Костянтин МОРОЗОВ: Без інформаційної роботи ніхто не матиме з нами справи
Про мету візиту генсека НАТО до України, про нинішні відносини між Києвом і штаб-квартирою у Брюсселі, про термiни приєднання до Альянсу — в інтерв’ю з послом із особливих доручень МЗС України, першим міністром оборони Костянтином МОРОЗОВИМ.
— Який порядок денний візиту керівництва НАТО до України? Які сподівання Київ пов’язує з перебуванням генсека Альянсу Яапа де Хоопа Схеффера?
— Засідання Північноатлантичної ради (ПАР) — традиційний захід, однак в Україні він проводиться (уже втретє) як виняток. Це — дуже серйозний захід, під час якого відбудеться обмін поглядами стосовно стану співробітництва України з НАТО у світлі Інтенсифікованого діалогу. Він не дарма має назву «інтенсифікованого». Адже йдеться про відносини з країною, яка визначилася щодо набуття членства в НАТО в осяжний період. Невдовзі ми сподіваємося перейти до вищого формату відносин із Альянсом, приєднавшись до Плану дій із набуття членства. Під час засідання Комісії Україна—НАТО в Києві буде, зокрема, розглянуто питання з приводу практичного наповнення цього документа. Важливою частиною програми візиту делегації Альянсу до України стане прийняття завтра Президентом Віктором Ющенком генерального секретаря НАТО, яке передуватиме спільній зустрічі членів Ради національної безпеки і оборони України з Північноатлантичною Радою НАТО. Також групи представників ПАР НАТО відвідають Донецьк, Одесу та Харків.
— Чи не жорстоко кидати іноземців на «передову» інформаційної роботи з населенням, яку мали б виконувати передусім українці?
— Це ініціатива НАТО. Наші інтереси в цьому плані збігаються. Ми також зацікавлені проводити подібні заходи саме в тих регіонах, де, за нашими оцінками, населення найменше поінформоване. Жоден із цих заходів не спрямований на насадження якоїсь інформації. У НАТО, в принципі, не може йтися по подібні методи, оскільки Альянс — винятково демократична організація.
— Можна сподіватися, що інформаційна робота в Україні щодо переваг НАТО активізується після візиту генсека Альянсу? Чи все- таки на заваді знову стануть вибори?
— Вибори — це безкінечний процес. Кожні два роки вони відбуватимуться. Невже увесь час політики «ховатимуться» за ними? Політик повинен іти на вибори з переконаннями. Не потрібно їх приховувати. Виборці вже побачать — політик виголошує популістські гасла чи глибокі переконання, базовані на значних обсягах інформації. Чим щирішими будуть політики на виборах, чим більше відбуватиметься аргументованих дискусій, тим менше існуватиме старих стереотипів і тим менше доведеться політикам у майбутньому остерігатися натовської тематики. Інтеграція до НАТО — незворотній процес. Іншого шляху для України забезпечити власну безпеку не існує. Самотужки побудувати оборонну організацію, в цілому систему безпеки на відповідному рівні неможливо. Чим раніше ми почнемо відкрито про це говорити з нашим народом, тим скоріше ми сформуємо загальнонаціональний консенсус у цьому плані. Це надзвичайно важлива робота. Не випадково, що ще в 2003 році затверджено три державні програми з інформування громадськості — з питань євроінтеграції, з євроатлантичної інтеграції та з питань підготовки фахівців у цій галузі. Але, на жаль, досі ці програми не працюють ефективно.
Чи будуть зміни після візиту пана Схеффера? Можливо, щось і зміниться. Хоч як добре ми виконали всі плани та програми, за відсутності підтримки громадянами інтеграційної політики навряд чи щось вдасться зробити. Ніхто не матиме з нами справу.
Позаблоковий статус був надзвичайно вигідним політичним досягненням у перші роки незалежності України, оскільки він надав час для вивчення ситуації. Сьогодні він вичерпав своє значення. Із урахуванням того, що механізм колективної оборони є більш ефективним, аніж нейтральний статус, Україна повинна обирати — або НАТО, або Організація договору з колективної безпеки на чолі з Росією. Для прийняття рішення треба проаналізувати всю інформацію, порівняти критерії, необхідні для вступу до Альянсу і до ОДКБ. Членство в НАТО передбачає досягнення високих показників у найважливіших сферах державного устрою — це й політичні, й економічні, й суто військові критерії. На всіх цих напрямах має бути розгорнута величезна робота для структурної перебудови. Сам поступ держави на шляху досягнення критеріїв є величезною нагодою сприяти загальнодержавному розвитку. А в ОДКБ? Немає таких вимог, а значить не буде й реального розвитку...
— У розмові з «Днем» один компетентний український дипломат заявив, що Україна стане членом НАТО в 2008 році. Чи справді в коридорах МЗС обговорюється ця дата? І наскільки реально приєднатися до Альянсу через три роки?
— Я підтримую такий погляд. Реальний шанс набути повноправного членства в 2008 році існує. Але це може відбутися за дуже серйозних умов — саме за наявності широкомасштабної інформаційної роботи, про яку ми щойно говорили. Під час проходження необхідних процедур приєднання (від прийняття ПДЧ до переговорів про приєднання до НАТО), уряд повинен паралельно проводити роз’яснювальну роботу з громадськістю. Ця робота має відбутися на багатьох напрямах. І з пересічними громадянами, і з членами парламенту, уряду, місцевої влади... Вона має проводитися й у Росії, оскільки існує взаємовплив між нашими країнами. Водночас Україна повинна інформувати членів Альянсу щодо проведення інформаційної роботи. Це пов’язано з формуванням консенсусу всередині самого НАТО на підтримку намірів України отримати членство. У НАТО завжди порівнюють рівень виконання наших зобов’язань із рівнем суспільної підтримки. Деякі члени Альянсу з застереженням ставляться до великого розриву між цими показниками, а деякі взагалі виступають проти приєднання України.
— Коли Україна зможе приєднатися до ПДЧ?
— Вважаю, що піврічний період із кінця нинішнього року до середини наступного якраз стане тим термiном, за який ми маємо всі можливості, ми просто зобов’язані зробити все для того, щоб отримати позитивну оцінку з боку НАТО щодо приєднання країни до ПДЧ...
