Квиток до Парижа

Днями міністри закордонних справ країн Євросоюзу ухвалили заяву про те, що після демократичних парламентських виборів у Білорусі ЄС готовий переглянути санкції щодо білоруських чиновників, розширити відносини з республікою і істотно збільшити допомогу.

Сполучені Штати Америки, незважаючи на їх непримиренне ставлення до політики влади Білорусі у сфері прав людини, вже пішли на реальне поліпшення відносин після виходу на волю всіх білоруських політв’язнів. Мінфін США на півроку припинив дії економічних санкцій щодо двох білоруських підприємств — «Лакофарба» і «Скловолокно», що входять до концерну «Белнафтохім». Крім того, як заявив заступник помічника держсекретаря США Девід Меркель, Штати готові піти на скасування ще деяких економічних санкцій щодо офіційного Мінська ще перед парламентськими виборами. Серйозно розглядають можливість скасування різного роду санкцій щодо Білорусі і країни Євросоюзу, які після грузино-російської кризи ще більше стали побоюватися можливості більш щільнішого потрапляння Білорусі в обійми Росії.

Зустрічі на найвищому рівні між білоруськими високопоставленими чиновниками і керівництвом окремих країн ЄС посипалися просто пачками. Хоча донедавна навіть натяку на такі зустрічі не було роками. Не встиг білоруський прем’єр Сергій Сидорський повернутися з Друськінінкая, де він зустрічався зі своїм литовським колегою Гедімінасом Кіркіласом, як у Тракаї відбулася неформальна зустріч міністрів закордонних справ Білорусі і Литви Сергія Мартинова і Пятраса Вайтекунаса. А потім, практично в режимі онлайн за особистим запрошенням того ж Мартинова у Віскулі (де свого часу пішов у безвість Радянський Союз) приїхав міністр закордонних справ Польщі Радослав Сикорський.

Правда, останній це зробив без узгодження зі своїм президентом Лехом Качиньським, внаслідок чого в Польщі розгорівся невеликий дипломатичний скандал. Але це, загалом і в цілому, не зіпсувало враження від візиту до Віскулі Сикорського, який за його підсумками заявив буквально таке: «Прийшов час помітити позитивні зміни в білоруській політиці і на хороші ініціативи відповідати хорошими ініціативами. Польща вважає Білорусь своїм європейським сусідом». Та й Лех Качиньський пізніше визнав всю важливість налагодження іншого формату відносин з Білоруссю: «Я не знаю, що на це вплинуло, зміна концепції президента Лукашенка або якісь інші причини. Але я дуже сподіваюся, що цього разу політична відлига справжня».

Цій думці вторять і інші відповідальні особи країн ЄС. Наприклад, надзвичайний і повноважний посол Великої Британії в Білорусі Найджел Гулд-Девіс зовсім нещодавно сказав, що «ми наблизилися до дуже значного моменту в історії Білорусі за багато років. Якщо вибори пройдуть гідно, є реальна можливість прориву відносин між Білоруссю і ЄС». Про проведення виборів за міжнародними стандартами як головну умову початку повномасштабного діалогу Євросоюзу і Білорусі заявив і голова делегації Європарламенту у зв’язках з Білоруссю Яцек Протасевич, відверто настроєний на позитив у даному питанні: «В Євросоюзі є що запропонувати Білорусі, включаючи фінансову допомогу для проведення економічних реформ, посилення ролі громадянського суспільства і вкорінення демократії в країні».

Білоруська влада порівняно з минулими виборчими кампаніями під час нинішніх парламентських виборів зробила чимало кроків уперед. Це і надання телеефіру і газетних площ в державних друкованих ЗМІ для демократичних кандидатів в депутати.

Це і допомога в організації пікетів і зустрічей з виборцями «різномастних» претендентів на місце в майбутньому парламенті (хоча в глибинці подекуди є певні проблеми в цьому плані). Це і практично повсюдна відмова від тиску на виборчі штаби опонентів діючій владі. Проте в дільничні виборчі комісії, де відбувається безпосередньо підрахунок голосів виборців, представників Об’єднаних демократичних сил (ОДС) практично не пустили. Останні нарахували і багато інших порушень під час цієї виборчої кампанії, які вже, на їх думку, не дозволяють вважати ці вибори демократичними і прозорими.

До речі, навіть тепер у владі спрацьовує суто старий підхід щодо опозиції. Наприклад, не далі, як 16 вересня в Мінську дуже жорстко були розігнані учасники акції «Ми пам’ятаємо», присвяченій черговій річниці зникнення Віктора Гончара (одного з лідерів опозиції) і бізнесмена Анатолія Красовського.

І ось тут перед Заходом постає найсерйозніша дилема: або піти на більш-менш значний діалог з білоруською владою, відносини з якою на високому дипломатичному рівні заморожені аж з 1996 року, або обмежитися якимись половинчастими рішеннями.

Голова Білоруського народного фронту (БНФ) Лявон Борщевський публічно заявив, що Європа вже готує хоча б часткове визнання парламентських виборів: «Сьогодні я офіційно заявляю, що дуже впливові кола Заходу готують, хай собі обмежене, визнання Палати представників як легітимного органу, з яким буде розширено контакти після цих так званих виборів 28 вересня. На жаль, ця лінія знайшла прихильників у Білорусі».

Саме тому БНФ і частина об’єднаних демократичних сил вирішила бойкотувати безпосередньо день голосування, знявши з виборчих перегонів своїх кандидатів. Правда, інша частина ОДС, судячи з усього, готова йти до кінця. Та й чимало членів бойкотуючих партій, кандидатів у депутати, вирішили не підкорятися рішенню свого керівництва і не зніматися перед голосуванням. Тим часом Захід, з яким може бути серйозно переглянуто відносини після цих виборів, однозначно виступає проти бойкоту їх з боку ОДС. Цього, мовляв, виборці не зрозуміють, та й мониторити саме голосування буде куди складніше.

Політолог Сергій Ніколюк взагалі вважає, що білоруська опозиція в цьому можливому найважливішому геополітичному повороті Білорусі грає не провідну роль: «Треба визнати, що в Білорусі на даний момент в основному з об’єктивних причин політичне поле як таке звужено до краю. Сьогоднішніх білорусів куди більше цікавлять економічні і соціальні питання. Мені здається, це значною мірою розуміють і в Європі. Тому, якщо від ОДС у майбутній парламент пройде навіть кілька депутатів, то його шанси бути визнаним провідними європейськими структурами будуть дуже значними. У будь-якому разі, альтернативи розширенню діалогу Білорусі і ЄС немає. Як говорив Жан Моне, один з творців Європейського Союзу під час його створення, «жодних стратегічних завдань; треба втягнути людей у рішення конкретних завдань. Саме таким чином можна залучити сьогоднішню Білорусь до європейських цінностей».

Голова Центральної виборчої комісії Лідія Єрмошина, якій заборонено в’їзд до країн ЄС, якось зізналася, що мріє проїхатися країнами Європи: «Я не бачила того, що є мрією кожної людини — Париж і Венецію». Дуже скоро визначиться, чи здійсниться її мрія...

ДОВІДКА «Дня»

В’їзд до країн ЄС закритий для 41 білоруського високопоставленого чиновника. Рахунки цих осіб і майно в країнах ЄС (якщо такі є) заморожено.

Крім того, у червні 2007 року Білорусь за порушення прав незалежних профспілок була виключена з Узагальненої системи преференцій і втратила торговельні пільги при експорті своїх товарів до країн ЄС. Експерти оцінюють щорічні втрати від цього в 400 млн. євро.