Iндійська Гілларі Клінтон?

Поки американці сперечаються про те, чи готові вони прийняти як президента таку жінку, як Гілларі Клінтон, Індія вже обрала президентом жінку — Пратібху Патіл. Хоча пост президента в Індії переважно церемоніальний, і людина, що обіймає його, має менше повноважень, ніж прем’єр-міністр (посада, яку колись обіймала Індіра Ганді), це символічно. Соня Ганді, лідер правлячої партії «Індійський національний конгрес», що ревно відстоювала кандидатуру Патіл, переважно за принципом статі, називає ці вибори «особливим моментом для жінок усієї країни».

Більш того, Індія може з великою гордістю ставитися до того факту, що два останніх президенти походили з меншин — один з найнижчої касти (Харіджан, що раніше називалася «недоторкані»), а інший — з числа мусульман.

Як дочка жінки, котра боролася за права жінок під час руху за незалежність і зробила великий внесок у заснування однієї з перших жіночих організацій Індії, я мала би щиро пишатися обранням Патіл. Однак я щонайбільше переживаю змішані почуття.

Обидва останніх президента Індії до обрання виявили себе як професіонали — один на дипломатичній службі, а інший у ядерній фізиці — і їх репутація була беззаперечна. А Патіл — суперечлива фігура, її ж професійна кваліфікація — сумнівна. Більшість великих індійських ЗМІ підкреслювали у своїх репортажах обвинувачення в корупції і некомпетентності на її адресу. В одному шанованому виданні обрання Патіл навіть назвали «ганебним».

Жінки постійно чують про те, що вони повинні бути вдвічі кращими за чоловіків, щоб їх сприймали як успішних, гідних лідерів. Навіть якщо ми відкинемо деякі обвинувачення проти Патіл як безпідставні, важко уявити собі більш слабкого кандидата на найвищий церемоніальний пост у найбільшій демократичній країні світу.

І тим не менш я аплодую Соні Ганді за її наполегливу підтримку жіночої кандидатури на цей високий пост. У країні, де ставлення до жінки буває надто суперечливим — від поклоніння могутній богині Дурге до вбивства невинної юної нареченої — такі жести можуть мати дуже велике значення.

Але жести не можуть замінити ні реальних дій, ні напруженої роботи, необхідної для зміцнення позицій всіх індійських жінок. Можна навіть сперечатися про те, що такі символічні події лише викликають сліпу ейфорію, яка маскує той факт, що внаслідок більш низького рівня освіти і нижчої зарплати молоді жінки в Індії, як і раніше, мають значно менше можливостей, аніж чоловіки.

Хоча президент і є лише церемоніальним главою держави, але в періоди політичної нестабільності — особливо в теперішню епоху коаліційних урядів — саме президент приймає ключові рішення щодо правлячих партій. Багато президентів минулого також використали цю посаду для того, щоб спрямувати свій інтелектуальний потенціал на такі важливі питання, як освіта і культурне різноманіття Індії.

Так що президенту Патіл дісталася велика відповідальність. Можна лише сподіватися, що вона доведе неправоту тих, хто її критикував. Для тих індійських жінок, які виявили себе як ефективні лідери у всіх прошарках суспільства, було б чудово, якби вона змогла вже з перших кроків продемонструвати, що володіє інтелектуальним і професійним авторитетом, що відповідає її посаді.

Вішакха Н. ДЕСАЇ — президент Азіатського суспільства (Asia Society)