Маленька держава з великим серцем

ХXІ століття. Центральна Європа. Україна. Війна. Подумати раніше про таке було неможливо. Так само як і те, що європейська демократія постане у величезній небезпеці. А все тому, що людство недооцінило зростання поруч диктатури. І її обличчя – це росія, яка хоче знищити українців як націю, знищити всі людські цінності, які продукує сьогодні Європейський Союз – союз цивілізованих демократичних народів. Українці відразу стали на захист своєї держави, свободи й демократії. І ця боротьба своєю впевненістю й сміливістю вже вразила світ. Але надважливою для подолання цього східно-ординського зла є підтримка партнерів. Дякувати Богу, що у нас є друзі, на яких можна покластися у тяжкі хвилини! 

Хотілося б звернути увагу на підтримку українців з боку маленької європейської держави, нашого сусіда. Це Словацька Республіка. Відносини українців і словаків завжди були приємні й миролюбні. Цьому сприяли й історичні мотиви. Навіть співжиття закарпатців з чехами і словаками в 1920 – 1939 роках це підтверджують. Ці традиції не може перекреслити будь-який неприятель. І ця війна показала, наскільки близькі біль і переживання у цей час для наших народів. При цьому, відчутною є синергія простих громадян – словаків, політиків і дипломатів республіки, які в ці дні з нами, які підтримують Україну у війні з росією.

Словацька Республіка відразу ж відреагувала на лютневу агресію росії проти України. Як найближчий сусід нашої держави засудила агресію й проявила непохитність у дружбі, а політика підтримки українців у дусі європейської демократії з того часу вдало ведеться президенткою країни Зузаною Чапутовою. Найперша необхідна реакція стосувалася біженців з України. За цей час майже 300 тисяч біженців перетнули кордон Словаччини. Більшість з них були радо прийняті місцевими урядами й установами, місцевими жителями, їм надано всю необхідну допомогу.

Підключилися до сприяння всі необхідні інституції. Міністерство закордонних та європейських справ Словацької Республіки 27 березня з Києва до Ужгорода перенесло Посольство Словаччини в Україні. І важливо, як сказав міністр закордонних справ Словаччини Іван Корчок, що дипломатична служба має допомагати на кордоні. Цим дипломати показали, що вони залишаються в Україні, залишаються з Україною.

Важливо, що влада Словацької Республіки й надалі офіційно стоїть на стороні незалежності й територіальної цілісності України та проголошує її право на захист від військового вторгнення. Це було виголошено під час нещодавніх офіційних зустрічей пані президентки Словаччини Зузани Чапутової з президентом Латвії Егілсом Левітсом і президенткою Молдови Маєю Санду. Водночас з обговоренням ситуації в Україні, питань допомоги біженцям, засуджень актів воєнних злочинів з боку російських військ, підвищується довіра щодо зближення перспектив України в ЄС і НАТО. Словацька Республіка також підтримала входження України до складу Європейського Союзу за спрощеною процедурою й схвалює інші ініціативи ЄС щодо неї. А під час дискусій щодо газових трансакцій (про вимогу путінської диктатури оплати в російських рублях) словацька сторона відкинула будь-які компроміси з росією.

Висловлюючи солідарність з українським народом, словацька влада нагадує, що словаки мають історичний досвід радянської окупації (мова насамперед про 1968 рік). І він негативний! Ми теж добре пам’ятаємо це. Однак у ці дні особливий жаль викликає поширення російської пропаганди, яка цинічно розпускає свої мацаки в демократичному суспільстві й цинічно подає неправдиву інформацію. Тому радує, що Словаччина теж намагається унеможливити поширення російської брехні про війну у своєму інформаційному просторі. І реакція влади адекватна – вона офіційно висилає з країни десятки російських дипломатів, викриває проросійських політиків у Словаччині, прикриває інформаційні канали поширення необ’єктивної російської пропаганди, було заблоковано блоги в соціальних мережах окремих проросійських політиків (наприклад, Андрея Данко, припинено транслювання Russia Today, натомість під’єднано спільну трансляцію українських каналів Freedom UA, створено й набула популярності антивоєнна й антиросійська сторінка у Facebook «Slovänské fórum» та ін.). Одна з найпопулярніших періодичних новинок у Словаччині SME, яка відзначається широкою дискусійною площею (друкований та електронний формати, відеодискусії) й стоїть на демократичних засадах, також підтримує українців у боротьбі з агресором. Усе це разом вказує на синергію влади й суспільства, на єдність підтримки словаками України у війні з росією та її сателітами. І це є хорошим знаком у інформаційно-смисловому просторі сьогодення.

Радує також і те, що у такій критичній для України ситуації Словаччина не роздумує довго й політично не хитрує. Ми цінуємо це! Ми вдячні за це! На території Словаччини діє й посилюється бойова група Північноатлантичного Альянсу. Республіка сприяє влаштуванню коридорів з військовою допомогою та не ставить жодних перепон, на відміну від Угорщини, щодо військово-матеріальної допомоги Україні. Зокрема, Словаччина передала Україні комплекси ППО С-300, які так потрібні сьогодні Україні для захисту неба від підступних атак агресора. Це потужний крок держави – нашого друга й сусіда. І вона продовжуватиме постачати зброю та посилить санкції проти путінського режиму. Уряд регулярно виділяє значну фінансову допомогу Україні. Активно діють волонтери, які з великим серцем допомагають українцям. У місті Кошице у березні було створено європейський гуманітарний хаб для України. Це покращить процедуру й логістику отримання гуманітарної допомоги, її оформлення й транспортування. І це прогресивний результат співпраці українських і словацьких державних та доброчинних інституцій. Усі ці дії помітні й ми вдячні!

Відчутно також, що словаки бажають якнайскорішого миру та спокою в регіоні. Підтвердженням цьому є й візит в Україну 8 квітня прем’єр-міністра Словаччини Едуарда Хегера, який зустрівся з Президентом України Володимиром Зеленським. Глава держави подякував словацькому народу й владним колам не лише за моральну, а й дієву підтримку України, за реальну допомогу біженцям, а також надання фінансів, зброї, інших матеріально-технічних засобів захисту населення.

Звісно, російський агресор не очікував, що сусідні країни підтримають нас. Він розраховував на мовчання Європи. Але світ розплющив очі. І зараз ми повинні консолідуватися для загальної перемоги. Світ допомагає, як може. Десь це військова техніка, десь інша гуманітарна допомога. Велика підтримка показує, що світ об’єднався проти зла, яке може знищити всю планету. Тому це проблема не лише України. Це глобальна проблема. Кожна європейська держава зараз стоїть перед вибором. Що ми хочемо бачити завтра – мир чи війну? Що для нас прийнятне – диктатура чи демократія? Тому це проблема виживання не однієї держави, не однієї нації, а всієї глобальної системи безпеки, міжнародного права, виживання людства…

Що варто і далі доносити до наших європейських партнерів? Які перспективи ми бачимо зараз? Україна перемагає. І росія має звільнитися від мілітаризації та агресивної міжнародної політики. Санкції важливі для того, щоб фашистсько-рашистська система зрозуміла, що сучасний світ цього не сприймає. І лише спільними зусиллями людство повернеться до миру. Однак справу потрібно довести до кінця. Тому ми просимо Словаччину не сходити з цього шляху – надважливо підтримувати і посилювати санкції проти росії зі свого боку й противитися російській пропаганді всередині держави. Це дуже важливо! Це запорука національної безпеки, а також майбутнього миру й спокою в регіоні. Агресивна росія ще довго чинитиме опір у своїй свідомості та ментальності. Але історія раз і назавжди довела, що добро перемагає зло.

Тому ми очікуємо тривалого миру в Європі з надією на перемогу. Мир, у якому всі європейці, зокрема й словаки з українцями будуть спільно жити й розвиватися в стабільному демократичному європейському просторі! Це бажання доводить своїми діями й Словацька Республіка – маленька держава, що має Велике Серце!