Карденові — орден, собі — гірку пігулку...

Слова Леоніда Кучми в Парижі — «Україна зустріла повну підтримку щодо свого майбутнього» — і заява Європейської комісії, зроблена напередодні, під час візиту українського Президента до Брюсселя: «Європейський Союз не готовий обговорювати питання про членство України» є не просто суперечністю. Це — констатація того факту, що в друзі (члени клубу) не напрошуються. Ними стають.

З українсько-європейською дружбою щось стане ясно ще не скоро. З українсько- французькою — простіше. Принаймні про неї говорять якісь слова на офіційних зустрічах і принаймні є друзі — якщо й не в державному смислі, то — на людському рівні. Як, приміром, П'єр Карден, один із дуже небагатьох представників західного світу, який не побоявся побувати в Чорнобилі після катастрофи та який, без зайвих слів, виділив гроші на будинки для потерпілих чорнобильців. І який нещодавно виділив приміщення для проведення українських днів у Франції. Це, мабуть, не «от кутюр на аренах міжнародної дипломатії», як це сказав Кучма, нагороджуючи Кардена відзнакою «За заслуги». Це — людяність. До дружби між країнами не просто далеко, її ніколи не буде, як показала французько-британська «яловича війна». Дружба між промисловцями, підприємцями, банкірами — коли йдеться про спільну вигоду — начебто більш реальна річ. Звичайно, якщо організований для цього «українсько- французький діалог», дійсно буде таким. Про нього йшла мова ще під час торішнього візиту президента Франції Жака Ширака до України. Про «діалог» проголошено зараз, його з французького боку очолить дуже жорсткий керівник — голова національного банку Франції Жан-Клод Тріше. Вочевиднь, «діалог» розпочнеться в Києві з січня-лютого цього року. Поки що в МЕДЕФ — французькому аналогу УСПП — кажуть, що задоволені вже тим, що нарешті розв'язано конфлікт між гігантом індустрії будматеріалів «Лафарж» та українською стороною з приводу Миколаївського цементного заводу. Якщо після цього у французького капіталу з'явиться інтерес до України, в нас — повага до усталених правил гри, а в усіх разом — готовність перестати займатися словоблуддям і перейти нарешті до конкретних справ — вже буде непогано.

Поки що навіть ті, хто цілком непогано ставиться до нашої країни — а таких на Заході зовсім небагато — констатують, що й режим в Україні важко визнати демократичним («Файненшнл Таймс»), і слова керівництва України про стратегічність європейського вибору держави суперечать існуючій моделі її розвитку без жодних справжніх реформ («Монд»).

Вочевидь, Україна, яка існувала досі, непотрібна ні ЄС, ні Франції — одній з його найважливіших складових, ні самій Україні. І цілком очевидно, що Україна не входить до планів розширення ЄС з багатьох причин. Це — й «російський фактор», і повна невизначеність самого Євросоюзу щодо свого майбутнього (ЄС напередодні свого розширення не став справжнім союзом, зате опинився на порозі глибокої кризи). Це — й психологічні чинники, не кажучи вже про те, що сама Україна не викликає оптимістичних настроїв найперше серед своїх громадян.

Нагадаємо також, що Україна надзвичайно залежна від політики Москви та Вашингтона, від фінансових ін'єкцій МВФ. Їхнє поновлення є важливою темою переговорів Кучми у Вашингтоні. А прохачів ніде й ніколи не поважали.

Народна дипломатія у виконанні П'єра Кардена — це дуже добре й дуже важливо. Але найкращим аргументом на користь визнання України як гідної запрошення до свого клубу може бути лише дійсно гідна себе, сильна, незалежна Україна. Тільки тоді врахують її аргументи й щодо закриття Чорнобиля, і щодо спільних аерокосмічних проектів, і багато чого іншого.

Париж

ДО РЕЧІ

«Україна не змогла виконати головні умови входження до Євросоюзу: побудувати здорову демократію і створити ринкову економіку. Економічні реформи тут надто уповільнені, а корупція розвивається рекордними темпами», — пише впливова британська газета «Файненшл Таймс».

При цьому Захід побачив нещодавні президентські вибори в Україні як іще одне свідчення віддаленості країни від цивілізованого світу. Як повідомляє ЦЖД, багато експертів усе ж застерігають Євросоюз від надто радикальних кроків щодо Києва. На Заході ніхто не ставить під сумнів головне достоїнство нинішньої України — її неординарне місце на географічному атласі.

«Європейський Союз розривається між небажанням приголубити таку велику й бідну країну та страхом, що вона потрапить до рук Росії», — повідомляє «Файненшнл Таймс».

ЦИТАТА «Дня»

— Чи може Україна приєднатися до союзу між Росією та Білоруссю?

— Ми не граємось у такі ігри. Це суверенне право російського і білоруського народів об'єднуватися. Але я вважаю, що Росія зазнає величезних збитків через цей союз. Україна зайнята будівництвом незалежної та демократичної держави. Ми не маємо наміру сходити з обраного шляху.

— Яка ваша стратегія?

— Інтеграція в Європу, в Європейський Союз. Ми знаємо, що шлях буде довгим. Але для нас важливо почути сигнал, бо стукати в зачинені двері — означає втрату перспективи. На порядок денний України постали питання прискорення економічних реформ радикальним чином, щоб мати можливість вести більш грунтовні переговори щодо нашої інтеграції.

— Ви вже п'ять років ведете мову про реформи...

— Не можна говорити, що ми нічого не зробили за п'ять років. Більше половини валового внутрішнього продукту дає приватний сектор. Я ж починав з нуля. Коли я приступив до виконання своїх обов'язків, інфляція становила 10700 відсотків, ВВП скоротився на 23 відсотки і купоно-карбованець тоді знецінився. Не кажучи вже про проблеми, які мали із Росією, Польщею, Румунією. І ми навели порядок цивілізованим шляхом. Але, звісно, не можна бути задоволеним усім. Упродовж усіх років наш парламент виступав проти реформ.

(З інтерв'ю Президента України Леоніда Кучми французькій газеті «Монд», надрукованого 8 грудня)