Експертне пророцтво

Прогнози, як відомо, невдячна справа, хоча досить цікава. Напевно, саме тому експерти часто висловлюють своє бачення щодо розвитку тієї чи іншої події. Нещодавно група європейських експертів з ініціативи журналу Europe’s World (http://www.europesworld.org) розробила прогноз відносно майбутнього Європейського Союзу — власне, яким буде це об’єднання через 15 років? Значну частину своїх міркувань вони присвятили українському питанню — чи стане Україна членом ЄС 2020 року? Попри значні кризові явища в Євросоюзі, зрозуміло, що він не зупиниться на своїй останній хвилі розширення 2004 року, коли до ЄС приєдналися десять нових країн. Ще Шарль де Голль оптимістично заявляв, що Європа простягається від Атлантичного океану до Уральських гір, а тому є багато країн на цих просторах, які потенційно можуть, за бажанням, стати частиною цієї мегаорганізації.

Отже, європейські політологи вважають, що через 15 років кількість членів ЄС зросте з нинішніх 25 до 33. Мова йде не про якісь політологічні пророцтва, а про реальні плани окремих держав вступити в Євросоюз і, що важливіше, про реальні можливості, які останній їм пропонує.

2004 року Румунія та Болгарія успішно завершили переговори з ЄС, що забезпечить їхній вступ в організацію 2007 — 2008 років. Певна «розмитість» часових меж цієї події пояснюється тим, що після «великого розширення» 2004 року в десяти нових держав-учасниць не було повністю налагоджено чітку інфраструктуру та адміністративний апарат, який відповідав би загальним євростандартам. Для позитивного вирішення подібних питань необхідно трохи часу, тому європолітики не поспішають давати «зелене світло» Румунії та Болгарії, незважаючи на фактичне завершення переговорів.

Наступним потенційним членом Євросоюзу вважається Хорватія, яка може вступити в нього вже 2010 року. Проте й тут існують певні нюанси. Такі балканські країни, як Македонія, Боснія та Герцеговина, Сербія й Чорногорія, й Албанія також «сплять і бачать» себе в Євросоюзі, проте за політичними та економічними показниками вони поки що не досягли рівня кандидата на вступ, до того ж відкритим залишається питання неврегульованості конфлікту в Косово. У цій ситуації надання пріоритетного статусу Хорватії призведе до дисбалансу сил на Балканах. Незважаючи на наявність певних «підводних каменів» у вступі чотирьох перелічених балканських країн до ЄС, очікується, що вони стануть членами до 2020 року.

Аналогічна часова межа встановлена й для Туреччини, хоча, наразі, проти її вступу відкрито виступають 14 країн-учасниць із 25. Якщо офіційна Анкара все ж досягне своєї мети, то Туреччина стане найбільшою за населенням та територією, до того ж першою ісламською республікою в складі ЄС.

Цікаво, що найбільші протиріччя виникають із приводу членства двох держав — Туреччини та України. Згідно із соціологічними опитуваннями, в Євросоюзі 66% населення 15 «старих» членів ЄС та 41% 10 «нових» підтримують Україну в її євроінтеграційних прагненнях. Це навіть більше за подібне процентне співвідношення щодо Румунії, Туреччини та балканських республік, яким уже «напророчили» членство в ЄС. Проте, говорячи про Україну, не можна забувати про фактор впливу Росії, вважають європейські експерти. Вони зазначають, що, наразі, Євросоюз не готовий прийняти у свої члени державу, тому що це буде пряме зазіхання нібито на сферу інтересів Росії в Східній Європі. Хоча, після помаранчевої революції, в Києві та Брюсселі й виник певний ентузіазм щодо вступу України в ЄС, проте запал із часом згас, і наша держава загальмувала на своєму шляху до Європи. Згідно зі звітом відомої компанії Economist Intelligence Unit (свого роду «розвідувальний підрозділ» при впливовому журналі Economist), Україна серед потенційних кандидатів на вступ до ЄС до 2020 року не згадується. Чи досягне Київ членства в ЄС пізніше? Європейські політологи за такі довгострокові прогнози не стали братися... Утім, «День» звернувся за коментарем із цього приводу до відомого українського дипломата.

«Усе в наших руках».

КОМЕНТАР

Юрій КОЧУБЕЙ , президент Українського товариства зовнішньої політики, колишній посол України у Франції:

— По-перше, я вважаю, що абсолютно неправильно визначати якісь терміни для таких проблемних питань, як вступ до міжнародної організації чи спільноти. Усе в наших руках. Вступ до ЄС залежить від багатьох чинників, у тому числі й від нашої готовності до цього. Тому визначення часових термінів — це абсолютно непотрібна справа.

По-друге, звичайно, ми не повинні сидіти на місці й чекати, поки пройдуть роки, й нас запросять. До цього треба поставитися дуже серйозно. Питання членства в ЄС — це боротьба за квоти, за експорт. Європейський Союз упорядковує міжнародне економічне життя. Належність до якоїсь спільноти допомагає вирішити одне питання, але ускладнює інше.

Для інтеграції до ЄС, насамперед, необхідно зробити структурні зміни в нашій економіці — це те, що потрібно було почати робити 15 років тому назад. Я наголошую: структурні зміни, а не косметичний ремонт. Наша економіка повинна бути менш затратною з погляду енергоносіїв, повинна відповідати сучасним стандартам. Ми повинні вже сьогодні дбати про конкурентоспроможність нашої економіки. Також в економіці треба обрати ту галузь, яка є для нас провідною, найважливішою. Ця галузь повинна бути захищеною, мати простір для розвитку. Треба передбачати, що вступ до ЄС може загрожувати нам «сковуванням» цієї галузі, й вона не зможе далі рухатися.

Ми можемо використати досвід інших країн — Угорщини, Польщі. Досвід сусідів допоможе нам відповісти на такі запитання: яке законодавство приймати, які вводити тарифи. Це — технічні моменти, але їх треба знати. Для досягнення поставлених цілей, у свою чергу, потрібні компетентні люди, професіонали, які б пристосували надбання інших країн до наших умов. Проблеми є завжди, бо такий закон життя. Але вихід знайти потрібно, беручи до уваги досвід наших сусідів і наші надбання.