«Краще померти від радіації, ніж від голоду», — кажуть білоруси
«У день прийому з особистих питань я чую біль цих людей, я бачу їхні сльози, я знаю, як їх лікують, що вони їдять і що на них чекає. Але, на жаль, не тільки в світі, але й у Білорусі багато хто й досі вважає — малі дози радіації нешкідливі», — говорить голова комітету з подолання наслідків від аварії на ЧАЕС Іван Кеник.
У заміському санаторії Ждановичі, створеному спеціально для оздоровлення дітей із постраждалих від аварії районів, члени уряду, депутати намагалися відповісти на запитання журналістів, визнаючи, що вичерпних відповідей, як і раніше, немає. Потерпілими в Білорусі числяться 2 мільйони осіб з 10-мільйонного населення країни, 23% території якої було накрито ядерною хмарою. Точніше окреслити коло жертв «мирного атома» поки що не вдалося. В статистиці смертності немає такої графи.
З упевненістю можна говорити тільки про нову хворобу, яку фахівці називають «чорнобильським раком» — ураження щитовидної залози, головним чином серед дітей зараженої зони. «За тринадцять років після Чорнобиля проведено 1100 операцій на щитовидній залозі, за тринадцять років до Чорнобиля в Білорусі було всього 8 випадків», — сказав перший заступник міністра охорони здоров'я Володимир Ореховський. Міністерство охорони здоров'я констатує — в постраждалих районах патологій вагітності в п'ять разів більше в порівнянні з іншими регіонами Білорусі, випадки безплідності — в 5,5 рази частіші.
Проте люди продовжують жити на землі, позначеній на карті пурпурними плямами, вирощувати худобу, орати поля — для себе й для країни. Причому орний клин після 10-річчя катастрофи почав збільшуватися. У Білорусі допустимі дози радіації вдвічі вищі в порівнянні з сусідніми Росією й Україною. В розвинених країнах допустимих доз немає — все, що вище за нуль, до вживання непридатне. «Ми не можемо ввести такі стандарти, як Росія й Україна. У нас нинішні параметри відстоюють і мінсільгосппрод, і навіть, як не дивно, мінохоронздоров'я», — сказав Кеник.
Нічого дивного немає — виведення з орного обороту чверті площ неможливе для кризової економіки. Нинішнього року, ледве звівши кінці з кінцями через торішній неврожай, президент Білорусі Олександр Лукашенко проголосив курс на цілковите продовольче самозабезпечення.
У переддень 13-ої річниці катастрофи комітет держконтролю — око президента — вніс ініціативу припинити відселення із зони, визнаної небезпечною, згорнути мізерні фінансові дотації постраждалим районам. «Коли виникає проблема на дечому заощадити, це завжди чорнобильська графа», — говорить Кеник.
З 1986 року ще п'ять тисяч осіб померло, не дочекавшись своєї черги на відселення. Навряд чи ця черга зникне за найближчі п'ять років. Час не зняв проблеми Чорнобиля, хоча світ уже встиг про неї забути, Організація Об'єднаних Націй зіткнулася за ці роки з новими проблемами й гуманітарними катастрофами, країни-донори відвернулися від глави Білорусі, політику якого вони вважають недемократичною, й разом — від усієї країни. 1998 року країна отримувала гуманітарну допомогу тільки по лінії громадських організацій і її обсяг впав до $33,5 млн. з $110 млн. 1990 року. За допомоги іноземних спонсорів затишний санаторій Ждановичі для вражених радіацією дітей перероблено з кинутого військового містечка. Діти п'ють вітамінні коктейлі й малюють на асфальті сонце, яке їм тепер не рекомендують лікарі.
«За 24 дні ми на чверть знижуємо рівень радіації в організмі цих дітей, і розуміємо — вони повертаються додому, щоб знову набирати ці дози. Іноді, отримавши аналіз пацієнтів, які перебувають, я розумію — вони приречені», — сказав Григорій Мартинович, директор санаторію.
У Чорнобильській зоні почалися заготівлі врожаю. Місцеві жителі, які щодня мимоволі споживають добавки цезію і стронцію, кажуть: «Краще померти від радіації, ніж від голоду — не так швидко». На імпортні чисті продукти грошей немає. Восени «чорнобильське зерно» змішається з іншим, і вся Білорусь їстиме цей хліб.
Схоже, гасло «краще померти від радіації, ніж від голоду» стає в Білорусі державним. Воно може згодом стати й міждержавним гаслом.
