Фiнал невдалого жарту
Скандал, розпочатий в Європейському парламенті 2 липня при презентації прем’єр-міністром Італії Сильвіо Берлусконі поглядів Італії на своє президентство в ЄС і продовжений минулого тижня відмовою канцлера ФРН Герхарда Шредера провести відпутку в Італії, згас. Чи надовго? Адже преса чи не всіх країн Європейського Союзу вороже зустріла той факт, що саме Берлусконі, медіа-магнат, який перманентно перебуває під слідством, який вважається найбагатшою людиною Італії і якому закидаються, м’яко кажучи, нерозбірливість у методах ведення бізнесу, корупційна діяльність, несумісність з нормами моралі і цінностями, за якими намагається жити ЄС, буде «обличчям» Європейського Союзу до кінця цього року.
Спочатку було слово. Євродепутат від німецьких соціал-демократів поцікавився в Берлусконі щодо його імунітету від судового переслідування за черговою справою про корупцію. У відповідь «олігарх» сказав, що німець непогано підійшов би на роль «капо» — охоронця концтабору у фільмі, який саме зараз знімається. Від Берлусконі терміново зажадали пояснень і вибачень президент Європарламенту Пат Кокс і канцлер Німеччини Герхард Шредер. Потім Берлусконі висловлював жаль з приводу того, що так вийшло, і намагався пояснити, що йдеться про невдалий жарт і про непорозуміння. З неабиякими дипломатичними зусиллями інцидент було врегульовано,
На початку другої серії скандалу теж було слово. Італійський міністр у справах туризму Стефані, член Північної ліги, заявив, що італійські пляжі наводнили «гіпернаціоналістично налаштовані, зарозумiлі блондини» — німці. Канцлер Шредер у відповідь заявив, що відмовляється від планованого проведення відпустки в Італії. Стефані відмовлявся вибачатися і заявляв, що лише захищав свого прем’єра. Берлусконі довелося його звільнити, бо зайшло вже надто далеко. Про відставку міністра Стефані було оголошено у суботу. «Краще пізно, ніж ніколи», — написала з цього приводу «Корр’єре делла Сера». Президент Італії Карло Адзельо Чампі закликав повернутися до нормального стану. Німецький найтиражніший таблоїд «Більд» помістив 55 причин любити Італію. Тоді ж Берлусконі широким жестом запросив журналістів провідних європейських видань, акредитованих у Брюсселі, відвідати Рим і поскаржився: «Якби ви знали, скільки на мене вилито бруду». Магнат тепер переконує європейську громадську думку в тому, що він не такий, як про нього пишуть, і що насправді він намагається зосередитися на життєво важливих для ЄС речах: Європейській Конституції, підготовці до підписання нової Римської угоди. Європейська комісія зараз вивчає пропозицію Берлусконі щодо створення «реального європейського уряду» з прем’єр-міністрів країн ЄС і дає зрозуміти, що не збирається реагувати позитивно.
Берлусконі вже гарантовано увійде до історії як найбільш екстравагантний президент Європейської Ради, який виступив чемпіоном у подоланні створених власноруч проблем, італійсько- німецькі тертя буде, напевно, якось погоджено на політичному рівні — але навряд чи це так легко минеться в реальному житті. І насправді, хоч би яким було ставлення до особи Берлусконі — але він є демократично обраним лідером однієї з провідних країн ЄС.
«Італійсько-німецька» історія останніх двох тижнів насправді — не велика новина для цивілізованої Європи. Торiк, зокрема, в Британії противники запровадження євро використовували образ Гітлера, який у ролику прагнув «одного народу, однієї держави, одного євро». Цього року в Швеції обізвали терористом Йошку Фішера (він був учасником студентських заворушень кінця 60-х).
