Карл XVI Густав: монархія — це торгова марка Швеції

Початок на 1-й стор.

Моє гасло — «для Швеції — в ногу з часом», я наголошую на відкритості й намагаюся бути настільки сучасним, наскільки взагалі це можливо й прийнятно. Я намагаюся спостерігати за розвитком суспільства. Бути королем — означає, що я маю бути дуже чутливим, вчасно реагувати на обставини. Ви знаєте, що в Швеції — відкрите суспільство, в газетах обговорюється все. Вони часто критикують мене, часто критикують монархію.

Взагалі кожна країна мусить мати свою торгову марку. Монархія — це торгова марка Швеції. І ви знаєте, за що виступає монархія — для розвитку суспільства, для захисту традицій.

— Чи не вважаєте Ви, Ваша Величносте, що тоді розмови про відродження Російської імперії як монархії мають сенс?

— Це дуже складне й велике запитання. Мені важко на нього відповісти.

— Що для Вас, Ваша Величносте, значить історія відносин між нашими двома народами? Про що Ви будете говорити з українським Президентом? Чи знайомі Ви із шляхом, яким іде Україна?

— Коли я вперше був у Києві, я побував у старовинній церкві, в якій було зображення однієї з шведських принцес, яка вийшла заміж за київського князя. Я був щиро здивований тим, що такі зв’язки були ще тоді, в X столітті. Було ще багато чого. Але я думаю, люди в Швеції про це знають дуже мало, тому що це все було дуже давно. Я сподіваюся, що після візиту Президента України це трохи зміниться. Я маю щасливу нагоду поговорити з ним про перетворення у вашій країні. З того, що я чую й читаю, я знаю, що у вас відбувається позитивний процес демократичної трансформації. Це, звичайно, дуже важкий перехід, тому що це — створення нової системи. Насправді кожен має зрозуміти, що таке демократія, які вона надає права і якої вимагає відповідальності. Часто над цим спочатку не замислюються.

— Ваша активна діяльність на захист довкілля — це хобі, покликання чи констатація того, що справді існує величезна екологічна небезпека?

— Хочу сказати, що я — оптиміст. Проте якщо ми всі не будемо опікуватися проблемами захисту довкілля, якщо не будемо достатньо уважними та обережними, якщо не діятимемо рішуче — труднощі для майбутніх поколінь будуть неминучими. Але майбутнє прийде з очищенням — якщо тепер застосувати для цього всі новітні технології, всі знання, які поширюються світом. Кожний має бути свідомий цього. Я оптиміст ще й тому, що коли все починалося, в 70-х, ніхто, особливо в країнах, які розвиваються, над проблемами екології не замислювався. Нині ж по це говорить кожен. Звісно, потрібно перш за все виробляти максимально «чисту» продукцію, випускати холодильники без фреону тощо.

— Ваші заняття спортом, про які так багато пишуть газети, Ваша Величносте, допомагають виконувати Вам монарші обов’язки? Чи це просто хобі?

— Я вже не настільки спортивний, як було раніше. Але й досі регулярно займаюся спортом, зокрема лижами, кілька разів на тиждень. Спорт — це, звичайно, хобі. Але воно допомагає стояти на ногах, завершувати все розпочате. І спорт — також чудова розвага, яка надає людям можливість поспілкуватися, зібратися разом. Люди люблять футбол, теніс, лижі. Тому в мене дуже багато контактів саме через спорт. Звичайно, спорт — чудова річ і для здоров’я.

— Ваша дочка Вікторія успадкує шведський трон. А які професії обрали інші Ваші діти?

— Чесно — я не знаю. Вони всі нині ще навчаються, і їхні уподобання можуть змінюватися, як тільки вони вивчать щось нове. Нехай спочатку вони складуть іспити, потім уже можна буде говорити про їхній вибір. Що стосується, наприклад, мого сина Карла-Філіппа, то навесні він закінчить школу й піде служити до армії.

— У якій країні вони навчаються? Чи можна про Ваших дітей сказати, що вони надають перевагу комп’ютерові над книжками?

— Не в Америці. Що стосується комп’ютера, то мої діти, звісно, мають оволодіти ним під час навчання. Але вони ставляться до нього практично і не надто ним захоплюються.

— Чи готуєте Ви, Ваша Величносте, принцесу Вікторію до успадкування трону?

— Ні, я так би не сказав. Просто, як за старою сільською традицією, коли ви хочете щось зробити, — то дивитеся, як роблять ваші батько й мати. Вікторія просто спостерігає за тим, як поводимося ми під час виконання офіційних функцій, і, певно, поводитиметься так само. Але спершу їй теж потрібно закінчити навчання в університеті.