Коаліція за п’ять хвилин до війни
Вашингтон переконує, що тут не йдеться про односторонні дії. Більше того, держсекретар США Колін Пауелл учора повідомив, що існує коаліція за негайне роззброєння Іраку, до якої входить понад сорок країн. У цьому списку, наданому Посольством США в Україні, — Австралія, Азербайджан, Албанія, Афганістан, Велика Британія, Грузія, Данія, Еритрея, Естонія, Ефіопія, Ісландія, Іспанія, Італія, Колумбія, Латвія, Литва, Македонія, Нідерланди, Нікарагуа, Південна Корея, Польща, Румунія, Сальвадор, Словаччина, Туреччина, Угорщина, Узбекистан, Філіппіни, Чехія, Японія. Крім цих тридцяти, за словами Пауелла, існує ще більше п’ятнадцяти, які співпрацюють iз США і з коаліцією, або надають захисні сили на випадок, якщо Саддам вдасться до застосування зброї масового знищення. Виходячи з такої аргументації, очевидно, що Україна у разі направлення свого РХБ-батальйону до Кувейту може цілком зарахувати себе до згаданої коаліції.
Чи є підставою для війни проти іншої держави створення коаліції? Навіть США погоджуються, що цього недостатньо. А тому у Вашингтоні посилаються на ухвалені раніше Радою Безпеки ООН резолюції. Так американці звертають увагу, що перед війною у Перській затоці 1991 року Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 678, яка надала право використати «усі необхідні засоби» для виконання Резолюції 660, що вимагала від Іраку залишити Кувейт. Наприкінці війни у Затоці, нагадують у США, РБ ООН наклала на Багдад зобов’язання, що стосувалися зброї масового враження, як умову припинення вогню. Оскільки Ірак порушив ці зобов’язання, гадають у Вашингтоні, то зникла й основа для припинення вогню. Крім того, у Штатах посилаються на останню резолюцію РБ ООН щодо Іраку 1441, в якій Ірак попереджали про «серйозні наслідки» в результаті продовження порушень взятих зобов’язань. Дипломатія — річ тонка й доволі відносна: що одні можуть прочитати як «можна», то інші — «заборонено». Навряд чи варто розгортати широку дискусію, чіплятися за слова в резолюції. Тим більше, що цілі насправді визначено. Вашингтон вже чесно визнав, що бажає повалити режим Саддама Хусейна і зайняти територію Іраку.
Учора американські війська, розміщені в Кувейті, активно пересувалися до кордону з Іраком. Заступник командувача американськими військами генерал Джон Кін дав зрозуміти, що за бомбуваннями, з яких розпочнеться операція, майже одразу послідує атака з використанням сухопутних військ. Дещо завадити воєнній кампанії може піщана буря, яка піднялася в регіоні. Як повідомляли інформагентства, видимість була обмежена буквально кількома метрами. Нагадаємо, що квітень в регіоні Перської затоки — пора значного потепління, через що американці воліли не затягувати початок війни. Очевидно, що Пентагон робить ставку на проведення кампанії у найкоротші строки. В іншому разі американська армія може зазнати неочікуваних втрат. Що буде, коли Саддам все ж погодиться залишити країну? Питання насправді доволі гіпотетичне, оскільки на всіх рівнях в Іраку учора заявляли, що ультиматум США не буде виконано за жодних обставин. Тим часом, прес-секретар Білого дому Арі Флейшер повiдомив, що війська антитерористичної коаліції будуть введені в Ірак, навіть якщо лідер цієї країни відправиться у вигнання. Фактично на вчорашній день підкоритися збройним силам командування США погодилися тільки угруповання іракської опозиції на півночі країни — тобто курди. Після введення військ Вашингтону доведеться вирішувати не менш важливі питання, аніж початок війни: хто керуватиме країною, хто фінансуватиме відбудову країни, хто гарантуватиме її цілісність... Ланцюг питань можна було б продовжити. Однак деякі країни учора не полишали надії урегулювати якимось чином питання. На спеціальне засідання РБ ООН зібралися міністри закордонних справ Росії, Китаю, Франції, Німеччини. Предметом обговорення стали останній ультиматум американців, а також проблема майбутнього Іраку. На зустріч, до речі, не з’явився державний секретар США Колін Пауелл. Учора, мiж iншим, з’явилася цiкава статистика: кількість людей, які прихильно ставляться до США, за останній час впало в Польщі з 79% до 50%, в Італії з 70% до 34%, в Іспанії — до 14%. У Великій Британії, яка вважається найближчим союзником США, популярність Штатів зменшилася з 75% до 48%.
