Малими кроками
Проведення муніципальних виборів у Бразилії становило значний ризик для президента Луїса Інасіу Лули да Сілви. Вони відбувалися якраз посередині його президентського терміну. Переживання виявилися марними, оскільки пропрезидентська Робітнича партія виграла змагання за посади мерів у шести найбільших містах Бразилії та має шанс повторити це досягнення в трьох інших після другого туру.
Муніципальні вибори у найбільшій латиноамериканській країні виходять далеко за рамки місцевого значення та виконують функцію загальнонаціонально тесту для уряду Лули. Робітнича партія, заснована самим президентом, намагалася ліквідувати своє слабке місце, яким є місцеве самоврядування. Найзапекліша політична «битва» розгорнулася навколо «економічної столиці», найбільшого міста Бразилії — Сан-Паулу, де свою посаду відстоювала чинний мер від Робітничої партії Марта Суплікі в протистоянні з переможеним Лулою в другому турі президентських виборів жовтня 2002 року Хосе Серра, кандидатом від лівоцентристської Бразильської соціал-демократичної партії екс-президента Фернандо Енріке Кардозо. Клімат ворожості між обома партіями погіршувався з кожним днем наближення до голосування, критика, а інколи й прямі образи лунали з усіх боків. Так, Хосе Серра розцінив методи Робітничої партії як «нацистські», а Марта Суплікі, зі свого боку, обізвала свого суперника «невдахою». Політична кампанія настільки загострилася, що відбувалися зіткнення між активістами обох партій. Як прогнозувалось, Хосе Серра виграв перший тур виборів, набравши 44% голосів, тоді як Марту Суплікі підтримали лише 36%.
Очевидно, що ці вибори вирішальні для обох партій, бо вони розчищають політичну арену для президентських виборів 2006 року. Перемога Хосе Серра підсилила б позицію соціал-демократів, котра й так є потужною в цьому регіоні. Можна пригадати, що Хосе Серра свого часу вже обігнав Лулу да Сілво в Сан-Паулу в 2002. Можлива втрата Робітничою партією контролю над Сан-Паулу виглядає як явна поразка правлячого уряду. Беручи нещодавно участь в урочистому відкритті дамби в Сан-Паулу поруч з кандидатом від Робітничої партії, президент ризикував бути притягненим до суду за порушення закону про вибори. Пізніше Лула змушений був публічно вибачитись, відповідаючи на критику щодо президентського втручання у передвиборчу боротьбу.
Після застосування жорстких економічних засобів у 2003 році, Робітнича партія намагається використати на свою користь економічну стабільність останніх місяців і збільшення популярності президента Лули для допомоги своїм кандидатам. Робітничій партії вдалося завоювати позиції в найбідніших північних і північно-східних регіонах та здобути вплив на сільському Середньому Заході. Прийшовши до влади у 2002 році, президент Лула обіцяв змінити соціальну й економічну ситуацію у найбільшій державі Південної Америки. Колишній профспілковий лідер успішно виконує свої зобов’язання, визначивши пріоритетною фінансову стабільність у країні. Так, на відміну від сусідньої Аргентини, Бразилія виконала всі свої зобов’язання щодо МВФ.
Водночас Бразилія набуває все більшої ваги в сучасній системі міжнародної політики, про що свідчить нещодавній візит держсекретаря США Коліна Пауелла до цієї країни. Ця зустріч найбільш високопоставленого американського дипломата з її керівництвом підкреслює визнання Бразилії як регіонального лідера, який претендує на дедалі більший вплив на міжнародній і регіональній арені. Більш космополітична нинішня зовнішня політика Бразилії означає її відхід від традиційної позиції держави, котра воліла б не втручатися у справи інших. Бразилія також добивається постійного місця у Раді Безпеки ООН.
Взагалі, Сполучені Штати здивовані тим, що лівий президент Лула да Сілва несподівано виявився прихильником традиційних капіталістичних підходів у економіці й ці його ортодоксальні підходи стали, безперечно, стабілізуючим фактором у Латинській Америці, регіоні, котрий періодично потерпає від політичних безпорядків та економічних криз. Очевидно, що міжнародні фінансові ринки зацікавлені у стабільній ситуації в Бразилії, яка має всі шанси стати каталізатором стабільності у всій Латинській Америці. Для міжнародної спільноти очевидно, що бразильська економіка є вагомою величиною світової економіки, й тому її потенційні впливи від проведення курсу економічної раціональності та політичної стабільності важко переоцінити.
