Крок до енергетичної незалежності

Балтійські країни першими вирвалися з радянського ярма, проголосивши незалежність, а точніше її відновлення на початку 1991 року. А позавчора завдяки прибуттю у Клайпеду величезного плавучого терміналу для прийому скрапленого газу ці країни зробили крок до енергетичної незалежності від «Газпрому».

Цей величезний 294-метровий корабель-термінал під назвою «Незалежність» «стане гарантією безпеки для всього регіону, оскільки завдяки ньому три балтійські країни зможуть покривати 90% своїх потреб у газі», — заявила президент Литви Даля Грибаускайте на церемонії у Клайпеді. «Литва знову може пишатися своєю рішучістю, сміливістю і політичною волею. Відтепер ніхто не зможе диктувати нам ціну на газ чи купувати нашу політичну волю», — наголосила вона.

Тим часом прем’єр-міністр Альгірдас Буткявічюс зазначив: «Сьогодні історичний день для Литви. Я радий, що ми першими в Європі побудували термінал для скрапленого газу за такий короткий час».

Відкриття терміналу, яке транслювали наживо по національному телебаченні, вітав комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Еттінгер, назвавши прибуття терміналу важливою подією, яка гарантує безпеку поставок газу в Литву та інші країни Балтії. «Виклики, які постають перед Європою у питаннях безпеки газових поставок, вимагають швидкої відповіді, і Литва продемонструвала, як цього можна досягти», — наголосив він. Держсекретар США Джон Керрі у листі до литовських лідерів назвав відкриття терміналу історичною віхою у енергетичній безпеці балтійських держав і також похвалив їх за «стратегічне бачення».

Корабель, побудований у Південній Кореї, має одразу два призначення: як термінал для прийому газовозів і як сховище для скрапленого газу. Інших можливостей зберігати газ у Литви немає. Де країна купуватиме голубе пальне — поки що залишається комерційною таємницею. Серед варіантів: США, Норвегія та Катар. За оренду судна Литва платитиме норвежцям близько 69 млн доларів на рік. Через десять років Литва зможе судно викупити, однак скільки це буде коштувати, не розголошують.

Нагадаємо, що Литва, попри вступ в ЄС і НАТО 2004 року, була повністю залежна від поставок природного газу з Росії. А відтепер термінал дає можливість Литві з населенням у 3 млн осіб, починаючи з 2015 року, щороку імпортувати до 4 млрд куб. м газу, наприклад, від норвезької Statoil. А це значно більше 2,7 млрд куб. м, які Литва минулого року закупила в Росії, що залишає додаткові можливості для її балтійських сусідів: Латвії та Естонії.

До речі, на цьому Литва не збирається зупинятися. Щоб отримати доступ до газового ринку ЄС, Вільнюс планує також збудувати до 2019 року газопровід до сусідньої Польщі.

«День» звернувся до колишнього уповноваженого президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана СОКОЛОВСЬКОГО з проханням прокоментувати значення для регіону введення терміналу в Литві і пояснити, чому ця країна за досить короткий час фактично домоглася незалежності від «Газпрому».

«ВІДКРИТТЯ ТЕРМІНАЛА В ЛИТВІ — ЦЕ УДАР ПО «ГАЗПРОМУ»

— Я переконаний у тому, що відкриття терміналу в Литві — це удар, насамперед, по «Газпрому» і це реальний крок, який мовчки робили останні п’ять років, аби всю Прибалтику фактично зробити енергетично незалежною. Це — вихід повністю від залежності Росії, принаймні по газу. Тобто Литва показує приклад, як треба працювати. Треба менше говорити, а більше робити і виходити з залежності від «Газпрому».

Багато хто ставить питання, чи це позначиться на фінансовому становищі «Газпрому». Так, трішки позначиться. У цілому Прибалтика отримувала не так багато російського газу, приблизно 3 млрд куб. м, можливо, дещо більше. А у доларовому вимірі це невеликі гроші. Та якщо кожну краплю брати докупи, то це не зовсім добре позначиться на фінансовому стані «Газпрому».

Цей литовський термінал важливий для багатьох країн. Литва будуватиме газопровід до Польщі, щоб диверсифікувати постачання газу, уникнути будь-яких несподіванок з боку інших країн. До речі, поляки також мовчки завершують будівництво терміналу скрапленого газу у Свіноуйсьце і тепер чекають на великий газ.

«ВІД ЕНЕРГОЗАЛЕЖНОСТІ З РОСІЄЮ ТРЕБА ВІДХОДИТИ, ТОДІ БУДУТЬ НОРМАЛЬНІ ВІДНОСИНИ»

— Які висновки треба робити нинішній українській владі у даній ситуації? Адже у нас багато говорили про будівництво терміналу для прийому скрапленого газу, але віз, як кажуть, досі там.

— Умови й підказують, що нам треба якомога скоріше будувати термінал. Не говорити про нього, так як було останні роки. Років чотири говорили, підписували папери, а нічого не робили. Нам треба будувати, але насамперед скорочувати споживання. Тому що як би там не було, на відміну від Польщі чи всіх країн Прибалтики, ми газ добуваємо. І йдеться про 20 млрд куб. м газу. Це немало. А споживаємо ми надто багато. За минулий рік, наприклад, понад 50 млрд куб. м газу. Це чимало. Тобто у нас є куди розвиватися. Наприклад, близька нам за чисельністю, територією та структурою економіки Польща споживає за рік 14—16 млрд куб. м газу, а ми — понад 50 млрд. Це вказує, куди нам треба рухатися, насамперед скорочувати те, що ми самі не видобуваємо. Приходиться це з-під батога робити, але від енергозалежності з Росією треба відходити, тоді будуть нормальні відносини.

Зараз я ніяк не можу зрозуміти, кому вигідно у даній ситуації підсовувати і міністру, і прем’єру, і президенту ідею, що треба обов’язково закупити 5 млрд куб. м газу у Росії. І це при тому, що цього року ми виходимо на 35-37 млрд куб. м. Порівняно з 50 млрд куб. м, можливо, це не так добре, як було. Буде, напевне, холодніше, але ми не замерзнемо при такій кількості газу. Я не бачу, що заставляє нас обов’язково купувати в Росії.

— Ви вважаєте, що Україні взагалі не треба було встрявати в ці переговори?

— Це було абсолютно зайве. Краще один рік перетерпіти, треба було ще у березні і квітні почати переговори щодо поставок неросійського газу, а не у вересні. Добре, що у вересні уклали угоду з Норвегією і почали поставки. Але це можна було робити і раніше.

— А що ви скажете про позицію Європи, яка наполягає на тому, що ми маємо виплатити борг «Газпрому» і у цій зв’язці укласти нову угоду про постачання газу?

— По-перше, мені не зовсім зрозуміла позиція Європи, а по-друге, ми замало проводили роз’яснювальну роботу з Брюсселем. Європа навіть не знає про те, що Росія нам винна, що вона вкрала у нас 140 млрд доларів 1992 року. Ми занадто толерантні і не вели у Європі відповідної роботи. Тому вона чітко не знає, що відбувалося з газом в УРСР і в Україні. Європа абсолютно не задумується над тим, чому газ в Україні набагато дорожчий, ніж ринкова ціна російського газу на європейських ринках. Але ми мовчимо. Тому не дивно, що Європа вимагає повернути борг і має на це пояснення.