Комісар погарячкував?

Виголосив таку «доленосну» заяву Ферхойген під час Європейського економічного саміту, який відбувся на початку тижня в австрійському місті Зальцбурзі. Його слова одразу ж розтиражувала вся найвпливовіша преса світу. «Файненшл Таймс» розмістила матеріал на своїх шпальтах під назвою «Сподівання Києва отримати членство в ЄС перекреслені». «Волл Стрит Джорнел», аргументуючи малоймовірність вступу України до Євросоюзу, дійшла до того, що порівняла Україну iз Сербією. Щоправда, першим до цього додумався все той же Ферхойген. Зокрема, він наголосив: «Громадяни ЄС неготові до вступу нинішніх країн-кандидатів. Зрозуміло, що так само вони не готові до входження в ЄС Туреччини, але ще менше вони готові для прийняття України або Сербії». При цьому ніхто не звернув уваги на те, чи можна сприймати всерйоз слова людини з чиновницькою посадою. Ніхто не звернув уваги, що Ферхойген не має повноважень виголошувати офіційну думку ЄС. Президент Європейської Комісії Романо Проді такого собі не дозволяв і не міг дозволити! Тим більше не могли собі дозволити цього ті, хто реально вирішує бути якійсь державі членом в ЄС чи не бути. Йдеться про лідерів 15 європейських країн, які входять до Союзу. А саме вони до України ставляться здебільшого не так, як того, можливо, хотілося б Ферхойгену. За останній рік пообіцяли підтримати асоційоване членство України в ЄС — лідери або глави зовнішньополітичних відомств Німеччини, Італії, Греції, Великої Британії. Під час двосторонніх зустрічей Президента України Леоніда Кучми в Зальцбурзі австрійський лідер Томас Клестиль заявив, що розширення ЄС не повинно закінчуватися наступною хвилею (2004 року). Цим самим дано чіткий сигнал: Україна повинна бути в Євросоюзі. Фінський президент Тар’я Халонен заявила, що Хельсинки підтримуватимуть «будь-які ініціативи України щодо євроінтеграції». Чи мав право Гюнтер Ферхойген заявляти, що європейські лідери, говорячи так, чинять «абсолютно неправильно»? Запитання зустрічне: чи «абсолютно правильно» чинив Ферхойген, критикуючи європейських керівників, і чи мав він на це «абсолютно» якісь підстави?

«Відвертість» Ферхойгена була викликана досить пристрасним виступом українського Президента. Ключові пасажі українського лідера: Євросоюз не буде повноцінним, якщо до нього не увійдуть усі країни європейського континенту; Київ не підтримує ідею Брюсселя про підписання так званої «сусідської угоди»; Україна йде до ЄС не з протягнутою рукою. До Леоніда Кучми можна ставитися по-різному. Проте в його виступі не було жодного зайвого слова. Була критика. Але — по ділу. Були аргументи. І — неголослівні. Деякі західні джерела зауважили, що Президент поводив себе під час виступу невідповідно до ситуації у власній країні. Мовляв, він посміхався у той час, як в Україні відбувалися багатотисячні демонстрації... Право прокоментувати доцільність такого закиду залишаємо за нашими читачами. Як очевидець, можу тільки повідомити, що під час виступу на саміті про розширення Євросоюзу Президент України був цілком серйозним, і заявив: «Європа мовчазно погоджується на існування величезної за масштабами «сірої зони» поблизу власних майбутніх кордонів, фактично узаконює створені самим Євросоюзом нові розподільчі лінії на континенті».

Саме після цього Ферхойген взявся за критику українських європерспектив. За коментарями «гарячкування» європейського комісара «День» звернувся до представників української делегації, які брали участь у Зальцбурзькому форумі. Радник Президента Анатолій Гальчинський підкреслив, що Ферхойген «не уповноважений робити подібні заяви, він не політичний діяч, а чиновник. Для чиновника це неприпустимо». Більш дипломатично відповів «Дню» держсекретар із європейської інтеграції при МЗС України Олександр Чалий: «Персонально для мене він нічого нового не сказав. Ми знаємо про його позицію... На мій погляд, іде процес дискусій усередині ЄС. Існують різні думки щодо розширення. Одну з них представив Ферхойген. Але є також європейські діячі, які вважають, що Україні повинні дати європейський шанс уже сьогодні».

Бути Україні з таким шансом чи не бути? У будь-якому випадку — вирішувати самій Україні. Реальними справами, докорінними змінами з докорінним поліпшенням ситуації в країні. Ферхойген — не перший, він же — й не останній. Між тим зовсім не факт, що Україна, досягнувши необхідних європейських стандартів, так само хотітиме приєднатися до гонористого ЄС. Де працюють гарячкові комісари...