Енергоестафета

Учора Вільнюс прийняв естафету Краківського енергетичного саміту. У столицю Литви прибули президенти України, Азербайджану, Грузії, Литви та Польщі. У такому ж складі ця «п'ятірка» збиралася у травні цього року в Кракові. Предмет переговорів учасників той самий — диверсифікація джерел і маршрутів транспортування енергоносіїв. Як повідомили в прес- службі Президента України, на цьому саміті буде обговорюватися ініціатива про формування загального Каспійського енерготранзитного простору як важливого елемента енергетичної безпеки, що буде сприяти збалансуванню інтересів країн — постачальників, споживачів і транзитерів енергоносіїв. Фактично це відображено в назві форуму: «Вільнюська конференція з питань енергетичної безпеки 2007: відповідальна енергетика для відповідальних партнерів». Заплановано, що в ході цього саміту будуть підписані два важливі документи — «Угода між Азербайджаном, Грузією, Литвою, Польщею і Україною зі співробітництва в галузі енергетичного сектору», а також «Угода між Азербайджаном, Грузією, Литвою, Польщею і Україною про створення компанії для розвитку проекту Одеса — Броди— Гданськ». Як відомо, відповідна домовленість була досягнута ще в Кракові.

Відкриваючи конференцію, президент Литви Валдас Адамкус висловив надію, що у Вільнюсі будуть знайдені рішення, які запропонують Європі реальні альтернативи поставки енергетичної сировини, зміцнять її енергетичну безпеку та стабільність. Про важливість вільнюської ініціативи заявив голова комітету закордонних справ американського конгресу Том Лантос. «Така ініціатива дуже важлива у той час, коли російська зовнішня політика, що базується на енергетичних джерелах, стає дедалі агресивнішою. Я, як і більшість європейців, стурбований тим, що Росія використовує свої енергетичні ресурси, прагнучи виявити свою політичну волю до сусідів, і навіть припиняє подачу газу в зимові холоди колишнім радянським республікам. Сподіваюся, що Росія врешті-решт зрозуміє, що короткочасне везіння, зумовлене високими енергетичними цінами, не має політичної і оборонної перспективи і визнає, що в майбутньому їй доведеться більш ґрунтовно співпрацювати з США і Європою», — говориться у зверненні Лантоса. Його колега, помічник заступника держсекретаря США у європейських справах Метью Брайза також заявив, що США підтримують проекти розвитку видобутку газу в Азербайджані насамперед з метою зниження енергозалежності Європи від Росії.

Примітно, що українська сторона виступила з жорсткою критикою Європи. У своєму виступі директор департаменту з економічного співробітництва МЗС України Сергій Корсунський заявив, що проекти забезпечення енергоресурсами Європи, що розглядаються без участі України, свідчать про байдужість Європи до українських проблем. Представник українського МЗС сказав, що проект Одеса — Броди не просувається через відсутність політичної волі в Європі.

КОМЕНТАР

Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм Центру «НОМОС», Київ:

— Позитивне те, що лінія Кракова продовжена Вільнюсівським самітом. Результати, очевидно, будуть скромними. Сам по собі окремо взятий саміт очікуваного прориву не принесе. Чому? Тому що практично кожна країна-учасниця все ще по інерції продовжує лінію по принципу: не дражнити «великого брата» і шляхом двосторонніх переговорів та консультацій з ним вирішувати проблеми, які виникають. Але тим не менше, важливо, що механізм таких консультацій на найвищому рівні запущено, і сподіваюсь, що на наступній зустрічі вдасться привести всіх до спільного знаменника. Адже всі практично усвідомлюють, що поодинці протистояти більш сильному партнеру — це однозначно бути приреченим на програш. Але щоб спільно протистояти, необхідно спільно узгодити стратегічні інтереси. А для цього потрібно мати спільне бачення, чого на сьогодні бракує. Всі бачать проблему, але кожен з учасників саміту бачить різні шляхи її розв'язання. Більше того, кожен сподівається, що хтось інший візьме більш активну роль і «прийме на себе удар», а решта — буде підтримувати. Поки така психологія домінуватиме, то, звісно, ніякого серйозного прогресу не буде.

Якщо говорити про реалії, то Краків започаткував, а Вільнюс продовжив традицію консультацій. І як бачимо, це є актуально в контексті тих проблем, які існують в енергетичній сфері. Якщо говорити про проекти, які пов'язані з диверсифікацією, зокрема по постачанню газу, то їх небагато. І зараз мова йде про реалізацію проекту в рамках того формату, який зібрався у Вільнюсі — проект газопроводу під назвою «Біла енергія». У цьому проекті зацікавлені Грузія, Україна і ЄС. Йдеться про транспортування газу з каспійського регіону через існуючу магістраль Південнокавказького трубопроводу з відгалуженням на території Грузії через Чорне море до українського Криму і далі до з'єднання з українською газотранспортною системою. Це проект наступного десятиліття, якщо сторони домовляться про його реалізацію після відповідного бізнес-обгрунтування.

Підписання угоди про добудову нафтопроводу «Одеса — Броди» до Плоцька на рівні міністрів можна розглядати скоріше мінусом, ніж плюсом. Зниження рівня угоди означає, що зберігаються серйозні проблеми на шляху реалізації проекту в цьому напрямку. І, схоже, що сторони, знизивши рівень документу по суті вирішили з одного боку, підтримати інтерес до цього проекту. Але реально це буде означати продовження лінії на імітаційну дипломатію, а не на реалізацію проекту як такого.

Що стосується заяви представника українського МЗС про брак волі з боку ЄС. Можна, звісно, показувати на когось пальцем і говорити про те, що в Європі чи США є брак політичної волі. Хоча, безперечно, тут є доля правди. Але зі свого боку, європейська сторона може нагадати Україні про те, яка воля була з української сторони, коли у 2004 році Київ вдався до використання нафтопроводу «Одеса — Броди» в реверсному напрямку і продовжив цю практику в 2006 році. На когось кивати, це значить, розписуватись у відсутності власної політичної волі. У цьому контексті в транснаціональній групі має бути відповідний лідер. Так само по собі робитися нічого не буде.