Годинники знищують індіанську культуру
За словами еквадорського етнографа Ріти Фуентес, переляк від поширення годинників у носіїв індіанської культури набагато сильніший, аніж від поширення «білих» алкогольних напоїв — віскі та джину. За традицією, індіанець має чітко визначати час за сонцем, зірками та навіть тінями. Відповідно існує багато пісень та легенд про сонце, зірки й тіні. Все це бережно передається з покоління в покоління. Коли у представників племен з’явилися механічні годинники, майже ніхто тривоги не виявляв — стрілки нормально співіснували із сонцем. Пересічний індіанець на запитання котра година, відповідав «о дванадцятій, коли денне світило торкатиметься дерев». Відтепер, після поширення годинників електронних, він без докорів сумління призначає побачення «об одинадцятій п’ятдесят вісім». Про світила не згадується. За кілька років «цивілізованого» життя індіанці позабували три чверті легенд та казок, а їхня мова стала менш поетичною. Старі співплемінники, що намагаються якомога довше зберегти традиції серед молоді, розгублено розводять руками. Близькість цивілізації вимагає від індіанця якщо не інтегруватися до системи життя білої людини, то хоча б співіснувати з нею.
Фуентес впевнена, що процес «цивілізування» індіанської молоді є незворотним — навряд чи хтось тепер відмовиться від точного часу. Та й майже всі тепер живуть, як звичайні селяни, — мають «білу» хату та земельну ділянку. А телевізори та відеомагнітофони, що давно «прижилися» в індіанських родинах, як це не дивно, не призвели до забуття казок і легенд. Годинники, як виявилося, є страшнішою зброєю цивілізації.
