Купівля «гарматного м'яса»

Володимир Путін під кінець 8-го дня війни з Україною перейнявся оприлюдненням цілей цієї війни і, нарешті, спробував переконати населення Росії в її необхідності та корисності, як і раніше називаючи війну «спецоперацією». А заодно міфологізував подвиги, нібито скоєні в Україні солдатами та офіцерами тієї армії, яка зараз прагне окупувати всю Україну та позбавити країну незалежності. Виступаючи на нараді з постійними членами Ради Безпеки РФ у Ново-Огарьово президент Росії заявив буквально таке: «Виконуючи поставлені завдання з захисту наших людей на Донбасі, забезпечення безпеки нашої Батьківщини, російські солдати та офіцери діють мужньо, як справжні герої. Наші військовослужбовці борються стійко з повним розумінням правоти своєї справи. Навіть після поранень солдати та офіцери залишаються у строю. Жертвують собою, своїм життям, щоб урятувати бойових товаришів та мирних жителів».

Щодо того, що жертвують собою, щоб врятувати мирних українських громадян, Путін трохи погарячкував. На жаль, весь інтернет заповнений відеороликами, які наочно демонструють, як росіяни, які, за словами Путіна, нібито «виявляють справді масовий героїзм», завдають ракетно-бомбових та артилерійських ударів, під час яких гинуть мирні жителі. Якраз у той час, коли Путін вимовляв свою промову на Радбезі, внаслідок авіаудару в Чернігові загинули 33 мирні жителі. Взагалі, путінська промова дуже нагадувала пропагандистські зведення Совінформбюро у 1941-1945 роках. Причому всі подвиги частин та підрозділів російської армії, перераховані Путіним, нібито робили не в боях з українською армією, а з деякими міфічними «підрозділами націоналістів». Щоправда, кого він вважає в Україні «неонацистами», російський президент не уточнив.

У виступі Путіна вже з'явився і перший міфологізований герой-мученик, який поєднав у собі Олександра Матросова та 28 героїв-панфіловців: «Мною підписано указ про присвоєння старшому лейтенанту Нурмагомеду Енгельсовичу Гаджимагомедову звання Героя Росії – на жаль, посмертно. У бою він впевнено командував своїми бійцями, як справжній командир беріг підлеглих. Вже отримавши важке поранення, бився до останнього і підірвав гранатою бойовиків, що оточили його, і себе. Він пішов на такий крок, бо розумів, з ким має справу, – з неонацистами, які знущаються з полонених і по-звірячому їх вбивають. Я - руська людина, і, як кажуть, у мене в роду суцільно Івани та Мар’ї. Але коли я бачу приклади такого героїзму, як подвиг молодого хлопця Нурмагомеда Гаджимагомедова – уродженця Дагестану, лакця за національністю, інших наших воїнів, мені хочеться сказати: я - лакець, я - дагестанець, я - чеченець, інгуш, руський, татарин, єврей, … Усіх із більш ніж трьохсот національних та етнічних груп Росії просто неможливо перерахувати – думаю, ви мене розумієте, – але я пишаюся тим, що я частина цього світу, частина могутнього, сильного, багатонаціонального народу Росії».

Зрозуміло, що все це - чисто патріотичні фантазії. Не привчені радянські і російські командири, що їх успадковували, берегти людей. Не знаю, як загинув старший лейтенант Гаджимагомедов, але навряд чи так, як описує Путін. Якщо Нурмагомед підірвав гранатою себе і ворогів, що його оточували, то мало б перепасти і його підлеглим. А взагалі, це давній міф радянської пропаганди - боєць або командир, останньою гранатою підриває себе і ворогів, що оточили його. Начебто так, згідно з канонічною версією, загинув розвідник Микола Кузнєцов, який підірвав гранатою себе і бійців УПА, які оточили його (хоча жодними документами це не підтверджується). І яким чином Гаджимагомедов міг усвідомлювати, що він бореться саме з неонацистами, якщо самому Володимиру Володимировичу важко визначити, кого в Україні слід вважати неонацистом.

Ось і президента Франції Еммануеля Макрона в черговій телефонній розмові Путін безуспішно намагався переконати, що російська армія бореться в Україні з неонацистами (наразі про наркоманів говорити не став). Макрон Путіна не зрозумів і повторив, що розглядає російське вторгнення в Україну як агресію. І щодо тортур та вбивства полонених росіян в Україні – суто путінські фантазії. Знову ж, в інтернеті повно роликів, де захоплені в полон солдати та офіцери російської армії, говорять про те, як вони потрапили в полон, а деякі закликають товаришів по службі припинити війну. Якщо окремі полонені і не цілком здорові, то не через тортури, а через поранення або контузії, отримані в бою. І ще. Виявляється, Володимир Володимирович своєрідно уявляє собі етнічний склад населення Росії і не знає, що дагестанці - це назва всіх корінних народів Дагестану, одним з яких є лакци.

Путін повторив свою одвічну тезу, якою виправдовує агресію проти України: «…Ніколи не відмовлюся і від свого переконання, що росіяни та українці – це один народ, навіть незважаючи на те, що частина жителів України залякана, багато хто обдурений нацистською націоналістичною пропагандою, а хтось свідомо, звичайно, пішов шляхом бандерівців, інших поплічників нацистів, які в роки Великої Вітчизняної війни воювали на боці Гітлера». А щоб звалити вину з хворої голови на здорову, російський президент стверджував, що «націоналістичні та неонацистські формування – а серед них є й іноземні найманці, у тому числі з Близького Сходу – прикриваються мирними громадянами як живим щитом. Я вже казав: є абсолютно об'єктивні дані, фотографії того, як вони розміщують важку військову техніку у житлових кварталах міст. Тобто діють саме як цілковиті бандити, і замість того, щоб виконати обіцянки прибрати цю техніку з житлової забудови, від дитячих садків, лікарень, навпаки, додатково перекидають туди танки, артилерію, міномети». Таким чином, Путін намагається виправдати руйнування міст і загибель мирних громадян. Але російська артилерія та авіація давно вже вичерпала запас високоточних боєприпасів і б'є по українських містах некерованими бомбами та ракетами, а також артилерійськими снарядами з великих дистанцій, що виключає поразку точкових цілей у вигляді танків або зброї. Водночас Путін звинуватив «неонацистів» у тому, що вони перешкоджають евакуації з Росії іноземних громадян, зокрема студентів з Індії та Китаю. Хоча насправді саме російські обстріли та бомбардування не дозволяють евакуювати іноземців.

У другому раунді російсько-українських переговорів на польсько-білоруському кордоні начебто вдалося домовитися про створення гуманітарних коридорів для виведення мирного населення. Але без контролю з боку миротворців немає жодних гарантій, що Росія виконає цю угоду. І вона ж перешкоджає введенню миротворців в Україну.

«Неонацисти», до яких Путін, як здається, відносить весь особовий склад Збройних сил України, за його словами, прикриваються мирним населенням, і «тільки фашисти воювали так, так не по-людські ставилися до мирного населення, коли радянські війська боролися з ними, у тому числі, звільняючи територію України». Але мирні жителі гинуть від російських бомб, ракет та снарядів, причому удари найчастіше завдаються по тих районах, де немає військ та бойової техніки, і спрямовані на залякування мирного населення, яке, на думку путінських стратегів, має змусити українських військових припинити боротьбу. Фраза Путіна про те, що «наші солдати та офіцери прагнуть не допустити жертв серед мирного населення і, на жаль, самі зазнають втрат» виглядає форменим знущанням. Воює ж російська армія нібито «за Росію, за мирне життя для громадян Донбасу, за денацифікацію та демілітаризацію України, щоб ніяка «антиросія», роками створювана Заходом прямо біля наших кордонів, нам не загрожувала, зокрема й ядерною зброєю, як це було останнім часом». Яким чином Україна, яка не має ядерної зброї, могла загрожувати такою зброєю Росії, солдати і офіцери навряд чи зрозуміють, як навряд чи надихне їх на бій гасло боротьби з міфічною «антиросією».

А оскільки в російські регіони почали надходити труни з України, Путін вирішив купити мовчання рідних і близьких загиблих і поранених, що залишилися, солідними грошовими виплатами. Він пообіцяв: «Наш обов'язок – підтримати сім'ї наших загиблих та поранених бойових товаришів, які боролися за безпеку Вітчизни, за наш народ, за народ Росії. Усім членам сімей військовослужбовців, які загинули під час спеціальної військової операції в Україні, буде перераховано передбачене згідно із законом страхове забезпечення та одноразова допомога, це сім мільйонів 421 тисяча рублів. Також виплачуватиметься щомісячна грошова компенсація кожному члену сім'ї загиблого. Але, крім того, вважаю за необхідне встановити додаткову виплату кожній сім'ї загиблого військовослужбовця Міноборони, військовослужбовців та співробітників інших силових відомств, що беруть участь в операції, у розмірі п'ять мільйонів рублів». Усім пораненим військовослужбовцям президент Росії пообіцяв виплатити по 3 млн. рублів, а тим, хто стане інвалідом, - ще 968 тис. рублів. Скільки ж доведеться платити?

Якщо брати офіційні російські цифри на ранок 3 березня, то приблизно за 500 убитих і приблизно 1600 поранених доведеться одноразово виплатити, крім виплат на інвалідів, близько 12,6 млрд. рублів. Якщо взяти українські дані про російські втрати за 7 днів боїв – близько 9000 лише вбитих, то за них доведеться заплатити 111,8 млрд. рублів. Якщо припустити, що на 9000 вбитих доводиться щонайменше 18 000 поранених, то пораненим доведеться заплатити ще 71,4 млрд. рублів. Досвід підказує, що справжня цифра російських втрат ближча до офіційних українських, ніж до російських офіційних даних. Скільки це буде в доларах чи євро, зараз сказати не можна, оскільки після запровадження Заходом руйнівних санкцій проти Росії визначити реальний курс рубля дуже складно. Але у будь-якому разі 183,2 млрд. рублів виплат лише за вбитих і поранених за перші 7 днів війни – це астрономічна сума. Для переважної більшості російських сімей це дуже великі гроші. У російських регіонах зарплата 10 тис. рублів на місяць вважається досить непоганою. Тому сума в 12 421 тис. рублів за 1 загиблого - це набагато більше, ніж більшість з цих бідолах змогли б заробити за все життя, якби залишилися в живих. І цими виплатами купується мовчання матерів та батьків росіян, убитих в Україні, оскільки, у разі розповсюдження ними відомостей про загибель їхніх дітей, їм загрожують позбавленням виплат за розголошення «військової таємниці». Щоправда, досвід воєн у Чечні, Донбасі та Сирії підказує, що надалі Міністерство оборони Росії робитиме все, щоб під тим чи іншим приводом скоротити виплати, особливо, якщо втрати будуть особливо великі.