Косово: кінець примирення?
Албанці навідріз відмовлялися повертати сербам вісьмох захоплених вояків, вимагаючи підписання угоди, яка б, за повідомленням АП, передбачала б звільнення «і мирних жителів, і військових». І мало не вперше від початку військового конфлікту в Косово і місія ОБСЄ, і західні медіа одностайно звинуватили в нагнітанні напруження саме албанців. Генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана в останньому виступі рішуче вимагав від албанців припинити провокації, водночас жадаючи від сербів відведення збройних сил. Про підготовку ракетних ударів по сербах, чим донедавна погрожував Белграду Вашингтон, не йдеться.
Видається, що зараз і Белград, і лідери косовських албанців як ніколи далекі від початку переговорів про майбутнє провінції — причому не завжди через вже мало не легендарну непоступливість Слободана Мілошевича. Практично всі лідери косовських албанців виступають вже не за широку автономію в складі Югославії, а за приєднання до Албанії. Обраний косовським президентом Ібрагім Ругова, один із найбільш поміркованих косовських політиків, схоже, взагалі не контролює ситуацію в області. Не лише Мілошевич, а й опозиція нинішній югославській владі ніколи не погодиться навіть з обговоренням можливості втрати Сербією Косова — бо саме звідси розпочиналася сербська історія. І цілком можливо, що серби вже морально готові перетерпіти нову міжнародну блокаду.
Мілошевичу ж не звикати до міжнародного тиску, тим більше, що в очах позбавленого об’єктивної інформації пересічного серба він — герой, бо твердо протистоїть ворожому Заходу. І посилення тиску на Белград зараз лише збільшить його підтримку населенням. Аргументів, які б визнали войовничі албанські польові командири, особливо після каральних акцій сербів, в Заходу, схоже, просто немає. Нові військові акції з обох сторін, які не зможуть зупинити беззбройні спостерігачі ООН, а отже, тривала нестабільність на Балканах зараз видаються найбільш вірогідними. Тож Україні слід готуватися до можливих втрат від нових міжнародних санкцій. І вже зараз стає зрозумілим, що західна, передусім, американська політика на Балканах мала чималі прорахунки, за які доведеться платити іншим.
