Кальман Міжей про роль Києва у придністровському врегулюванні
Спеціальний представник Європейського Союзу в Молдові Кальман Міжей днями побував у Києві та провів із головою українського зовнішньополітичного відомства Петром Порошенком переговори з проблематики придністровського врегулювання. Раніше у Відні та Тирасполі відбулися зустрічі у форматі «5+2» (Молдова, Придністров’я, Росія, Україна, ОБСЄ, а також спостерігачі від США та Європейського Союзу). Чого все ж таки вдалося досягти учасникам формату «5+2» на сьогодні? Які чекання покладають у Брюсселі на роль Києва у розв’язанні придністровського конфлікту? Чи зміниться роль ЄС у придністровському врегулюванні після обрання керівництва Євросоюзу? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю Кальмана МІЖЕЯ.
«КИШИНЕВУ ТА ТИРАСПОЛЮ ПОТРІБНО РОЗПОЧАТИ ІЗ ЗАХОДІВ ДОВІРИ...»
— Пане Міжей, в одному інтерв’ю ви сказали, що затягування процесу переговорів із Придністровського врегулювання не вигідно ні Кишиневу, ні Тирасполю, оскільки, ні РМ і ПМР не одержують інвестицій, скорочується населення, якість життя залишається низькою. Здавалося б, це повинно підштовхнути їх до пошуку шляхів для компромісу. Чому ж сторони не йдуть на компроміс?
— Насамперед, я хотів би відзначити, що міжнародна економічна криза, звичайно ж, вплинула на економічну ситуацію на обох берегах Дністра. Причому в більшій мірі криза вплинула на Придністов’я, яке перебуває в ізоляції і промисловість якого традиційно орієнтується на випуск металу, цементу — товари, які також найбільш чутливі до економічних циклів. Криза підштовхнула Придністров’я до необхідності пошуку компромісу. Але, дійсно, залишається питання, чому все ж таки Тирасполь не згодний іти далі. Психологічно ми розуміємо, що існування конфліктної ситуації означає різні політичні підходи сторін. Тому розумну ухвалу прийняти нелегко. Проте керівництву в Кишиневі та Тирасполі потрібно розпочати із заходів довіри, перейти на політичні переговори, погодити та робити все, щоб поступово зняти перешкоди для взаємовигідної економічної співпраці, а також економічної реінтеграції. Усе це було б в інтересах населення.
— А нове молдовське керівництво якось сприяє якнайшвидшому врегулюванню Придністровського конфлікту?
— У наших розмовах із прем’єром, міністром закордонних справ, віце-прем’єром із придністровських питань, ми бачимо, що ставиться важливий наголос на заходи побудови довіри, на інтеграцію знизу, на чекання результатів чисто політичних переговорів. Ми вважаємо це дуже здоровим підходом і сподіваємося, що в Тирасполі цей підхід знаходить певний відгук. Тому можна чекати, що контакти між сторонами будуть більш частими, на основі чого вже в найближчому майбутньому можна буде дійти згоди про вільне пересування людей між обома берегами Дністра. Ми оптимістично дивимося на динаміку, що розвивається в Кишиневі.
— Чи не заважає всьому цьому той факт, що в Молдові не можуть уже тривалий час обрати президента?
— Звичайно, інститут президента в Республіці Молдова є важливим. Ми за те, щоб усі інститути влади були стабільними та могли працювати довготерміново. Але оскільки вже є легітимний парламент, уряд, уже зараз можна багато чого досягти, не очікуючи обрання президента.
ПРО БАГАТООБІЦЯЮЧИЙ ДІАЛОГ ІЗ ТИРАСПОЛЕМ
— Пане Міжей, ви спілкуєтеся з керівництвом Придністровської невизнаної республіки. Чи бачите ви зацікавленість Тирасполя якимось чином прискорити процес придністровського врегулювання, інтегруватися до складу Молдови?
— Безсумнівно, коли дивишся на риторику в Придністров’ї, зауважуєш різницю. Але коли бачиш страждання людей через невирішеність конфлікту, досить просто усвідомити, наскільки це важливо — поліпшувати життєвий рівень людей. У нас справді ведеться багатообіцяючий діалог із Придністров’ям на основі взаємовигідних ініціатив. Прикладами цього можуть слугувати підтримка Молдови вакцинами для регіону, перспективи поновлення залізничного сполучення та інші ініціативи співпраці.
— А що ви можете сказати про роль інших учасників придністровського врегулювання ЄС, США, Росії й України останнім часом?
— У нас була зустріч у форматі «5+2» у Відні, «3+2» у Кишиневі, потім відбулася зустріч у форматі «5+2» у Тирасполі. Атмосфера цих зустрічей була доброю. Звичайно, існує різниця в підходах. Нам потрібно наблизити ці підходи. Але при цьому я можу відзначити, що за багатьма питаннями інтереси збігаються. А там, де існують розбіжності, через переговори та консультації можна знайти розумний баланс.
— Пане Міжей, могли б ви сказати, в чому полягає консенсус між учасниками придністровського врегулювання на цей момент?
— Одним із важливих консенсусів між зовнішніми чинниками формату «3+2» є те, що заходи довіри, регулярні консультації, спільні проекти сильно впливають на атмосферу для поновлення серйозних переговорів щодо придністровського врегулювання. А другим важливим пунктом є те, що стабільність на обох берегах Дністра також позитивно впливає на розв’язання придністровського конфлікту. Я гадаю, що отут збігаються наміри, інтереси, політичні підходи в усіх зовнішніх акторів. І це створює добру основу для того, щоб у більш складних питаннях ми могли домовитися й впливати на сторони конфлікту. Цього року як на лівому, так і на правому березі Дністра виникли великі політичні складнощі. Тому в цій ситуації перебіг переговорів може бути більш складним і більш повільним. Але ми сподіваємося, що зараз ми знову можемо сконцентруватися на цьому питанні.
ПРО ВАЖЛИВІСТЬ ЄС ДЛЯ ЕКОНОМІКИ МОЛДОВИ ТА ПРИДНІСТРОВ’Я
— Як ви знаєте, вчора (інтерв’ю бралося 20 листопада. — Авт.) у ЄС було обрано президента і міністра закордонних справ. Чи можна в зв’язку з цим очікувати зміни підходів ЄС щодо придністровського врегулювання?
— Ви знаєте, в останні роки роль Євросоюзу в Молдові постійно зростає. Величезні позитивні зміни відбулися за останні п’ять років. Зі вступом Румунії до Євросоюзу його кордони підійшли до Молдови. ЄС є найбільш могутнім економічним партнером Молдови. Набуття чинності Лісабонським договором також позитивно впливатиме разом зі зростаючою присутністю Євросоюзу в Молдові. Новий договір може дати більш інтегровану зовнішню політику ЄС. Це сприятиме більш інтегрованій допомозі, економічним і донорським проектам для Молдови та Придністров’я. У майбутньому я очікую збільшення цієї допомоги, особливо спрямованої для населення Придністров’я. Утім, це не означає, що зміни в ЄС будуть революційними, і 1 грудня всі радикально зміняться. Усе відбуватиметься поступово й, разом з тим, важливість ЄС для економіки Молдови та Придністров’я буде все більше зростати.
— Пане Міжей, а як оцінює ЄС роль Румунії в придністровському врегулюванні? Адже ця країна роздає румунські паспорти громадянам Молдови і не визнає існуючий румунсько-молдовський кордон...
— Насамперед, хотів би зазначити, що Румунія, як член ЄС, є повноцінним партнером Брюссельських інституцій. Румунія повноправно бере участь у формуванні нашої політики щодо придністровського врегулювання і цілком її підтримує. Тому я гадаю, що ці побоювання, які іноді виникають, сильно перебільшені. Політика Румунії з надання громадянства є внутрішньою справою цієї країни. Ця практика не відрізняється від практики інших країн Євросоюзу. Ми не думаємо, що ця політика матиме негативний вплив на придністровське врегулювання. Одночасно, економічні та політичні реформи Молдови та поглиблення інтеграції позитивно впливають на привабливість цієї країни для населення Придністров’я, і це буде сильним позитивним чинником урегулювання. Румунія як сусід Молдови дуже позитивно впливає на ці процеси.
— Але ж ви знаєте, що для влади Придністров’я відсутність договору про кордон між Молдовою та Румунією є одним із стримуючих чинників інтеграції з Молдовою, оскільки в Тирасполі побоюються, що в складі Республіки Молдова Придністров’я стане частиною Румунії. Чому б Брюсселю не підштовхнути Бухарест до укладення договору про кордон між Румунією та Молдовою?
— З одного боку, питання про кордон є темою двосторонніх стосунків двох суверенних країн: Румунії та Республіки Молдова. Але на підставі заяв після візиту молдовського прем’єр-міністра Філата до Бухареста два тижні тому можна зробити позитивний висновок. Ми позитивно спостерігаємо за тим, що сторони приділяють велику увагу цьому питанню.
«ПІДХОДИ ЄC Й УКРАЇНИ ПОСТІЙНО ПОТРІБНО КООРДИНУВАТИ...»
— Пане Міжей, а що ви можете сказати про роль Києва в придністровському врегулюванні. От ви були тут, чи побачили, що тепер із появою міністра закордонних справ Україна як країна, що межує і з Молдовою, і з Тирасполем, стала більше приділяти уваги цій темі, чи виявляти більшу активність?
— У мене були продуктивні консультації з міністром закордонних справ. У пана Порошенка я побачив позитивний європейський підхід. У Києва є сильне розуміння важливості Придністровського врегулювання. Київ є стратегічним партнером у цьому процесі. Ми продовжуємо ці консультації незалежно від політичного календаря в Україні. Ми впевнені, що в українській зовнішній політиці щодо Молдови та придністровського врегулювання домінує безперервність.
Разом із тим, я хотів би відзначити два важливі моменти. По-перше, звичайно, вирішення всіх відкритих питань між Києвом і Кишиневом теж позитивно впливає на придністровське врегулювання. По-друге, підходи Євросоюзу й України постійно потрібно координувати. Тому такі консультації мають проводитися досить часто.
— А як ви оцінюєте діалог між Києвом і Кишиневом щодо придністровського врегулювання?
— У Кишиневі нова влада, і я гадаю, що зараз оновлюються консультації, інтенсифікується політичний діалог. У мене є велика надія, що сторонам удасться успішно вирішити відкриті питання та привести двосторонні відносини на вищий рівень. Нещодавня зустріч між двома прем’єр-міністрами є позитивним знаком нового імпульсу у співпраці між обома країнами. І Україна, і Молдова намагаються поглибити європейську інтеграцію. Тому в їхніх інтересах мати міцні відносини. Крім того, вони можуть дуже успішно показати, що в двосторонніх справах дуже важливим є європейський стиль стосунків. Оскільки це може створити добре враження для політиків у Євросоюзі та вплинути позитивно на темпи євроінтеграції обох країн.
Український бізнес уже робить багато для розвитку відносин між Україною та Молдовою. Але ще більше може бути зроблено. Уряди повинні зіграти певну роль, аби піднести рівень ділових стосунків.
— Пане Мижей, можливо ви хочете від імені ЄС передати якийсь меседж українській владі?
— У мене немає повноважень щодо України. Разом із тим, я є другом вашої країни. У мене є надія, що ви переборете і економічну кризу, і політичні виклики. А як представник Євросоюзу по Молдові я приділяю особливу увагу тому, щоб двосторонні відносини між Україною та Молдовою постійно розвивалися.
