Фобії Берліна

«Чому озброєння України призведе до зустрічного вогню». Під таким заголовком вийшла редакційна стаття на сайті американського агентства Bloomberg. «Більше того, до часу, коли США постачатимуть зброю та проводитимуть навчання, необхідні для зміни ситуації на полі бою, Путін вже зможе захопити територію, яку він хоче утримувати. Чим швидше українські лідери це зрозуміють, тим краще», — відзначається в матеріалі. Крім того, радник з питань безпеки президента США Бен Родс в інтерв’ю CNN заявив, що США не планують надавати летальну зброю українцям найближчим часом. Він наголосив, що надання озброєння не може бути належною відповіддю у конфлікті на Донбасі.

Німеччина, до речі, виступає проти надання Україні летальної зброї. Зокрема, німецький канцлер Ангела Меркель, перебуваючи з візитом в Угорщині, відзначила, що конфлікт на Донбасі «має вирішуватися невійськовим шляхом». 

Чим викликані такі мотиви поведінки Німеччини та Сполучених Штатів і чому вони зволікають надати Україні летальну зброю, щоб дати відсіч російській агресії? Про це «День» запитав у німецького журналіста Герхарда ГНАУКА та колишнього посла України в США Юрія ЩЕРБАКА:

«НІМЕЦЬКИЙ УРЯД БОЇТЬСЯ ВИБОРЦІВ»

Герхард ГНАУК, журналіст (Die Welt):

— Уряд Німеччини не хоче, звісно, знищення України і не бажає російсько-сепаратистської сторони перемоги в цій війні. Однак воно боїться рішучості Путіна, який навіть готовий на те, щоб російський народ страждав заради так званого «достойного місця президента в історії». І боїться атомного потенціалу Росії і, звісно, думки громадськості Німеччини. Так що уряд боїться виборців.

Цікаво ще те, що в головних газетах Німеччини коментатори в останні дні починають розуміти, що силу сепаратистів без сили зупинити не можна, і починають розуміти роздуми американців.

З іншого боку, слова Меркель та інших — це фрази, які часто повторюються. А що саме значить «не постачатимемо зброю»? Безкоштовно, очевидно, ні. Але в платному режимі Німеччина постачає зброю в багато-багато країн світу. Хоча, скоріше, з Україною буде так, як у конфлікті навколо Боснії в 1990-х рр. Європейці «вкрай стурбовані», сербські сили розстріляли декілька тисяч босняків, а хто взяв питання в свої руки? Звісно, американці. Примусили всіх до миру, до Дейтонських угод. І сьогодні в Боснії спокійно. Слід сподіватися, що і в цей раз вийде такий розподіл ролей.

«ПОЗИЦІЯ США ОБУМОВЛЮЄТЬСЯ, ПЕРШ ЗА ВСЕ, ПАСИВНОЮ ПОЗИЦІЄЮ ОБАМИ»

Юрій ЩЕРБАК, дипломат, письменник, публіцист:

— Німеччина з самого початку відмовилася вести розмову про будь-які постачання зброї, тому що вона перебуває в особливій ситуації після закінчення Другої світової війни. Вона дуже обережно ставиться до застосування зброї та збройних сил. Німеччина взяла на себе роль миротворця і має найбільші торговельні зв’язки з Росією і не хоче їх переривати. Те, що Німеччина зараз пішла на санкції проти Росії — величезне досягнення для неї.

Натомість, позиція США обумовлюється, перш за все, пасивною позицією Обами, який має ще ілюзії щодо Росії та Путіна. Він не хоче загострювати відносини з Москвою. Частина його радників каже, що небезпечно посилювати збройний конфлікт, тому що Росія може застосувати стратегічну або навіть тактичну ядерну зброю. Його позиція слабка, провальна і позбавляє Америку лідируючої ролі в світі та ставить під загрозу національну безпеку США.

З іншого боку, в Республіканській партії США існує сильне проукраїнське лобі. Частково воно є в Демократичній партії і навіть є дані про те, що адміністрація Обами розколота. Радник з питань нацбезпеки С’юзан Райс стоїть на тому, щоб Україні постачати летальну зброю. А інший радник — категорично проти.

У відкритій пресі майже не згадується про одне з американських міркувань. Коли я працював у США, вони його висловлювали. Вони прекрасно розуміють, наскільки є сильною п’ята колона російських шпигунів і агентів впливу в Україні в політичних і військових ешелонах України. Американці не хочуть, щоби ця зброя стала надбанням російської агентури.

Я вірю, що настане час, вони дозріють до цього і таку зброю буде надано Україні. Тільки чи не запізно це буде?

Україна на передньому краю захищає безпекові інтереси євроатлантичного простору. Ця війна не може продовжуватися так, що західний світ, не надаючи допомоги Україні, дивитиметься, як вона стікає кров’ю та відступає перед агресором. Як мінімум — це аморально і зрада власних національних інтересів західних країн та США.

Обама повинен розуміти, що США мають унікальну роль і, зважаючи на позицію Меркель та враховуючи історичну спадщину і європейські фактори, він не повинен повністю погоджуватися з канцлером Німеччини.

Україна повинна розуміти, що рішення про широкомасштабну війну не може бути. Україна не має стільки людських, матеріальних та військових ресурсів, як Росія. Я підтримую мирний план Порошенка, про що писав у газеті «День». Це — правильний стратегічний напрямок. Але коли агресор припиняє переговори, коли він відмовляється від мирного плану, Україна повинна мати запасний варіант. У цьому і полягає проблема: чи маємо ми його? Хай би що казали про мирні переговори, але доля вирішується на полях битв.

З іншого боку, терористи взяли тактику жорстокого витискання і захоплення територій України, а потім, коли їм вигідно, вони будуть пропонувати мирну угоду, яку будуть порушувати. Тобто військове рішення має бути все одно. Ми повинні показати налаштованість на оборону, на захист нашої території, людей та інтересів. Ми не повинні розслаблятися під приводом перемир’я або мирних планів. Україні потрібно бути готовою до мирних переговорів, проте потрібно протиставити агресії Росії жорсткий військовий опір. Ми маємо весь час співпрацювати з союзниками, отримувати летальну і нелетальну допомогу.