Грузія в очікуванні нової «революції троянд»
Незважаючи на осінні холоди в Тбілісі спекотна пора. Щодня біля будівлі парламенту збирається кілька десятків тисяч чоловік, обурених політикою влади Грузії і президента Михаїла Саакашвілі.
Опозиція заявляє, що у разі необхідності вона здатна подвоїти кількість тих, що мітингують. Причому акції протесту можуть охопити інші міста. Спочатку опозиціонери висували кілька вимог: перенесення парламентських виборів, зміна виборчого законодавства, звільнення політв’язнів. Проте влада неоднозначно дала зрозуміти: поступок не буде! Тоді з’явилася ще одна і основна вимога: президента — у відставку!
МИ НЕ БОЇМОСЯ!
Підготовка грандіозної для масштабів Тбілісі акції розпочалася в жовтні. Представники «Народного руху», в якому об’єдналася практично вся опозиція, почали здійснювати вояжі різними регіонами Грузії. Вони закликали населення згуртуватися в один кулак і взяти участь в антиурядовому мітингу, призначеному на 2 листопада.
На всю потужність працювали і опозиційний ЗМІ, які звинувачували уряд у багатьох гріхах. Іноді критика виходила за рамки дозволеного. «Убивці, злодії, диктатори, зрадники» — ось неповний перелік епітетів, які доводилося вислуховувати Саакашвілі та його команді. Влада стежила за тим, що відбувається, спокійно, обмежуючись лише зрідка коментарями. Незважаючи на неодноразові чутки про можливий погром антиурядових ЗМІ, ніхто з них не постраждав.
Особливу роль у розвитку подій зіграв колишній міністр оборони Грузії Іраклій Окруашвілі. Він виступив із викривальною промовою в прямому ефірі телеканалу «Імеді». Екс-міністр розказав про факти корупції в оточенні президента і беззаконня у вищих ешелонах влади, а також натякнув на причетність влади до вбивства екс-прем’єра країни Зураба Жванія. Незабаром після виступу Окруашвілі затримали правоохоронні органи. Проте ув’язнення «залізного Іраклія» тривало недовго. Кілька днів потому він признався, що всі його звинувачення були брехливими і зумовлені отриманням політичних дивідендів. Після цього суд звільнив Окруашвілі під нечувану для Грузії заставу — 10 млн. ларі (близько $6,5 млн.). Це дало опозиції привід заявити, що визнання Окруашвілі було вибите шляхом «нелюдського фізичного і морального впливу».
Масло у вогонь підлив і грузинський бізнесмен, близький друг Бориса Березовського Бадрі Патаркацишвілі. Напередодні мітингу він оголосив, що має намір фінансувати опозицію. «Ми не збираємося скидати президента і правлячу партію за допомогою грубої сили, — заявив олігарх. — Наші дії не виходитимуть за рамки закону. Грузинський народ неодноразово доводив свою мудрість. Так буде і цього разу. Ми нікого не боїмося». Крок Патаркацишвілі підтримали опоненти влади. Тим самим бізнесмен став фактичним лідером опозиції.
ПОСТУПОК НЕ БУДЕ
Те, що кількість демонстрантів перевершить очікування, стало ясне за день до акції. Довжина автоколони, яка рухалася із західної Грузії у Тбілісі, досягла 25 км! До цього значного десанту приєдналися загони зі східної Грузії та столиці. У результаті 2 листопада до 14.00 проспект Руставелі повністю був заповнений мітингувальниками. За різними оцінками їх чисельність становила 80—100 тисяч чоловік.
Перший день акції протесту минув відносно спокійно. Серед висунутих вимог основним було перенесення парламентських виборів з жовтня на квітень 2008 р. «Народ обрав парламент до квітня, — заявив один із лідерів опозиції Георгій Хаїндрава. — Проте депутати самовільно продовжили мандат до жовтня. Це кричущий факт для будь-якої демократичної країни, і ми не маємо намір миритися зі свавіллям».
З думкою опозиції категорично не згодна лідерка парламентської більшості Майя Надірадзе. Вона вважає, що такі звинувачення висмоктані з пальця. «Парламент продовжив свої повноваження ще рік тому і тоді особливих протестів не спостерігалося, — дивується пані Надірадзе. — Чому це питання стало для наших опонентів життєво важливим зараз? Відповідь проста: опозиція прагне дестабілізувати ситуацію для досягнення своїх політичних цілей».
Треба пригадати, що через продовження мандата парламентом опозиція протестує не вперше. Проте рік тому виборці не звернули увагу на її заклики, оскільки тоді рейтинг Саакашвілі і правлячої партії був досить великий. Зараз ситуація змінилася докорінно. Згідно з соцопитуванням, проведеним Центром вивчення думки населення, сьогодні рейтинг президента становить не більше 20%, а правлячої партії — не більше 12%.
З першого погляду не зовсім ясно, чому сторони не бажають йти на компроміс. Адже п’ять—шiсть місяців не такий вже і великий термін? Але не все так просто. У жовтні 2008 року мають відбутися вибори президента країни. Опозиція впевнена, що одночасне проведення президентських і парламентських виборів різко зменшить їхнiй шанс на успіх. За оцінками експертів таке дублювання може призвести до створення практично однопартійного парламенту. Крім того, опозиція намагається уникнути прецеденту, коли законодавці приймають рішення з ігноруванням конституції і демократичних норм.
Чиї б доводи не звучали переконливіше, факт залишається фактом: перший день протистояння нічим не завершився. Влада ясно дала зрозуміти, що про поступки й мови не може бути.
МІША! ЙДИ!
Другий день акції розпочався заявою опозиції. «Народний рух» ознайомив тих, хто зібрався перед парламентом, зі своїм рішенням: президент має подати у відставку!
«Михаїл Саакашвілі вирішив ізолюватися від власного виборця, — заявив голова Республіканської партії Леван Бердзенішвілі. — Він не вважає за потрібне відреагувати на вимоги значної частини своїх громадян. Країні не потрібен президент, який не йде на діалог iз власним народом».
Потрібно зазначити, що про скасування поста президента в Грузії подейкують давно. Йдеться навіть не про конкретні особистості, а про інститут президентства як такий. Експерти вважають, що інститут себе не виправдав, і з цією думкою згодні всі без винятку опозиційні партії. Виходячи з цього ясно, що вимога про відставку Саакашвілі не була емоційним рішенням.
Ті, що мітингують, сприйняли заяву опозиції із захопленням. Заклик «Міша! Йди!» став найбільш популярним на вулицях міста і в опозиційних ЗМІ. Але це не справило особливого враження на владу. Про це чітко дала зрозуміти голова парламенту Грузії Ніно Бурджанадзе. «Уряд, який поважає себе, не стане вести діалог з шантажистами. Мова ультиматумів неприйнятна для нас», — заявила Бурджанадзе.
ПРЕЗИДЕНТ ЗАГОВОРИВ
4 листопада Михаїл Саакашвілі порушив обітницю мовчання і дав інтерв’ю державному телебаченню. Воно транслювалося в записі. Президент відзначив заслуги своєї команди перед країною. Після вступної частини він заговорив про кризу, що склалася.
«Сьогоднішня ситуація інспірована зовнішніми силами, — заявив Саакашвілі. — Грузія, як ніколи, близька до вступу в НАТО і відновленню територіальної цілісності, що суперечить доктрині національної безпеки РФ. Тому Росія всіляко намагається перешкоджати цим процесам руками своїх грузинських спільників. Обіцяю всім, що ми дамо відсіч темним силам, які виступають проти нашої держави.»
Виступ президента ще більше підвищив градус протистояння. Опозицію і її прихильників обурило звинувачення в пособництві Росії. «Президент образив не опозицію, а власний народ. Створюється враження, що ця людина туманно уявляє реалії, що склалися, і не здатна приймати адекватні рішення», — заявив Георгій Хаїндрава.
Нагадав про себе і опальний екс- міністр оборони Іраклій Окруашвілі, що перебуває нині в Німеччині. Він виступив у прямому ефірі телеканалу «Імеді» із закликом до Саакашвілі про відставку. «Президент має підкоритися волі абсолютної більшості свого народу. Завтра буде пізно», — заявив Окруашвілі.
У відповідь на виступ президента опозиція вирішила розширити ареал діяльності та розпочати пікетування держустанов. Насамперед, «під обстріл» потрапили держканцелярія і міністерство внутрішніх справ Грузії.
У бій також виступила важка артилерія. Троє представників-важковаговиків (у прямому значенні) опозиції оголосили голодовку до виконання їхнiх вимог. Пізніше до них приєдналися кілька добровольців серед демонстрантів.
НІ — НАСИЛЬСТВУ
Сьогодні мало хто береться точно передбачити кінець протистояння. Експерти обережні в оцінках і разом з негативними чинниками намагаються знайти що-небудь позитивне. Позитиву поки замало, якщо не вважати тверде рішення сторін про неприйнятність силових дій. Політологи припускають кілька можливих варіантів розвитку подій.
1. Владі вдасться подолати кризу і домовитися з опозицією шляхом невеликих поступок. Для цього Саакашвілі треба виграти час, до чого він і прагне. Президент не може не усвідомлювати серйозність ситуації, проте, з його боку поки не було зроблено кроків до реальних поступок. Мабуть, Саакашвілі і його команда сподівається, що опозиція не зможе використати протягом тривалого часу людський ресурс. Якщо мітингувальники залишать вулицю, напруження спаде. Це дасть владі можливість для торгівлі з опозицією.
2. Опозиція дотримає обіцянку і збільшить тиск на президента. У такому разі Саакашвілі доведеться піти на більш значні поступки: перенести дату виборів, внести зміни до виборчого законодавства, піти на відставку кількох вірних соратників тощо.
3. Гіршим варіантом для нинішньої влади може стати відставка Саакашвілі. Це означатиме повну капітуляцію з боку правлячої партії. Правда експерти вважають, що такий варіант малоймовірний. На думку політолога Рамаза Сакварелідзе, вимогу відставки президента було висунуто опозицією з метою торгівлі. Насправді вона залишиться задоволена, якщо президент залишиться на посту ще на рік, але всі інші вимоги буде виконано.
4. Всенародний референдум з основних спірних питань. Цей вихід у Грузії вважають найбільш оптимальним. Інша річ, чи погодиться на такий крок влада. Адже рейтинг, що похитнувся, навряд чи обіцяє їй оптимістичні перспективи.
Одним словом, політики розмірковують, а люди вичікують. В одному єдині всі: криза не має тривати дуже довго. Чи зможуть розрубати гордієв вузол у Грузії, стане ясно найближчим часом.
