Гінгріч, Пінчук та... уроки для Трампа

Позавчора 50-й cпікер Палати представників США Ньют Гінгріч, виступаючи з лекцією в Дипломатичній академії України, заявив, що не розуміє критики на адресу президента США Дональда Трампа за заклик до укладення миру між Росією та Україною. «Я не знаю, за що його критикувати. Він те ж саме сказав і Лаврову, що одне з найголовніших завдань наших стосунків з Москвою — це питання, чи Росія готова йти за «нормандським» процесом і чи вона готова встановити мир на сході України», — сказав він. Справді, багатьох українців здивував твіт американського президента, який написав після зустрічі з главами МЗС України та Росії: «Давайте миритися». Як можна миритися з Росією, яка не виконує Мінські домовленості і незаконно анексувала Крим?

До речі, саме Гінгріч восени минулого року під час 13-ї щорічної зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES) заявив, що в разі обрання Дональда Трампа президентом США питання надання летальної зброї на користь України може бути розблоковано. «Трамп може говорити приємні речі про Путіна, але тим часом він продаватиме Україні зброю», — сказав він в інтерв’ю українським ЗМІ. Щоправда, досі питання з постачання Україні летальної зброї так і не вирішено.

Звичайно, непогано, що в Київ приїжджають відомі експерти. Це завжди корисно. Однак не можна не звернути увагу на те, що такий експертний потік відбувається по одній лінії — через Фонд Віктора Пінчука, який практично перебрав на себе в нашій країні майданчик для проведення зовнішньополітичних дискусій. Окрім проведення згаданого вище форуму YES, який втратив місце постійного перебування — Ялту, явний прокол ялтинських стратегів, Фонд Пінчука проводить Українські ланчі у Давосі і вперше цього року провів Український ланч у межах Мюнхенської конференції. І загалом складається враження, що олігарх «націоналізував» зовнішню політику України. Приміром, у Давосі за його посередництва відбулась зустріч президента Порошенка з Біллом Гейтсом.

Але виникає запитання, чи відповідає інтересам України така роль українського олігарха, який наприкінці нового року у статті The Wall Street Journal фактично запропонував план капітуляції України, що викликало обурення серед українців.

«НАМ ПОТРІБНО ОРГАНІЗОВУВАТИ ВЛАСНІ ФОРУМИ»

Ганна ГОПКО, голова комітету Верховної Ради у закордонних справах:

— Ми завжди повинні пам’ятати уроки історії і згадувати відому фразу Чемберлена, який сказав: «Я привіз вам мир», а після цього, як ми побачили, почалась Друга світова війна. І робити висновки, що будь-які способи умиротворення агресора завжди лише підігрівають апетит, який зростає і приводить до більших жертв.

Ми дуже сподіваємось, що ці уроки вивчить нова адміністрація Трампа, з якою намагаються вийти на контакт усілякі лобісти «російського міра», олігархи з планами капітуляції чи пропозиціями «болючих» компромісів для України.

Українська дипломатія має робити все можливе, щоб не допускати на шпальтах провідних видань, як The Wall Street Journal, просування подібних компромісів, як, наприклад, плану капітуляції, який пропонує олігарх Віктор Пінчук, різні аналітичні центри, а грати на випередження, нав’язувати своє бачення мирного врегулювання, не шляхом гібридної дипломатії, яка призведе до гібридного миру, а фактично «російського міру».

Ми повинні чітко і принциповою через наших друзів і союзників — країн Балтії, Польщі та інших доводити, що ми пам’ятаємо уроки історії і доносити цю позицію до адміністрації Трампа, щоб вона не піддаватись на такі «мирні» плани. 

Ми бачимо різницю між умиротворенням агресора і справжнім миром, якого прагнуть українці. І Трамп повинен розуміти, що млява політика за часів Обами по відношенню до Росії якраз є одним із способів умиротворення агресора. Натомість потрібно зайняти принципову жорстку позицію і використовувати весь можливий арсенал, не лише санкції і чинити тиск на агресора, щоб він робив конкретні кроки для зрушення на сході України, зокрема в безпековій частині.

Що стосується лекції екс-спікера США Ньюта Гінгріча у приміщенні Дипломатичної академії на запрошення олігарха Віктора Пінчука, який позиціонував на ній себе так, наче він представляє українську державу і водночас продовжуючи монополізувати цей майданчик для просування власних бізнес-інтересів через контакти політиків, наближених, у даному разі, до президента Трампа.

Насправді, Україна та українські представники повинні активно брати участь у всіх міжнародних платформах, де є можливість порушувати питання безпеки, обороноздатності, а це Мюнхенська конференція з безпеки, у Таллінні конференція Леннарта Мері, Брюссельський безпековий форум, Всесвітньо-економічний форум у Давосі. Крім того, існує декілька світових енергетичних форумів, де обговорюються питання енергетичної безпеки. І водночас нам потрібно організовувати власні форуми, як це роблять різні країни. Наприклад, Словаччина має безпековий форум GLOBSEC, Польща — економічний форум у Криниці, а також Варшавський безпековий форум, на яких ці країни відстоюють національні інтереси.

І ми повинні шукати альтернативу олігархічним платформам, на які запрошуються, наприклад, голлівудські зірки з конкретними підтекстами. Нам треба орієнтуватись на тих підприємців та патріотичні сили, які не хочуть використовувати такі платформи для відмивання свого іміджу, для формування лояльного для себе середовища. Це мають бути платформи, які реально підтримують захист і просування наших національних інтересів, побудову партнерств, і загалом посилення України.       

«ТУТ ЛЕГКО «ЧИТАЮТЬСЯ» ІНТЕРЕСИ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО БІЗНЕСУ»

Олександр ЦВЄТКОВ, американіст, професор, Дипломатична академія МЗС України:

— Усі заяви екс-чиновників можуть розглядатися лише як побажання чи особисті думки. Реальний стан у цьому контексті скоріше пов’язаний з певними діловими колами і бізнес-зв’язками, які дивляться на перспективи і шукають нові можливості — у тому числі Крим, Донбас — нафта, газ, потенціал. Для росіян же найважливіші — силові стратегічні інтереси та виходи на світову арену. Йде певний торг, де на нашому боці дійсно хороша професійна воєнно-безпекова команда. Певний результат балансу дій і може розглядатися у запрошенні українських представників до Білого дому та безпекове розмежування в Сирії. Там надзвичайне переплетіння інтересів. У Росії — воєнні бази, у Ірану — алавіти, близькі до шиїтів, тож їх легко не виштовхаєш. Виглядає, що адміністрація готує якийсь торг та політичні ініціативи з огляду на перший зарубіжний візит президента на дев’ять днів, п’ять зупинок у чотирьох країнах.

Що стосується запрошення Віктором Пінчуком екс-спікера США Ньюта Гінгріча, який називає себе другом Трампа. Тут легко «читаються» інтереси, бо запрошуються саме ті політики, які і торують шляхи для просування інтересів великого та транснаціонального бізнесу. Для них такі витрати виправдані з точки зору забезпечення сприятливого політичного підґрунтя. Це не завжди співпадає з актуальними національними потребами. А останні мають впливати на національних політиків не бути пішаками, а виробляти пропозиції, що відповідають національним цілям і включають інтереси міжнародного бізнесу, часом через пільги та створення умов, зрозумілих і для свого, і для іноземного капіталу.