Македонський вимір: надто пізно
Лідери албанських угруповань, що, як припускається, перейшли югославсько-македонський кордон із зброєю, минаючи блок-пости сил КФОР у Косово, категорично заявляють, що не лише не складуть зброї, але й відкриють нові фронти у відповідь на вогонь македонських збройних сил. Представники македонської влади стверджують, що після закінчення дії ультиматуму використають всі засоби, що є в розпорядженні. Оскільки в останні дні до Тетово, залишеного більшістю жителів, стягувалися підрозділи македонських збройних сил, у країні триває мобілізація резервістів і щодня проходять демонстрації з вимогою запровадження надзвичайного стану, це не виглядає пустою погрозою.
Македонська влада виглядає розчарованою позицією Заходу. Багато хто вважає, що саме політика Сполучених Штатів на балканах сприяла поширенню екстремізму та сепаратизму. Сьогодні деякі з албанських лідерів вже не приховують, що виступають за відторгнення від Македонії та Південної Сербії районів, що населенi переважно албанцями, з метою об’єднання їх в одну державу з Косово, і готові за це воювати.
Власне, македонська влада отримала якщо не карт- бланш, то, принаймні, дозвіл світового співтовариства на проведення силової акції. Верховний представник ЄС у питаннях зовнішньої полiтики та політики безпеки Хав’єр Солана, перебуваючи в Скоп’є, заявив, що керівництво країни може не проводити переговорів iз албанськими угрупованнями, і попередив албанських лідерів, що ті силою нічого не досягнуть.
Керівництво НАТО повідомляє, що зараз обговорюється можливість надання Македонії різної, в тому числі й військової, допомоги. Щоправда, мова про перегляд мандату сил КФОР, що не мають права діяти за межами Косово, поки не йде (саме тому німецький миротворчий підрозділ, розквартирований у Македонії, не втручався в останні події). Обговорюється можливість збільшення міжнародного контингенту в Косово — але Сполучені Штати вже дали зрозуміти, що не за рахунок американських військових.
Цього разу, схоже, міжнародні симпатії не на боці албанців. Цього разу не можна говорити, що Україна залишилася осторонь процесів, які можуть вплинути на ситуацію в усій Європі — її представники проводять роботу в Раді Безпеки ООН, президенти Кучма та Трайковськи спілкуються мало не щодня. Однак і цього разу може виявитися, що міжнародна спільнота просто «проспала» ситуацію, почавши реагувати вже після того, як албанці здійснили кілька вилазок у Південній Сербії і фактично проігнорували всі рішення Ради Безпеки ООН щодо Косово при повній бездіяльності адміністрації ООН у Косово, при невиконанні албанськими угрупованнями рішень про роззброєння. Здається, до деяких західних політиків вже доходить, що вся попередня балканська політика, включаючи бомбардування Югославії, була помилковою. Може бути, надто пізно.
