Джеймс ШЕРР: Нова коаліція — найсвіжіший прояв роз’єднаності в країні

В українських політичних та експертних колах добре знають старшого наукового співробітника Центру досліджень конфліктів оборонної академії Великої Британії Джеймса Шерра. До думки британського аналітика, який спеціалізується на питаннях зовнішньої і безпекової політики України, варто прислуховуватися хоча б тому, що, на відміну від західних дипломатів і натовських чиновників, він може відверто висловити думки Заходу стосовно процесів, які відбуваються в Україні. Раніше в інтерв’ю «Дню» він висловив сумнів у тому, що підписаний провідними політичними партіями України, спікером Верховної Ради та Президентом України Універсал національної єдності забезпечить досягнення закладених у ньому цілей. Британський аналітик також зазначав, що прем’єр-міністр України Віктор Янукович і його оточення мають погане уявлення про Захід? Чи принесе Україні стабільність створена на базі антикризової коаліції — коаліція національної єдності? Яку ціну має заплатити Президента Віктор Ющенко за призначення на посаду міністра закордонних справ Арсенія Яценюка? Чи справиться новий міністр із завданнями, які стоять перед Україною? Чи може український прем’єр змінити свою думку щодо інтеграції в НАТО і скористається шансом перейти до Плану дій щодо членства в Альянсі на саміті НАТО, який відбудеться в 2009 році? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» — британського аналітика Джеймса ШЕРРА.

— Які існують ризики для України чи, можливо, переваги у створенні Коаліції народної єдності? Яку роль гратиме у цьому Кінах? Чи є можливість того, що через Коаліцію ситуація в країні дестабілізується?

— Незважаючи на назву, Коаліція народної єдності — це останній прояв роз’єднаності в країні. Вона означає, швидше, подальше більш негарне посилення боротьби за владу, ніж примирення між соціальними та політичними силами. Партія регіонів — це справжня сила в коаліції і, приєднуючись до неї, партнери прагнуть швидше поділити владу, аніж удосконалити власні принципи. Іноді здається, що єдиною ціллю Регіонів є накопичення влади. Тому ми можемо очікувати подальші зусилля в напрямку отримання контролю над тими інституціями, які стоять на їхньому шляху.

Пан Кінах — це надзвичайно досвідчена, перевірена і компетентна особистість. Він розуміє систему влади в Україні, принаймні, у тій самій мірі як будь-хто інший, і в його характері — працювати всередині влади. Його принципом є стабільність. Немає значення, хто знаходитиметься при владі — чи то Кучма, Ющенко або Янукович — він завжди буде прагнути перебувати в центрі, пом’якшувати крайнощі, протистояти дилетанству і зберігати адміністративну цілісність. Він неодноразово рятував корабель від потопання. Проблема полягає в тому, що корабель нікуди не рухається. Тому опозиція для нього не підходить, і було наївним припускати, що він там надовго затримається.

— Чи не вважаєте ви це проявом зради своїх колег?

— Нехай інші відповідають на це запитання. Навіть перед третім туром виборів президента у 2004 році, ряди «помаранчевих» роздувалися подібним типом людей, які зараз роздувають ряди Регіонів: людей, які хотіли бути на стороні влади, у яких було надто багато втрачати, щоб ризикувати переходом до опозиції. Тому багато українських аналітиків попереджали, що при перших ознаках справжнього занепокоєння ці попутники першими залишать корабель. І я завжди погоджувався з ними в цьому.

— Яким чином може Захід вплинути на Януковича, аби він не повністю не захоплював владу в свої руки?

— Найкраще, що ми можемо зробити — це підняти дзеркало: «Це імідж України на Заході; він вам подобається? Як ви думаєте, такий імідж сприятиме просуванню українських інтересів?» І ми повинні конструктивно та чітко запитати: «Якими є ваші цілі в Європі та Євроатлантичній спільноті? Чи вибрали ви потрібних людей, чи ви розумієте, що необхідно зробити, аби досягнути цих цілей? Чи вважаєте ви, що зможете досягнути їх тими методами, які ви обрали?» Ми повинні уникати двох однаково деструктивних видів дій. Перший був би — ізолювати Януковича. (Ізоляція Кучми була монументальною стратегічною помилкою.) Другим було б ставитися до Януковича як до «нашого хлопця». Він не є таким. Він лише має наш піар. Ми повинні ставитися один до одного з ясністю і без жодних ілюзій.

— Чи означає призначення Яценюка те, що Янукович та Ющенко віднайшли певний компроміс?

— Лише на тактичному та найбільш руйнівному рівні. Підозрюю, що компромісом стане керівництво СБУ. Передбачення є ризикованими для будь-якого аналітика, але я ризикну і озвучу свою підозру, що керівництво СБУ відійде до одного з людей Радченка. Врешті решт, люди Радченка поверталися до СБУ протягом останніх місяців.

— Як ви оцінюєте потенціал і можливості Яценюка?

— Для будь-якого нового міністра було б важко працювати після Бориса Тарасюка. Але він більше не міністр, і з цим все покінчено. Що ми знаємо про Яценюка? Він молодий, талановитий, гострий, амбіційний, лояльний Президентові та, незважаючи на його роботу в міністерстві економіки, в нього зовсім немає досвіду справжньої дипломатичної діяльності. Яким є позитив? Оскільки він не працював раніше в Міністерстві закордонних справ, він може подивитися на все свіжим оком. МЗС є надзвичайно професійною структурою і найбільшою мірою схильною до необхідності Євроатлантичного курсу України. Але ця структура стала дещо млявою. І вона є безперечно дуже бюрократичною. Молоді працівники та дипломати знаходять її ієрархію дещо жорсткою. І звичайно, їй жахливо не вистачає фінансування. Багато найрозумніших і найбільш мотивованих людей не можуть собі дозволити працювати тут. Отже, міністерство потребує людину, яка знає як розпорядитися коштами, когось, хто знає як стимулювати та консолідувати таланти і блискучі якості людей, що працюють у міністерстві.

По-друге, як людина, яка досягла успіху у сфері бізнесу, він зможе поєднати економічні, політичні аспекти та аспект безпеки більш винахідливо та ефективно, ніж це відбувалося у минулому. Які негативні сторони? Вони очевидні. Він може виявитися надто самовпевненим, щоб поважати колективну мудрість цього особливого інституту. Або він може бути надто заляканим професіоналами для того, щоб здійснити запізнілі реформи. Тому, іншими словами, тут є багато невідомого.

Але давайте усвідомимо головні завдання. По-перше, як я сказав, реформування і оживлення. По-друге, Європейський Союз. Важливо, що основа для дискусії зміщується від дискусій про «перспективи» і членство до дискусій про інтеграцію: спільні кроки у напрямку суттєвого вдосконалення у сфері віз, торгівлі, інвестицій та енергетики. Нехай спершу відбудуться ці зміни, а потім будемо обговорювати питання членства. По-друге, продовжувати роботу Бориса Тарасюка у напрямку поглиблення розуміння НАТО, як в українських урядових і адміністративних структурах, так і на суспільному рівні. Ідеологію слід пом’якшити в ході цієї дискусії. Але потрібні конкретні виважені відповіді не лише для того, щоб дати відповідь легітимній суспільній стурбованості, але і дезінформуванню і неправдивим нападкам на НАТО. По-третє, найновіше, але й найсерйозніше завдання — енергетична безпека. Це питання безпеки воно має бути центром уваги Секретаріату Президента та РНБО. Але це також і завдання, що стосується міжнародних відносин. Ті, хто приймають рішення у ЄС, недостатньо знають про те, хто і що робить у сфері енергетичної політики в Україні. Незважаючи на всі винятки і непогодження серед членів ЄС, всередині Євросоюзу існує стійке і послідовне бачення природи проблеми та природи її вирішення. В Україні є люди, які поділяють це бачення, і це в національних інтересах України, щоб ЄС та інші держави підтримували їх.

— Чи вірите ви, що Янукович щирий, коли говорить про членство у ЄС? Чи погоджуєтесь ви з тими, хто припускають, що він також захоче підписати План дій членства з НАТО, коли створяться необхідні політичні умови?

— По-перше, легітимність України як незалежної держави визначається тим, що Україна — європейська держава. Отже, будь-який український прем’єр- міністр сказав би, що прем’єр- міністр говорить про членство у ЄС. Для нас найважливішими є дії, а не слова. І все ж таки, у таборі Януковича є люди, які б хотіли влаштувати це питання таким чином, щоб коли нічого не відбудеться, українські виборці звинуватили ЄС, а не уряд. Друге питання: ні, я не погоджуюся з тим, що Янукович зацікавлений у Плані дій членства з НАТО чи намагається знайти шлях до нього. Але протягом місяців і наступних років, чи змусять події в Росії, на Кавказі чи в Україні змінити його думку, — я цього не можу сказати.

— Як ви оцінюєте ситуацію в Україні щодо розміщення американських ПРО у Польщі та Чеській Республіці? У Президента — одна позиція, у коаліції — інша.

— За двома винятками, Сполучені Штати — а саме Пентагон — неправильно взялися за вирішення цього питання. Пентагон не координував як слід свої дії з Державним департаментом, і в результаті процес консультацій виявився дуже недосконалим не лише в Україні, але й у Польщі та Чеській Республіці. Але щодо винятків... По-перше, помилка з того часу була виправлена, і оскільки Президент України та Міністерство оборони України повністю проінструктовані щодо політичного та технічного аспекту цього питання, існує тверда підтримка та логічне пояснення. По-друге, єдина країна, з якою були проведені необхідні консультації — Росія! Росія була повністю проінструктованою як у Раді НАТО—Росія, так і на двохсторонньому рівні. І Кремль, і міністерство оборони все чітко розуміють. Вони розуміють, що той, хто збирався би поцілити у російські ракети, ніколи б не розмістив свою протиракетну систему на території Польщі та Чеської Республіки. Чому ж Росія описала це як агресію? По-перше, генерали, які прагнуть збільшення бюджету для стратегічних ракетних сил — і які, окрім того, хочуть анулювати Угоду про ліквідацію ракет ближньої та середньої дальності — бачать у розміщенні американських ПРО щось на зразок палиці для своїх внутрішніх суперечок. По- друге, Кремль бачить у цьому ще одне питання, яке можна використати для роздування проблем всередині НАТО, між НАТО та його партнерами, як, наприклад Україною.

— Чи Ви погоджуєтеся з генералом Оберінгом в тому, що Україна може допомогти, щоб Іран не виробляв балістичних ракет?

— До тих пір, поки Україна чітко дотримується санкції ООН щодо Ірану, нічого більше не вимагається. Українці навряд чи зможуть легко забути прецедент, що трапився в Бушері, коли Україна залишила дуже вигідну програму і не отримала обіцяної компенсації, і це місце, звичайно, було заповнене росіянами. Якщо Росія справді обдумує рiшення про утримання від поставок атомного палива до Ірану, це буде важливим кроком.

— Чи вважаєте ви, що Сполучені Штати почуватимуться у більшій безпеці після розміщення елементів ПРО в Європі?

— Розгляньте ширше питання: атомну загрозу, як вона розуміється на Заході. У нас в Британії нещодавно було широке суспільне обговорення цього питання, коли перші кроки відбувалися щодо переміщення нашого підводного стратегічного протиракетного човна Trident. Неясність стосовно Ірану зараз набуває ще гіршого вигляду. Але, незважаючи на це, в Ірані все ж таки є тривала державна традиція, багата стародавня культура і витончений, нехай часом підступний підхід до решти світу. Але якщо у Пакистані ісламістами було б скинуто президента Мушаррафа, чи серйозно обдумали наші прихильники одностороннього ядерного роззброєння ту небезпеку, яку ми можемо зустріти? Ми не говоримо про витончені і світові політичні традиції, але про величезний фанатизм, про ядерну зброю в руках людей, чиє гасло — «нехай настане справедливість, навіть якщо загине весь світ». Ось чому ніхто на Заході не критикував Росію за модернізацію ядерної зброї, і ми сподіваємося, що й вони віднесуться до нас з таким самим розумінням.