Кремлю доведеться погоджуватися на всі вимоги Анкари

Українське зовнішньополітичне відомство висловило задоволення у зв'язку з відмовою від проекту газопроводу «Південний потік», яким планувалося поставляти газ в Європу в обхід нашої країни. Про це заявив офіційний представник МЗС Євген Перебийніс.

На перший погляд, надзвичайно дражливий для Києва проект газопроводу в обхід України закритий. У всякому разі, про це в Анкарі сказав Володимир Путін, повторив глава «Газпрому» Олексій Міллер. При цьому російський президент дозволили собі недипломатичний вислів на адресу Болгарії. Відмова від проекту пов'язана «з неконструктивною позицією Єврокомісії». І «якщо вже Болгарія позбавлена можливості поводитися як суверенна держава», то зробити нічого не можна. Виходить, що якщо Болгарія погоджується на прокладення «Південного потоку», то вона суверенна держава, в іншому разу, уже не зовсім суверенна. Про право Софії ухвалювати рішення, виходячи з власних інтересів і міркувань, у Москві якось забувають. Власне Болгарія не перша і, схоже, не остання в подібному підході Кремля.

Болгарія після парламентських виборів і формування нового уряду прем'єра Бойко Борисова не залишала сумнівів, що не хоче продовжувати будівництво спірного газопроводу через заперечення Брюсселя. Софія чітко заявила про необхідність для Москви знайти прийнятне рішення з Єврокомісією. І якщо ЄС зніме свої заперечення, то і газогін можна буде будувати. Проблема в тому, що такого рішення не існує, бо умови будівництва та подальшої експлуатації «Південного потоку» суперечили Третьому енергопакету ЄС. Росія хотіла де прямим тиском, де пряником фінансових преференцій зацікавити європейські країни ігнорувати вимоги згаданого пакета. Дехто погодився, інші вважали за краще не втручатися.

Про те, що Москва може відмовитися від «Південного потоку», ще раніше говорив голова російського Мінекономрозвитку Олексій Улюкаєв. Запущена ним наприкінці листопада пробна куля ніякого ажіотажу не викликала, в європейських столицях її пропустили повз вуха. Ось тоді на найвищому рівні й було зроблено відповідну заяву. Не хочете «Південного потоку», вам же гірше буде. Як одразу стали навперебій розповідати прокремлівські експерти, Європі доведеться шукати нові джерела поставок газу, а Росія розвернеться у протилежний бік. Однак це не зовсім так, правильніше, зовсім не так.

Як відомо, «Південний потік» був від початку проектом політичним з метою тиску на Україну. Тим не менш, у нього була велика комерційно-фінансова складова. Зі зрозумілих причин грошей на прокладку знадобиться багато. Зараз «Газпром» уже вклав у нього понад $ 5 млрд. І це тільки на сухопутній частині по території Росії. Не дивно, що охочих долучитися до такого великого обсягу грошей в оточенні Путіна було хоч відбавляй. Тому боротьба навколо газопроводу йшла дуже жорстка. До того ж реалізація «Південного потоку» затягнулася, й умови для його прокладення істотно змінилися. Грошей в російській скарбниці і у «Газпрому» поменшало, та й рубль, який ще не так давно Путін хотів зробити новою резервною світовою валютою, також зовсім не той, а дуже охлялий.

І тут Москві простягнула руку Туреччина. Не випадково заява Путіна було зроблена під час його офіційного візиту в Анкару. Російський лідер домовився з турецьким президентом, що газогін буде побудований тільки з виходом на територію Туреччини і далі проляже до кордону з Грецією.

Анкара давно хоче стати одним із основних постачальників газу в Європу. Уже здійснюється будівництво газо гону з Азербайджану через турецьку територію в Європу. Два запланованих газо гони будуть перекачувати майже 90 млрд куб. м газу на рік. З них по російській трубі пройде майже 63 млрд куб м, з яких Туреччина буде використовувати для своїх потреб 14 млрд куб м. Одночасно «Газпром» на 6 % знижує вартість газу для своїх турецьких партнерів. Очевидний бонус за лояльність. Туреччина отримує від Росії близько 30 млрд куб. м газу, і зниження ціни на нього стане Москви в $ 700 млн на рік. За нинішнім курсом 37,1 млрд рублів.

З урахуванням того, що морська частина трубопроводу набагато коротша, вартість його повинна бути трохи нижчою. Однак з таким висновком поспішати не слід, оскільки практика показує серйозне підвищення вартості будівництва під час його здійснення. Так буває досить часто, але з російськими фірмами відбувається постійно. Чи то рахувати кошторис не вміють, що малоймовірно, чи то апетит на фінансування збільшується під час будівництва, чи то виділені кошти використовуються не за призначенням. Швидше за все, як одне, так і інше.

Питання не тільки в будівництві, а й в експлуатації газогону. Саме у вартості транзиту. Український транзит для «Газпрому» відносно дешевий. З турецьким вже зараз можна передбачити, що так не буде. Ще одна проблема, яка так чи інакше дасть про себе знати. Анкара завжди наполягала на тому, що вона купує російський газ біля входу на свою територію, а потім вже сама продає його європейським покупцям.

«Газпром» ніколи не погоджувався на таку схему, бо хоче виступати не тільки як постачальник і транспортер газу, але і його продавець в Європі. Однак тут Росії її турецькі партнери будуть серйозно викручувати руки. Або дорогий транзит і відповідна ціна для споживача, або віддавайте весь газ на турецькому березі. Хоча Путіна приймали в Анкарі з усіма почестями, але свого там не проґавлять. І, як у випадку з Китаєм, Росії доведеться погоджуватися на всі турецькі вимоги. Інакше «Південному потоку», чи як він тепер буде називатися, прийде справжній кінець. На останнє Москва піти не може, тому доведеться погоджуватися і ніякого зиску від будівництва газо гону їй не бачити як своїх вух. Навіть дзеркало не допоможе.

А що ж Україна? Здається, що наша радість з приводу так званого закриття «Південного потоку» дещо передчасна. Якщо проект газогону через Туреччину буде здійснений, що дуже ймовірно, то фактичний обхід України відбудеться, тоді транзит газу через нашу територію суттєво зменшиться. Не одразу, але у середньостроковій перспективі. Тому увагу послаблювати не варто. Інтригам Москви ще кінця не видно.