Інформаційний кордон

Той, хто має сьогодні можливість одночасно дивитися, скажімо, новини Сі-Ен-Ен, одного з європейських каналів, російське та українське телебачення, може не читати цих нотаток. Те, як змінився світ із часу акції НАТО на Балканах, видно неозброєним оком. І найперше — змінився він інформаційно.

Хоча на Заході є сумніви в ефективності дій НАТО, там немає ніяких сумнівів у мотивації цих дій. Розповіді біженців про етнічні чистки в Косово з'явилися на західних телеканалах задовго до початку натовських бомбардувань. У програмах російського телебачення про ці чистки почали повідомляти лише тоді, коли їх стало неможливо приховувати, коли рахунок пішов навіть не на десятки, а на сотні тисяч. Для російського телеглядача так і залишилось незрозумілим, чому НАТО почало діяти, чистки для нього виявилися саме наслідком бомбардувань, реакцією Мілошевича, а не його заповітним бажанням… Українські коментарі нерідко схожі на російські, нерідко — на західні, однак важко побачити бажання проаналізувати ситуацію з різних сторін, не вибрати позицію, а пояснити, що ж саме відбувається…

Світ, який здавався інформаційно — і цивілізаційно! — єдиним, — знову розділився на напівсвіти із напівправдою. Головне досягнення горбачовської перебудови — свобода слова — раптом перетворилося на свободу приховувати інформацію. І це залежить навіть не від настанов влади, а від настроїв суспільства, здається, що воно бажає чути саме те, що бажає, а ЗМІ лише віддзеркалюють ці бажання — бажання еліти, які стають запитами мас.@FF J:\Sto\63u_03-3.TIF