Францiя: шерше ля Україна?
Бажання України вступити до Європейського Союзу у Франції, згідно із заявами офіційних діячів, запитань не викликає. До речі, Париж активно лобіює вступ до ЄС Румунії. Однак нічого кардинально нового щодо перспектив України у відносинах з Євросоюзом від французьких дипломатів не почуєш: теоретично будь-яка країна має право стати членом Європейського Союзу, але практично для цього необхідно відповідати певним вимогам — так званим копенгагенським критеріям (демократія, відкритий ринок, адаптоване до європейського законодавство); поки Україна не виконає всіх умов угоди з ЄС про партнерство та співробітництво, говорити про асоційоване членство рано, однак через 15—20 років все може бути інакше, оскільки (дивись пункт перший).
Європейський Схід для Франції традиційно уособлює Росія, з якою у Парижа історично склалися тісні (не обов’язково теплі) відносини. У Парижі кажуть, що не вважають Україну частиною російської проблеми, але нагадують про те, що не враховувати інтереси Москви для Парижа неможливо, а для Києва ще й шкідливо. Вирішувати, як і які відносини будувати з Росією — справа України і тільки її. «Ваші проблеми», — кажуть французькі дипломати.
Переважання російського капіталу серед іноземних інвестицій в Україні — вибір самої України, вважають у Парижі, визнаючи, що французькі компанії не дуже бажають інвестувати у наші підприємства. Вибір французів — небажання ризикувати. Створіть спочатку сприятливий інвестиційний клімат, зробіть так, щоб вкладені у вашу економіку гроші не розкрадалися, — і до вас потягнуться люди, пояснюють французькі дипломати. Вони із задоволенням відзначають збiльшення поставок кормового зерна з України у Францію. Щоправда, у захисників вітчизняного французького виробника за межами міністерських кабінетів гасло «Купуй українське!» особливого ентузіазму не викликає, кораблі з українським зерном нерідко зустрічають у портах демонстраціями протесту.
Українські «дівчата за викликом» у французькому суспільстві протестів не викликають. Але поліція, як кажуть у МВС Франції, не знає, що робити з українськими повіями. Багато хто з них приїжджає до Ніцци легально — по туристичнiй візi, яку вчасно поновлюють, повертаючись для цього в Україну (хоча серед них є й нелегалки). Проституцію у країні не заборонено. Заборонено сутенерство, але у ньому наших співвітчизникiв у Франції не помічено. У МВС і у парламенті впевнені, що українські дівчата на французькій панелі — явище негативне, але як з ним боротися? На запитання про те, чи пробувало Міністерство внутрішніх справ Франції співпрацювати зі своїми українськими колегами для розв’язання цієї проблеми, як і для контролю за нелегальною міграцією, французькі правоохоронці відповідають, що налагодити контакти з українським МВС спроб не робили.
Про розвиток українсько-французьких відносин і перспективи української євроінтеграції найбільш оптимістично говорять французькі парламентарії. У сенаті Франції є група дружби Франція—Україна, очолювана досвідченим сенатором і дипломатом Патрісом Желяром, який є членом ще 29 подібних груп дружби із різними країнами. У сенаті та Національній Асамблеї Франції з розумінням говорять про майбутні вибори до української Верховної Ради. «Ми впевнені, що ваші вибори будуть більш демократичними, ніж у Білорусі», — фраза, яку найчастіше можна почути від французьких парламентаріїв і дипломатів.
Коло французьких експертів, які активно займаються українською проблематикою, досить невелике. На фоні традиційної зацікавленості дослідників країнами Північної Африки та Середземноморського басейну інтерес до України, м’яко кажучи, не дуже помітний, а висновки деяких експертів не можуть не сприйматися критично.
Крім того, не можна не враховувати те, що у деяких галузях — авіаційній, космічній промисловості, сільському господарстві — Франція не може не бачити в Україні конкурента. Що разом з інертністю мислення навряд чи може сприяти зближенню. Україна просто залишається незнайомою — і часто з власної вини, не використавши можливості принаймні змусити зважати на себе.
