Ех, Ангело, і чому ви не Маргарет?!
Ангела Меркель продовжить у Німеччині свою еру. Хто б сумнівався. Звісно, не можна нею не захоплюватися! Дочка скромного протестантського пастиря зі Східної Німеччини не лише зуміла переформатувати німецький консерватизм. Вона от уже вісім років керує європейською наддержавою, другою за значимістю державою світу. Але доводиться визнати, що Ангела Меркель виглядає переконливо на тлі покоління політичних пігмеїв, які сьогодні правлять Заходом. Найвпливовіший із західних лідерів — Обама обрав форму «лідерства ззаду», як охрестили його лідерство в Америці. Решта західних лідерів виглядають, як бентежлива випадковість...
І ось на цьому тлі височіє фігура Меркель, котра стала в Німеччині лідером статус-кво і гарантом стабільності. Вона справляє враження капітана, що завзято утримує корабель «Німеччина» на одному і тому ж місці. Дійсно, Меркель виглядає, як антипод Маргарет Тетчер, яка свого часу реформувала Велику Британію. Кажуть навіть, що Меркель терпіти не може це порівняння.
Утім нації подеколи потребують акценту на спадкоємність і статус-кво. Але ж Європа, зокрема й Німеччина, вступила в етап, коли слід шукати відповіді на нові виклики, коли слід міркувати про стратегічний вибір. Натомість німецький канцлер обговорює з німцями, як краще утеплювати вікна. Як говорять самі німецькі спостерігачі, Меркель перемагає за рахунок того, що вона формує в суспільстві апатію й розчарування в політичних інституціях і партіях. І дійсно, навіщо німцям інституції, коли є вона — Mutti, яка все вирішить, усіх заспокоїть і кому треба дасть цукерочку.
Тим часом, історія вчить, коли суспільство впадає в апатію й сон, це передвісник стагнації й кризи. Суспільству потрібен рух і повітря! Є і ще серйозніший наслідок сну — подеколи він викликає до життя популістських лідерів з руйнівною енергією.
Словом, правління Меркель, судячи з усього, означає зупинку в житті Німеччини. Можливо, Німеччина хоче якомога довше тримати паузу, й німцям у ній комфортно. Дивна річ: Німеччина, що стала великою, намагається сховатися в комірці й удати з себе маленьку й позбавлену будь-яких амбіцій. Думаю, що це не лише збережений страх німців перед пробудженням минулих комплексів. Це відсутність нової політичної еліти й лідерів, готових до нової відповідальності.
Але ж рано чи пізно Німеччині доведеться почати рух. Чи зможе його почати сама фрау Ангела? У історії не було випадку, щоб ті лідери, які собою символізували статус-кво, раптом ставали трансформаторами. Подивимося, чи може Меркель змінити цю логіку.
А тепер про політика Меркель щодо Росії й України. Якщо йдеться про Росію, то Меркель стала продовжувачем «шредеризації», тобто курсу на тісне партнерство з Кремлем, який є найважливішим чинником легітимації російського режиму та його економічним підживленням. Можна навіть стверджувати, що створеної Путіним у Росії «бензинової держави», яка підтримує на плаву корупційний клас рантьє і його правлячу команду, не було б без «шредеризації-меркелезації».
Що стосується України, не бачу ознак того, щоб Берлін якось дуже палав бажанням допомогти Україні вирватися зі сфери впливу Кремля. Подивимося, як поводитиметься Берлін сьогодні, коли для України настав момент істини —асоціювати себе з Європою чи пов’язати себе з путінською Росією. Я вважаю, що цілком може настати момент, коли стане зрозуміло, що не криза євро й не криза самого ЄС, а доля України є для Меркель найважливішим критерієм її лідерства й ваги Німеччини в міжнародних справах.
Лілія ШЕВЦОВА — провідний науковий співробітник московського Центру Карнегі
