Iсламізація Малайзії
Малайзійське суспільство сьогодні хвилює одне фундаментальне питання: чи є країна, більш як половина жителiв якої мусульмани, ісламською державою? На практиці різні релігійні та етнічні групи надають Малайзії явно полікультурний характер. Але малайзійська конституція надає можливість для аргументів з обох сторін в цьому питанні, й відносно світський статус-кво перебуває сьогодні під загрозою.
Складена групою експертів 1957 року за сприяння колишнього британського керівництва країни конституція має два суперечливi на вигляд положення. З одного боку, стаття 3 стверджує, що іслам є релігією федерації й що тільки іслам може проповідуватися мусульманам. З другого боку, стаття 11 гарантує свободу віросповідання всім громадянам. У результаті в Малайзії існує як загальний Цивільний кодекс, який застосовують щодо всіх громадян, так і мусульманське право, яке застосовують тільки щодо мусульман у справах особистого і сімейного характеру.
Однак нещодавно мусульманські групи зажадали від уряду проголосити Малайзію ісламською державою на основі статті 3 і мусульманської більшості в країні. Зрозуміло, вони хотіли б, щоб Малайзією управляли згідно з мусульманським правом.
Протягом багатьох років практично не виникало потреби вирішити це спірне конституційне питання. Наприклад, якщо мусульманин вирішував відректися від своєї віри, це питання могло бути вирішене поза правовою системою або ж інформація про перехід в іншу віру не підлягала розголошуванню. Сьогодні, проте, кожний малайзієць має декларувати свою релігійну приналежність, що офіційно реєструється урядом, — вимога, яка ускладнила для мусульман відхід від ісламу без оформлення зміни статусу за допомогою судового процесу.
Увагу всієї країни привертає сьогодні доля простих громадян, як, наприклад, продавець Ліна Джой і колишній вчитель релігії Камаріа Алі, які намагаються змінити свою релігійну приналежність через суд. Мусульманські професійні організації й опозиційна ісламська політична партія дотримуються думки, що зречення ісламу повинно каратися смертною карою. Точно також деякі релігійні лідери засудили виступи на захист свободи віросповідання з боку малайзійських рухів на підтримку цивільних реформ як нападки на іслам.
Зараз у Малайзії немає закону, який передбачає смертну кару для віровідступників. Проте були створені громадські рухи з метою привернути увагу до цієї догми ісламу. Якщо не втілити її в життя, стверджують вони, матиме місце масовий перехід мусульман в інші віросповідання. Їхня безпосередня мета — не дозволити суду надати Ліні Джой або Камаріа Алі право перейти в іншу віру.
Спробам інших демократичних об’єднань і груп громадянського суспільства обговорити це питання на мирних громадських форумах було покладено край загрозами насильства з боку коаліції мусульманських неурядових організацій, що називають себе BADAI (малайзiйський акронім Коаліції проти міжрелігійної комісії). Стурбований можливістю етнічних зіткнень, прем’єр-міністр Абдулла Ахмад Бадаві наклав заборону на відкрите обговорення цих питань, загрожуючи арештами інтернет-газетам і активістам, якщо вони продовжуватимуть розпалювати такі дебати.
Бадаві має всі підстави бути занепокоєним. З моменту отримання незалежності державна політика в Малайзії зміцнювала групову ідентичність, особливо серед етнічних малайзiйців — виключно мусульманської групи населення. Політика ідентичності дозволила етнічним малайзiйцям затвердити свої права на контроль над землею, мовою і релігією. Всі спроби зменшити вплив малайзiйців приводять до мобілізації цієї групи населення, як в етнічному, так і в релігійному значенні. Малайзiйські політики навчилися дуже ефективно розігрувати цю карту.
Особливий статус етнічних малайзiйців був давно закріплений державною політикою, що надає їм спеціальні економічні привілеї. Проте в міру входження Малайзії в глобальну економіку вони можуть позбутися цих привілеїв заради підвищення конкурентоспроможності країни. У результаті багато мусульман- малайзiйців дедалі більше побоюються втрати звичні економічні та політичні гарантії. Зокрема, зростає напруженість між малайзiйською більшістю і великою китайською меншиною, яка отримала велику вигоду з «відкриття» економіки Малайзії світу.
Більш того, спроби ісламізувати державу припадають на часи, коли конфлікт на Близькому Сході ще більше політизує мусульманські рухи в Малайзії. Вони вважають себе протидіючою силою культурному домінуванню Заходу, стверджуючи свою релігійну самосвідомість перед лицем того, що вони вважають імперіалістичними ідеями, як, наприклад, антиклерикалізм і права людини.
Невеликі розбіжності гіперболізують через цей конфлікт. Дедалі частіше вважається, що розбіжності в думках відбуваються через розкол між Сходом і Заходом, який зображається як боротьба між віруючими і віровідступниками.
Багато які мусульмани з обережністю ставляться до такого виду політики ідентичності. Вони розуміють, що нетерпимість ісламістських груп може легко обернутися проти поміркованих мусульман. Але всі малайзiйзійці мають навчитися контролювати сили, що роз’єднують різні групи населення країни. Захист полікультурної національної самосвідомості перед лицем релігійної нетерпимості, таким чином, є головним завданням для малайзiйзійської держави і суспільства.
Мазнах МОХАМАД — заступник декана аспірантури Школи соціальних наук Університету Сейнс у Малайзії.
