«Ефект снодійного»

Перший тур президентських виборів у Польщі відбувся без жодних несподіванок. Як і передбачалося, «корпус у корпус» виборчі перегони завершили два лідери найбільш популярних нині у Польщі партій — голова «Громадянської платформи» Дональд Туск та «Права і Справедливості» Лех Качинський. Обидві партії — як і кандидати — сповідують правоцентристську ідеологію. Перед другим туром виборів, котрий відбудеться 23 жовтня, польське суспільство найбільше турбує радше не те, хто саме з двох претендентів здобуде перемогу, але у чому причина небувало низької явки виборців.

ВИБОРИ БЕЗ ВИБОРУ

З-поміж основних причин низької явки на президентських виборах найбільшою є відсутність вибору як такого. Адже обидва кандидати, що вже за довго до початку виборчих перегонів вважались безперечними фаворитами, сповідують правоцентристську ідеологію, котра є такою близькою для переважної більшості релігійних польських громадян.

Захист традиційних християнських цiнностей в контексті послідовної економічної політики були й будуть найбільш привабливими гаслами сучасної Польщі. Особливо в контексті тривалого перебування біля керма держави лівоцентристів, котрі програли вибори ще до їхнього початку. Однією з головних причин цього є викриття окремих державних керманичів у голосних корупційних аферах.

Впродовж цілого передвиборчого року практично усі польські новини розпочиналися і закінчувалися інформацією засідання слідчої комісії у справі «Орлену» (чи його перенесення). Суспільству послідовно пояснювалося, хто з можновладців давав показання, їх характер та аргументи. Усе це супроводжувалося незліченими коментарями та супровідними фактами, що свідчили про постійні суперечності у свідченнях та інтерпретаціях.

Польському суспільству систематично прививалася нелюбов і недовіра до сучасної лівоцентристської влади, але водночас і до влади як такої. Тому з моменту відмови від участі у виборах єдиного авторитетного «лівого» політика Влодзімежа Цімошевича, інтрига та інтерес до президентських виборів у Польщі згасли остаточно.

Після беззаперечної вересневої перемоги на парламентських виборах партій обох кандидатів та ініціювання переговорів про створення на їх базі коаліційного уряду, висока суспільна активність у виборах не спостерігалась навіть крізь рожеві окуляри.

ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ

За своєю емоційною вдачею поляки досить подібні до українців: щоб спонукати активні дії, нам потрібен потужний подразник. Довший час живучи без власної де-факто — а часами й де-юре — держави, поляки на ментальному рівні увібрали революційні ідеї боротьби за державність.

Новітня історія Польщі, до слова, рясніє прикладами відважних устремлінь та дій польського народу, коли усі згуртовувались як один у боротьбі «проти». І не важливо, зовнішнім подразником виступали сусіди західні чи східні: небезпека вимагала від поляків активності. І слід відзначити, активність їхня була дійсно всенародною.

Із часів «Солідарності», а згодом падіння системи держав соціалістичного блоку, ментальне заповзяття поляків було скероване на вступ у НАТО, пізніше до Європейської Унії, а також налагодження системи безпеки з боку усіх без винятку сусідніх держав.

Останній спалах активності польського народного духу відзначався під час минулорічних президентських виборів в Україні. Високо оцінюючи та шануючи політичне сприяння та щире переживання з боку поляків за майбутню долю України, інколи здається, однак, що у колективній свідомості польського народу їхня роль у перемозі ідеалів Майдану значно завищена. Особисто доводилося спілкуватися з поважними польськими соціологами, котрі з усією академічною серйозністю під час помаранчевої революції проводили разом зі своїми студентами дослідження на тему національної приналежності учасників революції (з питаннями на кшталт «Чи не польського бува походження ваша бабця/дідусь»?) Не кажучи вже, що теза щодо повного збігу карти регіонів, у яких переміг Віктор Ющенко з кордонами Речі Посполитої, довший час обігравалася мало не в офіційних польських медіях. Такою ж самою «місійністю» були охоплені поляки впродовж багаторічних приготувань до вступу в Європейську Унію, в котрій для Польщі одразу «резервувалося» місце репрезентанта східної унійної політики. Нещодавно поляки дискутували з приводу створення у Варшаві Бюро Європейської Унії з питань стосунків iз «новими» сусідами.

Вступ в ЄУ та досягнення стабільності в Україні спричинив у сучасній Польщі «ефект снодійного» — коли основні екзистенційні цілі досягнуто, інтерес до самоорганізації та згуртування слабне, щоб iз часом, у міру розвитку політичної культури «поступального» типу, перейти з емоційного на інтелектуально осмислений політичний вибір, котрим керуються держави стабільної демократії західного типу.

НАСАМКІНЕЦЬ

Перший тур президентських виборів у Польщі поставив перед суспільством низку запитань. Емоційні переживання про втрату інтересу та довіри щодо політичних репрезентантів повинні розцінюватись в контексті послідовного історичного розвитку Польщі. Висловлюючись мовою спорту, низька явка на президентських виборах — радше суспільний тайм-аут, ніж пред’явлення жовтої картки політичному істеблішменту.