiдповiдально ставитись до виконання існуючого законодавства у цій сфері. Безперечно, через консенсус та переговори у встановлений термін. Просто не виконувати указ, тодi де ми живемо?» — сказав О.Чалий.

Колишній посол України в США Юрій Щербак бачить нинішнє протистояння між гілками влади у бажанні однієї сторони стати переможцем при новій системі влади. «Переможців тут не буде. Ми всі програємо», — вважає він.