Хвилі співробітництва у Чорному морі:

Після завершення холодної війни світ став свідком багатьох процесів, що мали вплив глобальних масштабів; вітри змін, що спричинили ці процеси, досі не вщухли, а пошуки глобальної рівноваги не закінчилися. Завдяки глобалізації світ почав зменшуватися, ризик та загрози в певних регіонах почали заповнювати порядок денний усієї міжнародної спільноти, а країни почали усвідомлювати необхідність та важливість міжнародного співробітництва в питанні цієї масштабної та багатосторонньої боротьби.

Туреччина та Україна опинилися в становищі центральних дійових осіб нової міжнародної ситуації. Насправді наші країни зайняли визначне положення в створенні нового порядку, взявши на себе значну відповідальність у питаннях забезпечення мирного та стабільного майбутнього як дві держави, що розташовані в серці Євразійського географічного простору, в регіоні, де найтісніше взаємодіють нові можливості й нові загрози.

Розуміючи це та беручи за основу принцип «Мир на Батьківщині — мир у всьому світі», яким Туреччина керувалася з моменту свого заснування і до цього часу, ми почали вести більш активну та багатогранну зовнішню політику. Основою нашої політики є принципи: «безпека для всіх», «політичний діалог», «взаємна економічна залежність», «культурна гармонія» та «взаємна повага». Ми докладаємо зусиль, щоб вітри змін, які й досі відчуваються після завершення холодної війни, не спричинили нового розділу, а створили інститути, які б об’єднували на основі спільних ідеалів та інтересів. Розуміючи, що створення поясу стабільності та добробуту в нашому найближчому оточенні є основним кроком у досягненні цієї мети, ми робимо рішучі кроки на шляху підтримки регіонального миру та інтеграції.

У рамках цього ми визначили мету: «жодних проблем з сусідами», й намагаємось ефективно використовувати канали найвищого політичного діалогу в нашому регіоні, поглиблювати економічні та торгові відносини й збільшувати культурний взаємовплив. Ми віримо, що конструктивна взаємна економічна залежність зробить голос здорового глузду сильнішим у ситуаціях, де можливі взаєморозуміння та взаємовигода, а також зміцнить добробут та зменшить ризик конфронтації.

У цьому напрямку протягом останніх років були створені подвійні, потрійні та четверні механізми співпраці з багатьма країнами в оточуючих нас регіонах. За допомогою Рад стратегічного співробітництва на вищому рівні, створення яких стало найконструктивнішим кроком серед зазначених механізмів співробітництва, почалося проведення спільних засідань Кабінету Міністрів, було підписано угоди про вільну торгівлю, а шляхом скасування віз нашим кордонам було надано не превентивний, а об’єднавчий характер. У результаті наших зусиль у відносинах із сусідніми та оточуючими країнами було відзначено прогрес, що дає надію не тільки на двосторонньому рівні, а й для регіону в цілому.

У рамках цього з сусідніми країнами розвивалося розуміння та взаємний діалог на усіх рівнях. За короткий час частка цих країн у нашому загальному товарообігу збільшилася з 8% до 30%.

Таким чином, ініціативи регіонального співробітництва, які, як ми віримо, забезпечать вагомий внесок у втілення в життя реального потенціалу нашого регіону та зміцнять довіру між країнами регіону, в цей період набули динаміки та змісту. Наприклад, такі регіональні організації, як Організація чорноморського економічного співробітництва, Організація економічного співробітництва та Процес співробітництва країн Південно-східної Європи, в яких наша країна відіграє провідну роль, зміцнюють свої позиції на основі конкретних проектів, спрямованих на спільну взаємовигоду та створюють міцне відчуття регіональної цілісності.

Крім того, у вирішенні складних питань наша країна бере на себе «полегшуючу» та/або «шукаючу вихід» роль, забезпечуючи сторонам під час виникнення важливих регіональних проблем можливість зустрітися та обговорити ці проблеми. Ми пожинали й пожинаємо плоди такого нашого підходу в багатьох сферах, починаючи від подолання різноманітних політичних кризових ситуацій на Близькому Сході та на Балканах і закінчуючи розвитком відносин між Афганістаном та Пакистаном.

Разом з тим у світлі реалій глобалізації нашого світу Туреччина усвідомлює необхідність зростання своєї позитивної ролі в регіоні ширше на міжнародній арені. Наприклад, активна позиція, яку ми займаємо в міжнародних організаціях на чолі з ООН, наше місце в групі G20, яка є кандидатом на визначення майбутнього глобальної економічної системи, наше провідне місце в Союзі цивілізацій, який забезпечує гармонію і мир між різними культурами та суспільствами, вагомо підкреслює впливову та багатогранну роль, яку ми відіграємо не тільки в регіоні, а й на міжнародні арені.

Природно, що всі наші зусилля набувають значення та сили в співробітництві з нашими партнерами. В рамках цього, повне членство в Європейському Союзі для нашої країни є стратегічною метою і постійним пріоритетом. Членство в ЄС завершить роботу, яку ми ведемо для того, щоб створити нашому народу сучасніші умови життя та забезпечити новий динамізм як регіональній, так і глобальній політиці нашої країни.

З іншого боку, участь нашої країни зробить із Європейського Союзу справжнього гравця глобального масштабу, збільшить економічний динамізм та конкурентоспроможність ЄС, і, що найважливіше, зміцнить м’яку силу та політичну впливовість Союзу в питанні цінностей.

З огляду на міжнародну ситуацію, що наразі сформувалася, а також у рамках зовнішньої політики, яку ми визначили для себе з огляду на цю ситуацію, ми розглядаємо Україну як нашого важливого партнера та бажаємо поглибити наші стосунки з нею в усіх сферах. Для Туреччини та України, які є двома дружніми країнами, поєднаними Чорним морем, здавна притаманні дуже близькі стосунки. Наприклад, під час Визвольної війни, яка змінила долю нашого народу, 2 січня 1922 року в Анкарі з Україною було підписано Угоду про дружбу й братерство. Ця угода займає важливе місце в історії нашої країни як одна з перших міжнародних угод, підписаних Туреччиною, що боролася за незалежність, разом з цим вона визначила для України привілейоване місце в душі нашого народу.

Наша країна стала однією з перших країн, що визнали Україну, яка проголосила про свою незалежність 1 грудня 1991 року, а після встановлення дипломатичних стосунків у лютому 1992 року наші відносини швидко розвивалися шляхом підписання різноманітних угод. Стратегічна рада вищого рівня, формування якої ми завершили з нагоди мого візиту, увінчала усі наші зусилля і створила міцні інституційні рамки для блискучого майбутнього наших відносин.

Сьогодні Туреччина та Україна розвивають свої відносини в багатьох сферах у широкій площині, завдяки своєму економічному потенціалу та стратегічному положенню в питанні транспортування енергетичних ресурсів сприяють економічному розвитку та політичній стабільності в своєму регіоні, а також шляхом тісної співпраці в таких міжнародних організаціях, як ООН, Рада Європи, НАТО та ОБСЄ, роблять внесок у глобальний мир та безпеку.

Близько 20 тис. громадян Туреччини, що проживають в Україні, та близько 4,8 тис. громадян України, що проживають у Туреччині, а також сотні тисяч українських туристів, що відвідують Туреччину кожного року, відіграють роль посланців культури й роблять внесок у розвиток розуміння та взаємодії між нашими народами. Наші громадяни кримськотатарського походження, яких багато проживає в нашій країні, також збагачують людські, історичні та культурні зв’язки між Україною та нашою країною. Таким самим чином наші бізнесмени, що перебувають в Україні, своїми інвестиціями роблять внесок в економіку України та зближують наші країни.

Таким чином, я хочу наголосити на тому, що ми особливо рішуче налаштовані на розвиток економічного співробітництва з Україною. Рівень обсягів зовнішньої торгівлі, який у 2008 року складав 8 млрд. доларів, а в 2010 році через світову економічну кризу скоротився до 4 млрд. доларів, аж ніяк не відображає потенціалу між нашими країнами. Ми можемо збільшити обсяги зовнішньої торгівлі в наступні п’ять років до 25 млрд. доларів, а за 10 років — до 50 млрд. доларів. Важливий внесок у досягнення нашої мети робитиме діяльність, яку буде реалізовано сформованою нами Стратегічною радою найвищого рівня, а також завдяки великій волі, продемонстрованій кожною з двох сторін, у найкоротший час досягти в цьому напрямку прогресу. Подібне значення має й наша співпраця стосовно підписання Угоди щодо вільної торгівлі та встановленням безвізового режиму, реалізація яких забезпечать фундамент для розвитку економічного та торгівельного співробітництва.

Звичайно, для розвитку економічного та торгівельного співробітництва недостатньо тільки зусиль наших урядів. Наші підприємці разом шукають нових шляхів посилення та урізноманітнення співпраці в цих сферах. Я вірю, що моя участь у Турецько-українській діловій раді 25 січня 2011 року, на якій будуть присутні високі державні посадовці, представники уряду, провідних організацій приватного сектору та підприємці, матиме велике значення. Ми продовжуємо підтримувати діяльність Ради.

Я впевнений, що разом ми можемо ще багато чого зробити задля зміцнення миру, безпеки та добробуту в Чорноморського регіоні, який нас поєднує. У зв’язку з цим я посилаюсь на співробітництво між нашими країнами, яке вже близько 20 років ми здійснюємо в рамках Організації чорноморського економічного співробітництва, а також співпрацю в Спільній групі військово-морського співробітництва в Чорному морі (BLACKSEAFOR).

Таким чином, Україна та Туреччина є двома дружніми країнами, які мають спільні цінності та інтереси в цьому стратегічному регіоні, якому притаманне критично важливе значення в сформованій структурі нового світу. Наша співпраця, що стрімко розвивається, матиме позитивний вплив не лише на наші країни, а й на весь регіон та поєднає позитивний потенціал. З цієї точки зору, Туреччина бачить Україну одним з найважливіших партнерів у горизонті своєї зовнішньої політики, та є рішучою в своїх прагненнях розвивати наші стосунки в усіх сферах. Я вірю, що мій візит надасть можливості втілити цю спільну волю, яка, як я знаю, є обопільною.