Епоха Iльхама

Після закінчення епохи Гейдара Алієва та приходу до влади його сина Ільхама внутрішньополітична ситуація в Азербайджані не зазнала суттєвих змін. Грузинський «привид революції» не лякає азербайджанське керівництво, і воно спокійно продовжує займатися побудовою трубопроводів на Захід, паралельно облаштовуючи на своїй території американські мобільні бази.

Найбільш характерним фактом, який демонструє політику Ільхама Алієва, стало те, що після отримання президентського статусу він не змінив жодного з керівників провідних владних структур в Азербайджані. Побутовий регіоналізм та земляцтво продовжують залишатися найяскравішими особливостями азербайджанської внутрішньої політики та ментальності. За словами теперішнього президента, «нинішній Азербайджан — це витвір Гейдара Алієва». Креатурою Алієва-старшого продовжує залишатися й уся політична система країни.

Правляча група «алієвські нахічеванці» після формального закріплення в президентському кріслі Ільхама Алієва та надання йому міжнародного визнання продовжує надалі укріпляти авторитарні підвалини влади та жорстко контролювати опозицію. Після поразки партії «Мусават» на президентських виборах у жовтні 2003 року в країні відсутня серйозна політична сила, здатна протистояти розширенню та зміцненню авторитарної влади. Оскільки серйозних «кадрових зачисток» і соціополітичних змін в Азербайджані з моменту президентства Ільхама Алієва не відбулось, то дуже ймовірно, що й надалі в країні більшість процесів буде відбуватися за векторами, визначеними колишнім азербайджанським президентом Гейдаром Алієвим. Його дух продовжує «регулювати» азербайджанську політику. Свідченням тому є збереження стабільних та сприятливих відносин з Росією, США та Європейським Союзом, котрі, у свою чергу, підтримують чинну азербайджанську владу.

Центральним політико-економічним проектом, що дістався у спадок Ільхаму Алієву, є проект нафтопроводу Баку —Тбілісі — Джейхан (БТД). За заявою офіційних азербайджанських джерел, трубопровід БТД готовий на 53%. Вартість проекту складає $3,6 млрд. Протяжність нафтопроводу становить 1767 км, із них в Азербайджані — 443 км. Будівельні роботи розпочались у квітні 2003 року й за планом повинні завершитись наприкінці нинішнього року. Експорт азербайджанської нафти з порту Джейхан (Туреччина) запланований на другий квартал наступного року. Проте, якщо розраховувати в проекті БТД лише на азербайджанську нафту, він виявиться нерентабельним. Для Ільхама Алієва від успішного запуску та функціонування БТД великою мірою залежать власні політичні перспективи, тому чинний президент Азербайджану буде робити все для того, щоб знайти необхідні обсяги нафти для ефективної роботи проекту.

Керівництво країни продовжує брати участь у коаліції країн, що направили свої війська до Іраку. Азербайджан був першою мусульманською державою, що відправила до Іраку в серпні 2003 року своїх військових для підтримки стабільності в цій країні. Чисельність азербайджанського корпусу становить 150 чоловік. Важливим кроком нового президента із забезпечення політичного курсу на інтеграцію в західні структури НАТО та ЄС є поступові домовленості з США про розміщення їхніх збройних сил у Азербайджані. Знаковим з цієї проблеми став березневий візит в Азербайджан делегації Вищої консультативної групи Європейського командування США на чолі із заступником командуючого генералом Чарльзом Волдом, командуючим військово-морськими силами США в Європі та командуючим силами НАТО в Північній Європі адміралом Грегорі Джонсоном. Під час прес-конференції генерал Волд зазначив, що «США підуть на розміщення в Азербайджані мобільних підрозділів збройних сил і займатимуться навчанням азербайджанських військових, як це відбувається в сусідній Грузії». Для остаточного врегулювання політичних, економічних і технічних моментів навколо військових баз США в Азербайджані наприкінці березня 2004 року відбувся візит азербайджанського міністра оборони Сафара Абієва до Вашингтона, що тривав майже тиждень.

Загалом, із початку президентства Алієва-молодшого в Азербайджані не відбулось серйозних внутрішніх змін. Достатньо ймовірним є те, що новий азербайджанський президент і надалі залишить ситуацію в незмінному стані та зосередить свою головну увагу на остаточному закріпленні Азербайджану в орбіті впливу США та успішній добудові з подальшим запуском трубопроводів Баку — Тбілісі — Джейхан і Баку — Тбілісі — Ерзерум. У цьому й полягає азербайджанська специфіка шляху на Захід: без зайвих зусиль займатися внутрішньою політикою, спокійно чекаючи, поки до них приїдуть емісари з НАТО і ЄС. Таки ж дочекалися...