Із Москви знову потягло холодом
Майже непоміченим лишилося перенесення неофіційної зустрічі президентів Кучми та Єльцина на українській території — тепер зустріч ця планується як цілком формальна, «у розширеному колі», не в Криму, а в Харкові, і не влітку, а у вересні.
Представники України все частіше закидають російським властям, що ті й з програмою економічного співробітництва зволікають, і розмежування кордонів проводять «через не хочу», і цукор купувати не бажають.
Можна погодитися з тим, що загалом Росії нині — не до України. Фінансова криза, яка напевне боляче вдарить і по Україні й наслідки якої будуть більш ніж просто відчутними в Європі, стає все реальнішою, почався відтік магнатів і політичних сил від штабу Єльцина, словом, ситуація непевна.
Однак і за цих умов могло би щось робитися, аби заяви президентів не виглядали порожніми деклараціями — якщо обом країнам справді потрібне партнерство хоча б на деякий час. І в будь-якому разі Кремль мав чимало можливостей добитися від Думи ратифікації українсько-російського договору, чого він робити явно не прагне. Клімат відносин, мабуть, найкраще характеризує те, що цього року Кучма частіше бачився з поляком Кваснєвським, аніж із росіянином Єльциним.
У Москві, очевидно, намагаються скористатися ситуацією, в якій Україна опинилася, не перервавши пуповини, яка її пов’язує з Росією, але й не наблизившися достатньою мірою до такої бажаної Європи.
Цю пуповину розірвати нелегко передусім психологічно. Однак і продовжувати жити далі в суперзалежності від російського ринку та російських енергоносіїв... Такий стан речей навряд чи може влаштовувати будь-яку українську політичну силу.
Сьогодні країна фактично не має що протиставити Росії в разі чергової спроби дипломатичного, газового чи іншого тиску. Це — не що інше, як результат «вдалої» політики останніх років, у якій переважали особисті інтереси і до якої навіть МЗС не завжди допускали.
Скидається на те, що лише тепер у Києві робляться перші спроби перевести російський напрямок у площину нормальної зовнішньої політики, які вже викликають роздратування в Москві. Проте навряд чи без цього можна й справді досягти якихось успіхів.
