Фінляндія — в жіночих руках
Проте перевага в 6 600 голосів, що принесли перемогу партії Яаттеенмякі, може бути недостатньою для отримання посади прем’єр-міністра. Консервативна партія, що є головним партнером соціал-демократів у лівоцентристській урядовій коаліції, отримала за результатами виборів 40 місць. Лівий альянс зайняв 19, а Шведська народна партія — 8 місць. У результаті правляча коаліція може отримати достатньо впливу в парламенті (120 голосів), аби залишитися при владі на третій строк. Однак за словами Аннелі Яаттеенмякі, такий поворот буде вкрай несприятливим. «Це не відповідатиме бажанню народу», — заявила лідер центристів.
Згідно з новою фінською конституцією, лідер партії, що отримала найбiльшу кiлькiсть мiсць у парламентi буде очолювати переговори щодо формування нового уряду. Вони розпочнуться 25 березня. Якщо більшість партій вирішать співпрацювати з центристами, то партія Яаттеенмякі може заручитися непоганою підтримкою. Однак, незважаючи на поразку партнерів, лідер консерваторів Вілле Італа заявив, що його партія не збирається формувати коаліцію з центристами. «Якщо вони не знайдуть партнера, то існує можливість, що лідер партії-переможниці зрештою не стане прем’єр-міністром», — заявив Італа, явно не без натяку на шанси і лівоцентристської коаліції залишитися при владі.
Для лідера цієї коаліції, прем’єр-міністра Пааво Ліппонена, результати виборів виявилися несподіванкою. «Я маю хороший авторитет, тому наша перемога — справа останнього ривку», — заявляв він, коментуючи результати попередніх соціологічних опитувань, які засвідчували перевагу центристів. Дійсно, протягом двох термінів роботи його уряду Фінляндія зазнала економічного відродження після спаду виробництва на початку 90-х. Рівень безробіття хоч і залишився високим наприкінці 2002 року (8%), але все ж знизився вдвічі. Однак на відміну від незмінності політики, яку пропонував Ліппонен, Яаттеенмякі запропонувала збільшити фінансування освіти та медицини. Це і принесло їй перемогу. Посприяв і візит Ліппонена до Білого Дому в грудні минулого року, який центристи одразу ж розцінили як «мовчазну згоду на можливі удари по Іраку». Для фіннів, які в більшості своїй проти цієї війни, особа Яаттеенмякі виявилася привабливішою.
