Лондонський чинник

Після вибухів у Лондоні, внаслідок яких щонайменше 37 осіб загинуло та близько 700 отримали поранення, британські спецслужби докладають усіх зусиль для пошуку організаторів терактів, а мешканці столиці намагаються повернутися до звичайного життя. Навколо терактів у Лондоні поки що більше запитань, аніж відповідей. Немає точних даних про загиблих і поранених, не відомо, хто був організатором вибухів. Лондонська поліція не довіряє опублікованим у інтернеті заявам про відповідальність за теракти раніше невідомої «Таємної організації джихаду Аль-Каїди в Європі» й шукає винних. Безсумнівно, те, що відбулося в Лондоні — шок і для політиків, і для простих обивателів. Перше, що ставиться під сумнів — ефективність антитерористичної коаліції, яка не змогла запобігти подібним терактам. Чи так це насправді?

Терористичні атаки в Лондоні підсилять рішучість провідних політичних акторів протистояти тим, хто використовує світовий тероризм як політичну зброю. Тероризм — метод, який використовується слабкими угрупованнями з метою вплинути на політичні курси держав, суспільств та їхніх політичних лідерів. Наступні дні підтвердять те, що установки США та європейських країн незмінні. Ми станемо свідками активних дебатів із приводу темпу реформ у країнах Близького Сходу. Дехто стверджує, що політичні реформи небезпечні, тому що вони допомагають радикальним силам у цих країнах. Інші твердять протилежне — що злість і жорстокість, яку ми спостерігаємо у багатьох мусульмансько- арабських країнах якраз і вимагають більшого наголосу саме на політичних реформах.

Одна з політичних цілей злочинців, причетних до 11 вересня та пов'язаних iз Осамою бен Ладеном — вигнати США та європейців, так званих невірних, із Близького Сходу. Сомалі, наприклад, переконала бен Ладена та його прибічників у тому, що США були слабкими. Із цього погляду 11 вересня принесло на практиці «Аль-Каїді» та бен Ладену тільки лихо. Їх вигнали з Афганістану, і з того часу вони змушені постійно переховуватися. Саддама Хусейна було скинуто, хоча бен Ладен ніколи не був союзником Хусейна, однак присутність США в Іраку стала абсолютно видимою за своїми результатами. Нарешті, в країні було проведено вибори, відбувся початок нового політичного процесу — хоч поки що справді супроводжуваного насильством у деяких частинах Іраку — однак вперше в історії Близького Сходу за багато століть тимчасовий уряд очолюють шиїти. З цієї точки зору «Аль-Каїда» та мережа її осередків знаходяться в оборонній позиції. Одна з їхніх цілей — принести неспокій у серце Європи, аби підвищити ціну сьогоднішньої європейської політичної присутності на Близькому Сході. Сьогодні ми є свідками також іншої битви — за душу ісламу та політичне майбутнє Близького Сходу. На моє переконання, ця війна затягнеться на дуже довгий час. Сполучені Штати, європейські країни та їхні союзники будуть торжествувати тільки тоді, коли терористи та їхні політичні лідери зрозуміють, що їхня стратегія та поведінка не приносять тих результатів, на які вони чекають. Саме для цього знадобиться досить багато часу.

Лондонські атаки відволікають увагу від дуже важливого політичного, економічного та технологічного розвитку Азії. Так звані глобалізаційні процеси не зупиняться, але наша увага в Європі тенденційно буде знову звертатися до Близького Сходу та ісламу. Потреби безпеки дадуть «мандат» саме такій увазі, однак так історично склалося, що Близький Схід протягом століть не був політичним, економічним, культурним та технологічним «законодавцем моди». Відтак цивілізований світ надаватиме надто багато ваги «неправильному» регіону — якщо висловитися емоційно. Натомість російське та китайське керівництво, можливо, є найпершими політичними переможцями внаслідок того, що сталося в Лондоні. Вони, вочевидь, будуть намагатися використати це максимально.

У так званому глобальному порядку денному досі домінували такі аспекти як голод, бідність та хвороби в Африці, а також глобальне потепління. Одним із намірів лондонських атак, як видається, було зруйнувати цей порядок денний. Хоча багато хто говорить і вірить у протилежне, однак реальність така, що терористи зовсім не цікавляться бідними та голодними. Тому найбільше від того, що сталося, втратила саме Африка.

Діяльність антитерористичної коаліції не можна вважати неефективною. Навпаки, незважаючи на той факт, що терористи змогли завдати ударів по Іспанії, а тепер і Великій Британії, антитерористична коаліція працювала досить успішно — за результатами операцій було зруйновано плани та спіймано основних терористичних лідерів світу. Проблема в тому, що населення зазвичай не знає про більшість таких успіхів. Можна зрозуміти очікування громадськості — антитерористична діяльність буде вважатися успішною лише тоді, коли вона зможе попереджати й нейтралізувати можливі теракти у 100% випадків. Поки що це не вдається — хоча не виключено, що вдається на всі 99% унаслідок того, що діяльність спецслужб із попередження терактів не завжди афішується. Натомість для терористів бути успішними — це досягти успіху один раз.

Теракти в Лондоні тільки підсилять трансатлантичну єдність. Усі європейські уряди дуже добре знають, що вони можуть бути наступною ціллю, адже кожна велика європейська країна має свої війська в Афганістані, чимало країн — у Іраку. Можна з упевненістю стверджувати, що лондонські атаки ще більше підсилять співпрацю спецслужб та антитерористичну діяльність у всій Європі.