Іноземні дипломати: «Ваш прогрес важливий для майбуття Європи»

Посол Швеції Йоран Сігурд ЯКОБCСОН:

– Шведи, як і решта народів Європи, вітали розпочатий наприкінці минулого десятиліття процес демократизації на терені колишнього Радянського Союзу. Особливо ми ратували за незалежність наших сусідів — країн Балтії. Швеція з великою радістю сприйняла й референдум 1991 року в Україні, коли більшість населення проголосувала за незалежність своєї країни. Адже для нас ваша держава є важливою — історія шведсько-українських відносин починається вже з часів Київської Русі.

1991 року я був у Югославії, де також відбувався розпад країни, але не мирним шляхом. Це чудово, що Україна дістала свою незалежність без будь-яких воєнних конфліктів. Важливо, аби мирне співіснування української держави і її сусідів тривало й далі.

Безумовно, ви вже просунулися на шляху до демократії. У вас є нова Конституція, двічі проходили парламентські вибори, один раз — президентські. Ваш прогрес важливий для майбутнього Європи.

Виконуючий обов’язки тимчасового повіреного у справах Ізраїлю Рон АРМОН:

– За збігом обставин у серпні 1991 року я перебував в Україні, у Хмельницькій області. Під час одних із перших зборів єврейської молоді в таборі «Блакитні озера» в Славуті я був керівником групи. До речі, там я познайомився зі своєю майбутньою дружиною.

Путч я зустрів із підвищеною цікавістю і тривогою, а наступні події розцінив як можливість демократичного розвитку суспільства й торжество здорового глузду.

Стосовно нинішнього розвитку України, то це дуже об’ємне питання. Двома-трьома реченнями охарактеризувати його вкрай складно. Проте безсумнівно одне — зміни на краще є. Гармонійний розвиток України — справа недалекого майбутнього. Неодмінною його умовою є згода, взаєморозуміння різних верств суспільства.

Прес-секретар посольства Німеччини Ерік ТІНТРУП:

– Наша країна завжди глибоко цікавилася змінами у Східній Європі. Видатною для нас зміною стало об’єднання Німеччини. Подією величезної ваги став і розпад Радянського Союзу. Ми усвідомлювали, що багато колишніх радянських республік бажали надбати незалежність.

Сьогодні на всьому пострадянському просторі ситуація складна. Проте ми ніколи не повинні забувати, що могло бути й гірше. 1991 року декотрі мої колеги пророкували, що розвал такої величезної імперії неминуче призведе до багатьох воєн. Те, що Україна йде до демократії мирним шляхом, є видатним досягненням. Німеччина завжди підтримувала незалежність вашої країни. Ми були першою західною країною, яка відкрила в Києві генеральне консульство, а перший посол у незалежній Україні також був із Німеччини. Німці підтримують українські реформи в усіх галузях.

Тимчасовий повірений у справах Росії Володимир СПАНДАРЯН:

– Як професіонал, я мушу сприймати реальність. Незалежність України є реальністю, подобається це комусь чи ні.

Авжеж, хотілося б сподіватися, що українська незалежність не призведе до взаємного відчуження наших народів, що ми як були однією сім’єю, так і залишимося в майбутньому.

Перший секретар посольства Чехії Петр ГУЛ:

– Сім років тому, коли було проголошено незалежність України, я працював у Москві. Це, як і біловезькі угоди про створення СНД замість Союзу, що їх ми також вітали, стало вже історією.

Я тішуся, що Україна все-таки вийшла на шлях розбудови незалежної суверенної держави, і зичу їй успіхів на цьому шляху й подолання всіх існуючих сьогодні проблем.

Завідувач відділу Росії й СНД Товариства зовнішньої політики Німеччини Александр РАР:

– Щиро кажучи, сім років тому в мене були сумніви, що українська незалежність відбудеться. Тоді вважали, що Східна Україна та Крим настільки русифіковані й охоплені російськими традиціями, що вони незатишно почуватимуться в українській державі й прагнутимуть до Росії. Серйозно розглядали можливість створення «слов’янського союзу» з трьох республік — Росії, України й Білорусі, який став би частиною європейського дому.

Тепер я мушу сказати, що українська державність відбулася, адже навіть російськомовні в Україні не страждають від ностальгії, та й ситуація в Росії виявилася не такою благополучною. І Україна, безсумнівно, стане дуже важливою частиною об’єднаної Європи.

Посол Великої Британії в Україні Рой РІВ:

– Коли я почув новину про здобуття Україною незалежності, я був у Австралії. Я кілька разів приїздив в Україну у 60-х та 70-х роках, і я був щиро радий дізнатися, що вона стала незалежною.

Я дуже задоволений з того, що працюю у вашій країні саме тепер.

Україна є пріоритетною державою для Великої Британії, і ми робимо все, щоб вона досягла успіху.

Радник посольства Фінляндії Антеро ІНКАРІ:

– У той час я працював у Радянському Союзі. Тому для мене це були не лише політичні зміни, а й зміни у моїй роботі. Тоді у Фінляндії дуже пильно слідкували за ситуацію. І я задоволений, що все відбулося саме мирним шляхом і що Україна обрала демократичний шлях.

Це був непростий шлях, і багато труднощів іще попереду. Однак працювати тут стало цікавіше, хоча робота складна, адже все довелося починати з початку, з «нуля». Фінляндія намагається допомагати Україні. Та багато неприємностей завдає бюрократія, котра ще й досі у вас існує.