«Країна висхідної економіки»
Цього тижня в Україні побувала делегація японських бізнесменів, які працюють у Західній Європі. Візит був організований за сприяння Японської організації зовнішньої торгівлі (JETRO) і став логічним продовженням семінару, що відбувся минулого року в Дюссельдорфі. Тоді японським підприємцям розповідали про нашу країну, а тепер вони самі відвідали Закарпаття, Київ і Донецьк, зустрілися з представниками українського уряду та іноземними бізнесменами, що працюють у нашiй країнi. Економіка Японії — друга у світі за потужністю після американської. Iз розширенням Європейського Союзу японські інвестори починають пильніше придивлятися до прилеглих до нього країн, серед них — України. Географічна близькість до ЄС й невисока платня, за яку можна найняти працівників, — чинники, що сприяють залученню японського бізнесу до нашої країни. Про перспективи двостороннього економічного співробітництва й шляхи інтеграції у світову економіку — в інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла Японії в Україні Кіщіро АМАЕ.
— Наскільки важливим є зростання ВВП для привабливості нашої країни в очах японських інвесторів? Які ще чинники слід враховувати?
— Зростання ВВП України з січня по вересень 2004 р. порівняно з минулим роком на 13,4% я сприймаю з великою радістю. Це величезний успіх, один із найвищих показників зростання економіки в Європі. Але водночас потрібна обережність, бо ціни на товари широкого споживання вже підвищуються, зростає інфляція. З початку року ціни на м’ясо збільшилися на 38%! Адже це великі витрати для пенсіонерів і пересічних громадян. Я знаю, що прем’єр-міністр Віктор Янукович оголосив про підвищення пенсій. Це є бажаним для пенсіонерів, але вони вже відчувають, що швидко витратять надбавку через зростання цін, і сподіваються, що економічна політика уряду буде врівноважуючою.
З погляду інвестора потрібно відзначити два чинники. Перший — розширення Євросоюзу. ЄС вже поруч із Західною Україною, інвестиції з боку ЄС, в тому числі з Польщі, у вашу економіку зростають. Щоправда, це відбувається не так швидко, як прогнозувалося. Причина цього — другий чинник: усі інвестори — європейці, японці, американці — вичікують через політичну ситуацію в Україні. Хто стане президентом, якою буде економічна політика нового уряду?..
— Як розвиваються вже існуючі японські інвестиційні проекти в Україні?
— Головний японський інвестиційний проект в Україні — завод «Yazaki» з виробництва автомобільної електропроводки на Закарпатті. Протягом останнього року це підприємство найняло ще близько тисячі місцевих працівників — це нові робочі місця. У Кременчуці японська компанія Japan Tobacco International вклала $60 млн. у завод із виробництва сигарет.
Ще один великий проект з участю Японії в Україні, щоправда, іншого роду — реконструкція аеропорту «Бориспіль». Кредит на суму понад $171 млн. нададуть в рамках допомоги Україні на дуже м’яких умовах: 1,5% на рік, виплата протягом 30 років, причому перші десять років — пільговий період. Протягом найближчого місяця буде укладено урядову угоду про кредит, яку до кінця року має ратифікувати Верховна Рада України. Зараз центральний термінал «Борисполя» в години пік може пропускати 900 чоловік на годину. Поруч iз існуючим терміналом компанія «Аеросвіт» вирішила до кінця 2006 року побудувати свій термінал, який зможе пропускати ще тисячу чоловік. На японський кредит з іншого боку центрального термінала до кінця 2009 року буде побудовано ще один, iз такою самою пропускною здатністю, як і в «Аеросвіта». Сьогодні аеропорт «Бориспіль» за міжнародною шкалою належить до класу нижче категорії «Е». Після спорудження «японського» термінала категорія підніметься до «С». Якщо цей досвід буде успішним, ми готові працювати над здійсненням більших проектів.
Наведу такий приклад. Зараз триває спорудження п’ятикілометрового залізничного тунелю під Босфором. Для цього проекту Туреччина попросила японський уряд виділити подібний кредит майже в мільярд доларів. Це величезна сума. До цього японський уряд вже надав Туреччині єновий кредит на суму $4 млрд. Я хотів би, щоб кредитне співробітництво між Японією й Україною відбувалося так само активно, бо вашій країні треба розвивати інфраструктуру та піклуватися про екологічну стратегію. Ситуація з охороною навколишнього середовища в Україні дуже важка, — це відомо всім, але необхідно щось робити для її покращaння.
— На вашу думку, що, крім політичної невизначеності, заважає активізувати співробітництво України з іноземними партнерами?
— Японія довела, що ми віримо в майбутнє української економіки. Адже кредит не надають тим, хто не може довести, що поверне його протягом 30 років. А японський уряд і приватні фірми високо оцінюють економічні перспективи України. Японське страхове агентство NEXI (Nippon Export and Investment Insurance) здійснює програму урядового страхування бізнесу за кордоном. Воно готове сприяти і японському бізнесу в Україні. Тому ми сподіваємося, що наступного року японські інвестиції у вашу економіку розвиватимуться активніше.
— А як ви оцінюєте шанси інтеграції української економіки з європейською? Як пройти шлях до єдиної Європи швидше, ніж згадана вами Туреччина?
— Я мало знайомий з економічною ситуацією в Туреччині. Але я знаю, що їхній річний дохiд на душу населення — $3,5 тис., а в Україні він минулого року становив $970. Звісно, економіка — це не лише ВВП і рівень доходу на душу населення. Вважаю, ви маєте величезний шанс: успіху України мають сприяти її кордони з країнами ЄС з одного боку і СНД з іншого, а також вихід до моря. Необхідно створювати конкурентоспроможну продукцію, підвищувати технологічний рівень виробництва. Не лише Україна, а й інші країни, в тому числі Туреччина, Росія, Румунія, вкладають інвестиції в системи виробництва, знання, технології.
Саме тому так швидко розвивався Китай. Багато японських компаній організували в Китаї своє виробництво, найняли місцевих працівників, але потім китайці на основі цього досвіду створили власні підприємства. Україна має хорошу базу для розвитку високих технологій — освіту та грамотність ваших фахівців.
А держава повинна допомагати роботі іноземних інвестицій за допомогою вдосконалення податкової політики, створення інфраструктури. У Китаї, Кореї, країнах Південно-Східної Азії створили спеціальні економічні зони. Я їх бачив, вони забезпечені нафто- і газопроводами, електропостачанням, водопостачанням… В Україні я також відвідав так звані спеціальні економічні зони. Але, на жаль, це одна назва. Кажуть, по той бік дороги — спеціальна зона. Запитую, а де ж лінія електропередач? Відповідають, «якщо буде завод, тоді й електрику проведемо, і водопровід збудуємо». Але це вже пізно! Необхідно створити відомство для залучення іноземних капіталів, яке б займалося і спеціальними зонами. Президент України підписав такий указ, але його досі не реалізували.
Нещодавно японський концерн «Тойота» і французький «Пежо» вирішили побудувати величезний завод з виробництва автомобілів у Чехії. Це стане серйозним стимулом для розвитку місцевої економіки. Для реалізації цього проекту чеський уряд створив спеціальну групу з п’яти осіб. Вони три роки їздили до Японії, вели переговори з керівництвом «Тойота». А зараз концерн «Тойота» дивиться на Росію... Ну чому не на Україну? Дуже шкода!
— Згадані вами високі технології стосуються в тому числі оборонної промисловості. Деякі українські політики кажуть, що вступ до НАТО вб’є нашу «оборонку». Можливо, співробітництво із Заходом у сфері високих технологій буде Україні лише на шкоду, й нам варто кооперуватися з Росією, Білоруссю та Казахстаном?
— Важко сказати, я не експерт в оборонній промисловості. Але, наприклад, ваші радари «Кольчуга» мають дуже хорошу якість і при цьому дуже невелику вартість, що робить їх конкурентоспроможними. Я не думаю, що вступ до НАТО може нести загрозу вашій оборонній промисловості. Чому досі український уряд хотів мати зв’язки партнерства з НАТО? Тому, що колишня система оборони потребувала реформування. На мою думку, ця реформа тільки почалася і повинна продовжуватися. І хоч я не знаю, чи буде ваша країна членом НАТО, вважаю, що співробітництво з Альянсом може бути дуже важливим для вашої самооборони.
— Цього літа Україна та Японія підписали довгоочікувану Угоду про технічне співробітництво та грантову допомогу. Які перспективи воно відкриває?
— Я високо оцінюю ефективну роботу вашого уряду з укладення цієї угоди. Переговори почалися минулої весни, вже в червні цього року документ підписали і в липні його ратифікувала Верховна Рада України. Аналогічні переговори з деякими сусідніми з Україною державами Японія веде вже три роки. Зараз, на базі укладеної угоди, ми готуємося до створення Японського центру в КПІ. Через рік зведуть нову будівлю, площею приблизно тисячу квадратних метрів. Ми готові передати для центру японські технології, готові відправити ваших фахівців для навчання в Японії. Причому навчатися у нас можна не лише технологіям, а й японському менеджменту. У вас добре знають американський менеджмент, але в нас його правила інші, і знання їх може бути корисним. І звісно, ми можемо передати наш досвід економічного розвитку, досвід досягнень і помилок. Наприклад, раніше Японія, як і СРСР, не зважала на проблеми охорони навколишнього середовища. Наслідки для нашої природи й наших людей були дуже важкими. Знадобилися величезні суми з бюджету, щоб їх нейтралізувати. Щороку ми запрошуємо українських шахтарів до Японії для вивчення системи безпеки на шахтах. Крім того, ми можемо запропонувати освітні програми з антимонопольних систем, підвищення рентабельності виробництва тощо. Зараз ми з українським міністерством економіки та з питань європейської інтеграції готуємо список тем, які цікавлять вашу країну.
Моя мрія — створити хай-тек коледж при Національному технічному університеті «КПІ». Дев’ять років тому Японія відкрила такий коледж у Польщі. Зараз він щорічно випускає півтори тисячі студентів, 85% випускників знаходять хорошу роботу, в тому числі на японських підприємствах. І відсоток їх працевлаштування вищий, ніж випускників Варшавського університету!
— Ви багато їздите Україною. Що з побаченого за межами Києва вразило вас найбільше?
— Головне враження — доброта українських людей. Що стосується поїздок, то нещодавно я був у Чернігівській області, де в рамках Чорнобильської програми відродження й розвитку Програми розвитку ООН в Україні ми відкрили котельну для загальноосвітньої школи села Пакуль, в якій останні три роки не було опалення. Зараз ми реалізовуємо проект із надання допомоги на суму в $73 тис. фельдшерсько- акушерським пунктам й амбулаторіям 27 сіл у Житомирській області, де проживають понад 8 тис. переселенців із Чорнобильської зони. Я зацікавлений у тому, щоб якнайшвидше передати їм обладнання, бо наближається зима.
— Чи можете навести приклад побаченої вами «української історії успіху»?
— Так, я відзначив би співробітництво керівництва Закарпаття з компанією «Yazaki». Це найбільш вражаючий проект. Якщо місцева влада думає тільки про те, щоб заробити самій, то інвестори довго не затримаються в їхньому регіоні. Але цього разу співробітництво вийшло дуже ефективним. Тільки ось регіональній владі варто ділитися одне з одним досвідом співробітництва з інвесторами. Поки що ніхто не хоче допомагати «конкурентам» iз інших областей. Але такий координацiйний центр мають створити в Києві, і якщо ваш уряд захоче запросити для консультацій японських бізнесменів, ми, звісно, підемо назустріч.
