«Хвороби» Кремля не відпустили російського прем'єра до Києва

Те, що візити відкладаються, — це ще символічніше, ніж те, що вони відбуваються, сказав у коментарі «Дню» перший заступник директора Інституту українсько-російських відносин Анатолій ГУЦАЛ . На його думку, однієї з причин чергового перенесення візиту Примакова могло стати те, що російському прем'єру було б політично важко спілкуватися з українським керівництвом з урахуванням того, що сталося на саміті НАТО в Вашингтоні. Адже, по суті справи, саме лінія Примакова останніми днями зазнала поразки.

Але основною причиною перенесення візиту напевно стали російські внутрішні проблеми. Сьогодні в Росії йде могутній пресинг проти Примакова. Створюється чергове напруження ситуації, навколо нього створюється інформаційний вакуум, його не показують по телебаченню, а тон коментарів Кремля по відношенню до Примакова — негативний. Здається, що, не маючи нормальних претензій до людини, Кремль намагається перенести на нього свої проблеми (зокрема, зі здоров'ям). Поруч із Примаковим в урегулюванні югославської кризи поставлено Черномирдіна, фігура котрого активно підтримується Заходом.

Україна при цьому опинилася осторонь, тому чергове перенесення візиту прем'єр-міністра Росії прямо відбитися на нас не повинно. Однак це абсолютно не означає, що дві країни не мають проблем, які треба розв'язувати.

1. Візит Примакова означав би для нас те, що він готовий говорити з нами, зацікавлений у цьому і нам є про що домовлятися. Примаков — наймогутніша реально діюча політична постать, вплив якої в Росії відчувається й у центрі, й у регіонах. З його приходом посилилися державні засади в російській політиці. На фоні війни в Югославії ця тенденція, безумовно, помітна. Сам Примаков реально втілює саме ці засади. У нього шукають підтримки політичні лідери й їхні структури, особливо напередодні парламентських і президентських виборів.

2. З початком балканської війни, вже поза нашим бажанням, Україна фактично перетворюється на буфер між Заходом і Сходом. Нині проблема полягає в тому, чи є цей стан стійким. Поки ще економіка й політика розвиваються в двох паралельних світах (що слабко перетинаються), це є певним шансом для нас, який полягає в тому, щоб розділити політичні контакти з Заходом, розвивати їх з Центральною Європою й одночасно розвивати економічні відносини з Росією.

3. У відносинах з Росією Україна може розраховувати на активізацію економічних зв'язків, зокрема, це обумовлюється і складними відносинами Росії з Заходом. Реальними перспективами в інвестиційній сфері є можливість приєднання України до організації проектів «Голубий потік», участь українських виробників і підприємців у видобутку нафти й природного газу в Росії, участь російських інвесторів у розв'язанні продовольчої проблеми Росії за рахунок активних інвестицій в український агросектор. Актуальними залишаються проблеми співпраці в паливно-енергетичній галузі, про реалізацію міждержавної програми економічної співпраці в розвитку військово- технічного співробітництва, в тому числі й спільна робота на зовнішніх ринках з пріоритетних для наших країн напрямків, таких, як літакобудівна, аерокосмічна промисловість, розробка спільних проектів ремонту й модернізації військової техніки і в питаннях форсування роботи транснаціональних фінансово-промислових груп, в тому числі і в оборонно-промисловому комплексі.

4. Політичні відносини між нашими країнами становлять складну й багаторівневу проблему. Примаков — реаліст, він розуміє можливості України. Одночасно він, зі свого боку, потребує підтвердження позитивних результатів реалізації Великого договору. У підтвердженні цього має потребу й українська сторона. Обидві сторони повинні домагатися підтвердження того, що договір реально працює й приносить користь, передусім у відпрацюванні механізмі консультацій у складній вибухонебезпечній міжнародній обстановці.